По стародруках і настінних написах
ми перейшли в розмові до Кавафіса
що нам знайшовся ув Александрії
там мова грецька вижила в колоніях
удекорована пілястрами й колонами
в якій святі – а поруч солодії
монастирі – церкви з архимандритами
будинки із верандами відкритими
до моря – міту – до любовних втіх
до тіла – до тілесного наближення
поезія з чужими – а не з ближніми
і молоко із медом – не для всіх
затриманий в своїм столітті точнім
коли історія на прикладі наочнім
у міністерстві зрошування ґрунту
чи у борделях для чоловіків
притягне острови – як кораблі й віки -
для огляду війни – впокорення і бунту
тоді сказав я: що знайшов видання
в коричневій обкладинці миґдальній
сказав про фільм й брудну Александрію
її порти – іслам і християнство
ми тими вуличками йшли як йдуть у наступ
як йдуть по хліб в наближчу бакалію
я знав про варварів і подорож в Ітаку
про яблучний пиріг з миґдальним смаком
й про те що з міста вихід лиш один
і з нашого балакання – і з наших
акафістів разом із отченашем
з прозорого паперу – в білий дим
куди ж нас приведе цей Константінос
пожадливо вдивляючись на тіло
носильника в порту що аж до ночі
вантажить щось щодня без перестанку
пливе рядок як корабель в Ітаку
і варварів очікують на площі
все відбувається при тім в Александрії
ми теж присутні при воді й події
в бібліотечній тиші – й маяки
розставлені для моряків й поетів
у прибережних водах – слід комети
й рибалки у човнах – і бляшані зірки
і кожен вірш з пульсуючого світла
й розмова наша – теж війна і битва
і виїзд і повернення з терпіння
послухайте що каже нам Кавафіс
без порівнянь й барокових метафор:
Ітака – в морі; варвари – при стінах
знимка вгорі – JW
19.11.2022