Кавафіс

По стародруках і настінних написах

ми перейшли в розмові до Кавафіса

що нам знайшовся ув Александрії

там мова грецька вижила в колоніях

удекорована пілястрами й колонами

в якій святі – а поруч солодії

монастирі – церкви з архимандритами

будинки із верандами відкритими

до моря – міту – до любовних втіх

до тіла – до тілесного наближення

поезія з чужими – а не з ближніми

і молоко із медом – не для всіх

затриманий в своїм столітті точнім

коли історія на прикладі наочнім

у міністерстві зрошування ґрунту

чи у борделях для чоловіків

притягне острови – як кораблі й віки -

для огляду війни – впокорення і бунту

тоді сказав я: що знайшов видання

в коричневій обкладинці миґдальній

сказав про фільм й брудну Александрію

її порти – іслам і християнство

ми тими вуличками йшли як йдуть у наступ

як йдуть по хліб в наближчу бакалію

я знав про варварів і подорож в Ітаку

про яблучний пиріг з миґдальним смаком

й про те що з міста вихід лиш один

і з нашого балакання – і з наших

акафістів разом із отченашем

з прозорого паперу – в білий дим

куди ж нас приведе цей Константінос

пожадливо вдивляючись на тіло

носильника в порту що аж до ночі

вантажить щось щодня без перестанку

пливе рядок як корабель в Ітаку

і варварів очікують на площі

все відбувається при тім в Александрії

ми теж присутні при воді й події

в бібліотечній тиші – й маяки

розставлені для моряків й поетів

у прибережних водах – слід комети

й рибалки у човнах – і бляшані зірки

і кожен вірш з пульсуючого світла 

й розмова наша – теж війна і битва

і виїзд і повернення з терпіння

послухайте що каже нам Кавафіс

без порівнянь й барокових метафор:

Ітака – в морі; варвари – при стінах

знимка вгорі – JW