У четвер 13 жовтня в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбувся дуже важливий захід, який чомусь обділили увагою більшість масмедіа. Йдеться про засідання Групи ядерного планування, яке відбулося в рамках зустрічі міністрів оборони країн НАТО.
А вже наступного тижня Північноатлантичний альянс має намір провести навчання з відпрацювання заходів ядерного стримування Steadfast Noon. Причому головною «легендою» навчань стане атомна атака Росії на Україну.
«Це регулярні щорічні навчання, і тепер їхнє скасування через побоювання ескалації було б ризикованим сигналом слабкості НАТО», – застеріг генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ. У навчаннях Steadfast Noon візьмуть участь військовики з чотирнадцяти держав-альянтів. У них будуть задіяні військові літаки, здатні нести ядерне озброєння, хоча під час навчань справжні ядерні боєголовки, природно, використовувати не будуть.
Відомо, що Північноатлантичний альянс як організація не має у своєму володінні жодної атомної зброї. Всі ядерні боєголовки перебувають під суворим контролем трьох країн-членів: Сполучених Штатів, Великої Британії та Франції. У принципі ці три держави могли б дати доволі потужну відповідь Росії на евентуальне застосування нею ядерної зброї проти України. Але, як то кажуть, є нюанси, яких ми торкнемося згодом.
Під час Холодної війни в Європі було розміщено понад сім тисяч американських ядерних боєголовок на різних носіях. Наразі близько сотні американських ядерних боєголовок зберігаються на базах у Європі, зокрема в Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Італії та, можливо, ще Туреччині (НАТО ніколи офіційно не підтверджує цих цифр). Приймаючі країни за програмою ядерного обміну НАТО відповідають за обслуговування бомбоносної інфраструктури й авіації. Рішення про використання цієї ядерної зброї ухвалюється одностайно всіма союзниками в Групі ядерного планування.
Тепер про обіцяні нюанси. Передовсім йдеться про Францію, яка завжди демонструвала свою особисту позицію в Північноатлантичному альянсі. Варто хоча б пригадати, як наприкінці 1950-х тодішній французький президент Шарль де Голль постійно вставляв патики в колеса розвитку НАТО, поступово проганяв війська альянтів зі своєї території. А 1966 року французька влада оголосила про остаточний вихід із військової структури НАТО і заявила, що всі об'єкти Альянсу повинні залишити територію країни. Що, зокрема, спричинило перенесення головної штаб-квартири НАТО з Парижу до Брюсселя. І щойно 2009 року за президентства Ніколя Саркозі Франція повернулася до повнобарвного членства в Альянсі.
Проте Париж і досі наполягає на своїй «ядерній незалежності». Саме тому французькі представники відмовилася взяти участь у згаданому засіданні Групи ядерного планування НАТО.
І добре було б, якби Франція на цьому завершила демонструвати свій норов. Але ж ні. Саме зараз, коли весь прогресивний світ намагається стримати Кремль від застосування атомної бомби, президент Франції Емманюель Макрон дає інтерв'ю каналу France 2, в якому відмовляється назвати Росію країною-терористом, закликає Україну сідати за стіл перемовин з окупантами та заявляє, що Франція не використовуватиме свою ядерну зброю, навіть якщо її застосує Путін проти України. "Наша доктрина базується на фундаментальних інтересах нації, і вони визначені дуже чітко. Якби по Україні було завдано ракетно-ядерного удару, ці інтереси не були б поставлені під питання", – сказав Макрон.
Можливо, було б забагато вимагати від політиків Франції дбати про життя українців, про запобігання руйнуванню України, збереження її територіальної цілісності. Але дивно, що у них відсутній інстинкт самозбереження, відсутня здатність розрахувати ситуацію на хоча б два ходи вперед.
Ну, бо навіщо Франції взагалі ядерна зброя, володіння якої вона так пристрасно домагалася? Очевидно, насамперед для того, щоб захиститися від чужої ядерної аґресії. Тобто застосовувати її, згідно зі згаданою Макроном ядерною доктриною, слід було б лише тоді, коли ядерна бомба іншої країни впаде на французьку територію. І це називається дбання за французькі інтереси? Чи не було б устократ доречнішим не допустити навіть одного ракетно-ядерного удару по Франції? Думаю, відповідь очевидна для кожного француза, особливо для того, хто потенційно може потрапити в зону ядерного чи радіоактивного враження.
А тому логіка ситуації вимагала б від французького президента зробити все, щоб не допустити й близько ядерного удару по своїй території. Тож Макрону треба було або промовчати (бо ніхто ж його за язика не тягнув), або застерегти Росію, що застосування Росією ядерної зброї в Європі спричинить адекватну відповідь, зокрема й Франції.
Недарма міністр оборони Великої Британії Бен Воллес дорікнув Макрону за його ганебне висловлювання. За словами Воллеса, Макрон «розкрив карти», підтвердивши, що якщо Москва застосує ядерну зброю в Україні, Франція не відплатить їй тим же.
У коментарі для газети Daily Mail Воллес, зокрема, зазначив: «Ми вважаємо, що якщо Росія застосує ядерну зброю, це матиме поважні наслідки для неї. Це було б порушенням табу 1945 року на застосування ядерної зброї. І це залишило б країну та Путіна неймовірно ізольованими в усьому світі».
Росія, до речі, також планує свої ядерні навчання – ймовірно, вони пройдуть ще в жовтні. Кремль хоче таким чином ще більше налякати західні держави, посіяти в них паніку, відбити бажання допомагати Україні. Багато хто вже встиг висловити занепокоєння, що, мовляв, складно буде відрізнити можливу підготовку до нападу на Україну від навчань.
Проте Столтенберґ запевнив, що значного ризику плутанини немає. «Союзники з НАТО мають дуже якісну розвідку. Ми десятиліттями спостерігаємо за російськими ядерними силами. І, звичайно, ми також будемо дуже уважно стежити за ними під час нових навчань. Це також щорічні навчання росіян», – заспокоїв панікерів генсек НАТО.
