Навколо канцлера Олафа Шольца в Німеччині спалахнуло відразу два скандали. Це, безумовно, нівроку підточує його політичні позиції і робить вразливим, зокрема й з боку Росії.
Перший скандал навколо німецького бундесканцлера має умовну назву Cum-Ex. Вам здалося, що назва дуже схожа на наше рідне кумівство? Певним чином маєте рацію, справа дійсно стосується корупції та непотизму. Хоча насправді назва має латинське походження: cum – з, ex – без, тобто: з дивідендами і без дивідендів.
Cum-Ex вважається найбільшим податковим скандалом у повоєнній історії Європи. Він розпочався з того, що ще в жовтні 2018 року 18 європейських медіа з 12 країн – членів Євроунії оприлюднили результати спільного розслідування щодо податкових махінацій, пов'язаних із маніпуляціями акціями протягом попередніх 15 років. Було приблизно підраховано, що зловмисники за вказаний період часу завдали шкоди країнам ЄУ на суму приблизно 55 мільярдів євро.
Шахраї скористали з поширеної практики відшкодування державою іноземним фіктивним власникам акцій податків із дивідендів, які цей власник акцій не сплачував. Для цього за 2–3 дні до дня виплат дивідендів власник акцій за попередньою змовою проводив низку фіктивних угод з перепродажу своїх акцій іноземним контраґентам. Власник-іноземець, продаючи акції, зберігає право на дивіденди в поточному періоді. Ці дивіденди оподатковуються відповідно до норм національного законодавства акціонерного товариства, проте оскільки власник акції є іноземним громадянином, то для нього можливе відшкодування цього податку державою. Покупець акцій укладає угоду про продаж до набуття права власності на ці акції третій особі, фіктивному іноземному аґентові. Оскільки продаж акцій відбувався за кілька днів до нарахування дивідендів, то і найперший продавець акцій, котрий отримав дивіденди, і фіктивний іноземний аґент мають право на відшкодування податків, сплачених з дивідендів – при тому, що сплатив їх продавець.
Ось така хитра історія. Ви, звісно, запитаєте: до чого тут Олаф Шольц? Зараз дійдемо й до цього.
Справою Cum-Ex у Німеччині займалася прокуратура міста Кьольна. Нещодавно слідчі з’ясували, що головним фігурантом справи в ФРН є такий собі експолітик Йоганнес Карс. Хто ж він такий? 3 1998-го до 2020 року Карс був депутатом Бундестаґу від Соціал-демократичної партії Німеччини, а ще – найближчим соратником Олафа Шольца.
Ну, хтось може сказати, що Шольц міг елементарно не знати про оборудки свого колеги. Він, зрештою, так і стверджує. Утім, як кажуть, є нюанси.
2016 року податкові органи Гамбурга не повернули до скарбниці 47 мільйонів євро від банку M.M.Warburg, керівництво якого також підозрюють у причетності до скандалу Cum-Ex. На той час Шольц обіймав посаду бургомістра цього міста. Слідчі вивчали питання, чи було вчинено політичний вплив на податкові структури. І на початку серпня слідчі виявили в одному із сейфів M.M.Warburg 214 800 євро. Власником сейфа виявився вже згаданий Йоганнес Карс.
Розкручуючи цю ниточку, слідство з’ясувало, що 2016 року Карс організував зустріч акціонерів банку з тодішнім мером Гамбурга, тобто нинішнім канцлером Німеччини Олафом Шольцем. На той момент керуючі директори фінансової установи вже перебували під слідством. Податкові органи Гамбурга на той момент вже вимагали від банку повернути згадані 47 млн євро податків. Але за кілька днів несподівано відмовилися від стягнення. Дивина якась, чи не так?
Слідчі прокуратури вирішили докопатися до істини: як же це могло статися? В ході розслідування з’ясувалося, що Шольц свого часу у свідченнях правоохоронцям промовчав про зустріч із керівництвом банку саме в ті дні, коли міські податкові органи вимагали повернення податків. Шольц визнав спочатку лише одну зустріч, потім ще дві. Зробити це його змусили записи у щоденнику співзасновника банку M.M.Warburg, які потрапили до слідчих під час одного з обшуків.
Навіщо Шольц зустрічався з банкірами? Чому приховував факт зустрічі? Досі незрозуміло. Бундесканцлер не дає чітких пояснень – так би мовити, прикидається шлангом, стверджує, що деталей зустрічей нібито не запам'ятав. Водночас категорично заперечує, що чинив вплив на рішення фіскальних органів.
Прокурори наразі визнали, що не бачить підстав підозрювати канцлера у пособництві в злочині. Генпрокуратура ФРН заявила, що немає «достатніх фактичних підстав для підозр у тому, що ймовірне ухилення від сплати податків банком MMWarburg свідомо чи добровільно заохочувалося відповідальними особами у фінансовій адміністрації Гамбурга». Так що поки що, як то кажуть, пронесло.
Але тут, як на зло, – ще один скандал. Бундесканцлера звинуватили ледь не в антисемітизмі.
А трапилося от що. 16 серпня Німеччину відвідав голова Палестинської адміністрації Махмуд Аббас. А варто зазначити, що саме зараз минає 50 років з часу трагічного нападу палестинських бойовиків із терористичного угруповання «Чорний вересень» на ізраїльську команду на Олімпійських іграх у Мюнхені. І от під час спільної конференції після зустрічі Аббаса з Шольцем один журналіст запитав палестинського гостя, чи не бажає той перепроситися за тодішні криваві вчинки своїх співвітчизників. Голова ж Палестинської адміністрації з обуренням відповів:
«З 1947 року до сьогоднішнього дня Ізраїль скоїв 50 масових вбивств у палестинських селах і містах, в Дейр-Яссіні, Тантурі, Кафр-Касімі та багатьох інших, 50 випадків різанини, 50 голокостів».
Канцлер Шольц, який стояв поруч, жодним словом не заперечив своєму гостеві. А по закінченні пресконференції навіть потис йому руку.
Після цього на Шольца вилилася злива обурення. Передовсім від єврейських організацій, від держави Ізраїль, від опозиції, від ЗМІ тощо. «Аббас релятивізує Голокост, а канцлер Шольц йому потурає», «Шольц толерує антисемітизм» – так звучали головні закиди. «Махмуд Аббас звинувачує Ізраїль у скоєнні "50 голокостів", стоячи на німецькій землі, – це не лише моральна ганьба, а й жахливе спотворення історії. Історія йому ніколи цього не пробачить», – обурювався прем'єр-міністр Ізраїлю Яїр Лапід.
Шольц зрозумів свою помилку і спробував заднім числом виправити ситуацію. Зокрема написав у Twitter: «Для нас, німців, зокрема, будь-яка релятивізація винятковості Голокосту є неприпустимою та неприйнятною. Я обурений висловлюваннями голови Палестини Махмуда Аббаса». А потім ще в коментарі для газети Bild канцлер заявив: «Особливо для нас, німців, будь-яка релятивізація Голокосту є нестерпною та неприйнятною. Твердження Аббаса безпідставні та по суті антисемітські. Ізраїль ніколи не вчиняв геноциду проти палестинців».
Утім було вже запізно – хвиля обурення понеслася інформпростором. Лідер опозиційного Християнсько-демократичного союзу Фрідріх Мерц розкритикував дії Шольца, назвавши їх «немислимими». «Канцлеру слід було чітко і недвозначно заперечити палестинському президентові і попросити його піти геть!» – написав політик у Twitter.
Що ж, найімовірніше, ні афера Cum-Ex, ні тим більше «антисемітський скандал» не матимуть для Шольца юридичних наслідків. Але однозначно матимуть політичні. Рік тому, напередодні виборів до Бундестаґу, саме він своїм потужним рейтингом витягнув партію СДПН у електоральні лідери. Нині ж рейтинг Шольца падає день за днем, а за ним – і рейтинг партії.
Чи добре для України, що стілець під канцлером захитався? Радше ні, аніж так. Звісно, він нівроку доклався до того, щоб загальмувати військову допомогу Німеччини Україні. Зрештою й нині продовжує це чинити. Але все ж німецька військова техніка, амуніція, обладнання хай і з запізненням, але потрапляє до ЗСУ. А от зайва колотнеча у найнапруженіший період російсько-української війни завдала б нам зайвої шкоди. Та й Кремль не відмовився б скористати з хистких позицій канцлера, зі зайвої можливості натиснути на нього собі на користь, Україні на шкоду. Тож хай іде до демісії, але не сьогодні.
