Віднині починається новий етап дерусифікації та десовєтизації львівської вуличної топоніміки – голосування за пропозиції для перейменування 25 вулиць, які названі на честь російських діячів чи несуть у собі совдепівський душок. Голосування триватиме до 1 серпня. Пропозиція, що набере найбільше голосів на веб-порталі міської ради, отримає один голос, що враховуватиметься робочою групою при затвердженні нової назви вулиці. Фінальне рішення щодо перейменування вулиць має затвердити сесія Львівської міської ради.
Безальтернативно іменами Станіслава Лема та Маркіяна Іващишина у Львові назвуть площі. Зараз обговорюється, які саме, повідомив перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.
Стосовно перейменування вулиць, то спеціальна робоча група розглянула пропозиції, надіслані стосовно нових назв вулиць, і на їхній підставі сформувала черговий список топонімів для перейменування.
Отож, на цьому етапі дерусифікації, деколонізації та десовєтизації львів'яни можуть обрати один із запропонованих варіантів до теперішніх вулиць:
вул. Боткіна С. (з 1953 р., новоназвана) пропонують змінити на один із варіантів:
Карла Бауера [Карл Бауер — інспектор міських плантацій, розробив проєкти низки парків Львова, причетний до закладення парку навколо психіатричної лікарні, розташованої неподалік]
Адольфа Бека [Адольф Бек (1863–1942) – видатний львівський нейрофізіолог, першовідкривач мозкових струмів. Засновник Львівської школи фізіології. Засновник електроенцефалографії]
Івана-Теодозія Куровця [Іван-Теодозій Куровець (1863–1931) – український громадський та політичний діяч, член Української Національної Ради, державний секретар з охорони здоров’я при уряду ЗУНР, голова Українського лікарського товариства]
Володимира Палагнюка [Володимир Палагнюк (Джек Паланс) (англ. Jack Palance), (1919–2006) – американський кіноактор українського походження, лауреат премії "Оскар" (номінації "найкращий актор другого плану", "найкращий актор другого плану"). Був також лауреатом кінопремій "Золотий глобус" і "Еммі". Здобув визнання як актор жанру вестернів]
вул. Венеціанова О. (з 1946 р., раніше від 1870 р. – Ходоровського) пропонують змінити на один із варіантів:
Софії Альбіновської [Софія Альбіновська (1886–1972) – польська та українська художниця, живописець та графік. Була активною учасницею мистецького життя міста, організаторкою та головою жіночого мистецького об’єднання "Союз львівських мисткинь". Також була заступницею голови "Товариства приятелів образотворчих мистецтв у Львові"].
Богдана Весоловського [Іван-Богдан Весоловський (1915–1971) – львівський композитор, акордеоніст, пісняр. Творець українського танго. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру]
Карла Звіринського [Карло Звіринський (1923–1997) – художник-нонконформіст і педагог, ініціатор авторської "підпільної мистецької школи", що відіграла значну роль у культурно-мистецькому житті Львова та України. Впродовж останніх років проживав на цій вулиці]
Варфоломея Зиморовича [Варфоломей Зиморович (1597–1677) – польський поет, історик, бурґомістр Львова. Брат поета Шимона Зиморовича, представника польського бароко]
вул. Врубеля М. (з 1956 р., раніше – Кошика) пропонують змінити на один із варіантів:
Луції Фрей-Ґоттесман [Луція Фрей-Ґоттесман (1889–1942) – польська лікарка і науковиця єврейського походження. Навчалася у Львівському та Варшавському університетах. З 1982 року працювала у Львові в Єврейському шпиталі на вул. Раппопорта]
Джеймса Мейса [Джеймс Мейс (1952–2004) – американський історик, політолог, публіцист, дослідник Голодомору в Україні, упорядник звіту комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932–1933 років, професор Києво-Могилянської академії. Один з небагатьох вчених неукраїнського походження, що досліджував історію України. Запропонував запалювати свічки в знак пам'яті за померлими від Голодомору. У 2005 р. посмертно нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого]
Еммануїла Миська [Еммануїл Мисько (1929–2000) – видатний український скульптор. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1972). Увесь життєвий і творчий шлях Миська пов'язаний зі Львовом. Понад десятиліття очолював Львівський інститут прикладного мистецтва]
Тараса Смаги [Тарас Смага (1945–2012) – на початку 1990-х був головою Руху на львівському заводі Алмазінструмент. Своїм коштом обладнав власну "Ниву" для озвучення масових заходів. З початку 1990-х і до останніх днів брав участь у всіх заходах національно-патріотичних та націоналістичних сил]
вул. Ковалевської С. (з 1946 р., раніше від 1840-х рр. – Любомирських) пропонують змінити на один із варіантів:
Ярослава Барнича [Ярослав Барнич (1896–1967) – український композитор, диригент, педагог, скрипаль, громадський діяч. Основоположник модерної української оперети. Працював у Львові]
Теодозії Бриж [Теодозія Бриж (1929–1999) – українська скульпторка, заслужена художниця України. Закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Жила й працювала у Львові. Одна з перших в Україні стала на шлях сучасного світового мистецтва у 1960-х]
Марії Примаченко [Марія Примаченко також Приймаченко (1908–1997) – українська народна художниця в жанрі "наївного мистецтва". Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Заслужена діячка мистецтв УРСР, народна художниця України]
Дебори (Двойра) Фоґель [Дебора (Двойра) Фоґель (1900–1942) – єврейська письменниця, філософ та літературний критик. Писала ідишем та польською мовою, а також івритом. Загинула у львівському гетто у 1942 році]
Академіка Катерини Ющенко [Катерина Ющенко (1919–2001) – українська науковиця-кібернетикиня, програмістка, винахідниця. Докторка фізико-математичних наук, членкиня-кореспондентка АН УРСР, заслужена діячка науки. Нагороджена орденом княгині Ольги]
вул. Комарова В. (з 1967 р., раніше від 1950 р. – Контактна, до того з 1933 р. – Каспровича) пропонують змінити на один із варіантів:
Братів Дужих [Микола Дужий (1901–1955) – підхорунжий УГА, секретар Головної управи товариства "Просвіта", секретар президії УГВР, в.о. голови Президії УГВР. Лицар Бронзового Хреста Заслуги. Петро Дужий (1916–1997) – український письменник, член ОУН. Політв’язень польських тюрем, член повітового проводу ОУН Томашівщини. Почесний громадянин міста Львова. Іван Дужий (1911–1941) – середущий син у сім'ї Дужих, організатор драматичного гуртка в с. Карові]
Зузанни Ґінчанки [Зузанна Ґінчанка (1917–1945) – польська поетка єврейського походження. Була пов’язана з варшавськими літературними колами. Єдина прижиттєва збірка польською мовою "Про кентаврів" вийшла у 1936 р., її творчість стала сенсацією в літературних колах. З 1939 до 1943 років жила у Львові, в час Голокосту переховувалася]
Марціна Ернста [Марцін Ернст (1869–1930) – львівський астроном, директор Астрономічної обсерваторії Львівського університету. Автор численних праць у галузі астрономії нерухомих зірок та природи планет].
Яна Каспровича [(історична назва з 1933 до 1950 рр.) Ян Каспрович (1860–1926) – польський поет-модерніст, лідер течії "Молода Польща". Працював у редакції газети "Kurjer Lwowski". Згодом професор і ректор Львівського університету]
вул. Корякська (з 1962 р., при приєднанні Підсигнівки) пропонують змінити на один із варіантів:
Климентини Авдикович [Климентина Авдикович (1884–1965) – українська промисловиця, меценатка. У 1924 р. у спілці з митрополитом А. Шептицьким відкрила у Львові кондитерську фабрику "Фортуна Нова". Матеріально підтримувала Союз українок]
Ірини Козак [Ірина Козак "Лада" (1919–1992) – українська громадська та військова діячка, лицарка Бронзового хреста заслуги, референт УЧХ Львівського обласного проводу ОУН]
Івана Майчика [Іван Майчик (1927–2007) – український диригент, фольклорист, композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки композиторів України]
Федора Максименка [Федір Максименко (1897–1983) – видатний український книгознавець, бібліограф, бібліофіл, один із фундаторів бібліотечно-бібліографічної справи в Україні. Своїми методичними розробками та публікаціями заклав підвалини сучасної української біобібліографії, увійшов в історію своє класичною працею "Матеріали до краєзнавчої бібліографії України". Відстоював тезу про широке розуміння етнографічних меж українського народу – від Донбасу та інших територій, які штучно відносили до російської історії, до теренів Надсяння, що перебували у складі Польщі]
Героя України Віталія Сапила [Віталій Сапило (2000–2022) – Герой України (посмертно), лейтенант Збройних Сил України, командир танкового взводу 14-ої окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого, випускник Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного]
вул. Лобачевського М. (з 1946 р., раніше від 1893 р. – Пястів) пропонують змінити на один із варіантів:
Анни Кісіль [Анна Кісіль (1960–2020) – українська громадська діячка. Була другою віцепрезиденткою Світового конгресу українців та головою Світової федерації українських жіночих організацій. Меценатка української культури та освіти]
Владислава Лянце [Владислав Лянце (1920–2007) – видатний львівський математик, професор Львівського університету. Співавтор нестандартного математичного аналізу. Автор більше як 130 наукових праць].
Параски Плитки-Горицвіт [Параска Плитка-Горицвіт (1927–1998) – українська гуцульська художниця, фотографиня, письменниця, казкарка, народна філософиня, фольклористка. Зв’язкова УПА, політув’язнена совєцких таборів]
Олега Романіва [Олег Романів (1928–2005) – видатний український учений у галузі механіки матеріалів, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, організатор науки. Один з ініціаторів відродження у 1989 р. Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, був його першим головою]
Євгена Сверстюка [Євген Сверстюк (1928–2014) – літературознавець, публіцист, есеїст, член Української вільної академії наук. Один з активних діячів дисидентських (опозиційних) рухів 1960–1980-х років в Україні. Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії ЮНЕСКО ім. К.Копосу]
Станіслава Уляма [Станіслав Улям (1909–1984) – польський і американський математик єврейського походження, який народився та почав свою професійну діяльність у Львові]
вул. Мельничука С. (з 1950 р., раніше від 1913 р. – Штарка) пропонують змінити на один із варіантів:
Івана Драча [Іван Драч (1936–2018) – український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Перший голова Народного Руху України. Народний депутат України 3-го скликання. Герой України]
Євгена Лисика [Євген Лисик (1930–1991) – видатний художник-сценограф, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, головний художник Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, викладач кафедри монументального живопису Львівської академії мистецтв]
Богдани Світлик-Литвинко [Богдана-Марія Світлик (1918–1948) – українська письменниця; воячка УПА, провідниця Львівського міського проводу ОУН]
Спасіння [Пропозиція Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ]
вул. Менделєєва Д. (з 1944 р., раніше від 1913 р. – Стрепи) пропонують змінити на один із варіантів:
Євгена Гладишевського [Євген Гладишевський (1924–2012) – всесвітньо відомий хімік, засновник львівської школи кристалохіміків, заслужений професор університету ім.І.Франка]
Романа Інгардена [Роман Вітольд Інгарден (1893–1970) – польський філософ, який працював над проблемами феноменології, онтології та естетики. Він вивчав філософію та математику у Львівському університет, пізніше працював на посаді професора Львівського університету]
Омеляна Коваля [Омелян Коваль (псевдо “Дир”, “Дем'ян”) (1920–2019) – український громадський діяч, член проводу Організації українських націоналістів, політв'язень Аушвіцу. Почесний громадянин Долини]
Марії Склодовської-Кюрі [Марія Скадовська-Кюрі (1867–1934) – польська та французька науковиця у галузі фізики та хімії, педагог, громадська діячка. Відзначена Нобелівською премією з фізики та хімії].
Блаж. Якова Стрепи [(історична назва з 1907 р. до 1941 р.) Яків (Якуб) Стрепа (1340–1409, Львів) – релігійний діяч, Галицько-Львівський латинський архієпископ, францисканець, блаженний Католицької церкви]
вул. Михальчука І.-В. (з 1950 р., раніше від 1916 р. – пасаж Феллєрів) пропонують змінити на один із варіантів:
Кавова [У Львові немає вулиці, яка б вшановувала каву, з якою поміж іншого асоціюється місто. Крім цього, дана вулиця за своєю архітектурою та місцем знаходження може стати атракційною пішою зоною, може бути туристичною візитівкою міста як тематична вуличка зосередження великої кількості кав’ярень та місцем для проведення фестивалю кави].
Рафала Лемкіна [Рафал Лемкін (1900–1959) – видатний юрист-міжнародник, автор терміну "геноцид" та концепції цього міжнародного злочину, який у 1950 році визнав Голодомор злочином геноциду, а у 1921–1926 рр. навчався на юридичному факультеті Львівського університету].
Василя Макуха [Василь Макух (1927–1968) – учасник українського руху опору в СРСР. Воїн УПА. 5 листопада 1968 р. на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини здійснив акт самоспалення на Хрещатику в Києві]
Софії Федорцевої [Софія Федорцева (1900–1988) – драматична акторка героїко-трагедійного плану. Закінчила Вчительський інститут (жіночу семінарію) у Львові. Навчалася на драматичних студіях при Львівській консерваторії. Працювала естрадною артисткою мистецького читання у Львові. Свого часу працювала з Курбасом. Авторка спогадів про Л. Курбаса]
вул. Павлова І. (з 1944 р., раніше від 1907 р. – Домагалічів) пропонують змінити на один із варіантів:
Професора Рудольфа Вайґля [Рудольф Вайґль (1883–1957) – всесвітньо відомий львівський лікар, професор біології, бактеріолог, імунолог, академік. Винахідник першої в світі вакцини проти висипного тифу, засновник Львівського науково-дослідного інституту вірусології. Неодноразово номінований на Нобелівську премію з фізіології та медицини. У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу]
Софії Стшалковської [Софія Стшалковська (1861–1923) – діячка освіти, засновниця першої жіночої гімназії в Галичині. Займалася благодійництвом, організовувала кухню для малозабезпечених громадян]
Михайла Павловського [Павловський Михайло Петрович (1930–2013) – завідувач кафедри факультетської хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, пізніше – ректор]
Григорія Чубая [Григорій Чубай (Грицько Чубай) (1949–1982) – видатний український поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Один із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960–1980-х років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису "Скриня". Автор посмертно виданих поетичних книг "Говорити, мовчати і говорити знову", "Плач Єремії", "Скоромовка не для вовка", "П'ятикнижжя"]
вул. Перова В. (з 1945 р., раніше від 1907 р. – Каштелянська) пропонують змінити на один з варіантів:
Франца Ксаверія Бонна [Франц Ксаверій Бонн (1882–1941) – український дипломат бельгійського походження, священник УГКЦ, капелан УГА, чернець згромадження Найсвятішого Ізбавителя, заступник міністра закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки]
Каштелянська [Каштелянська – історична назва вулиці]
Марка Паславського [Марко Паславський – українець зі США. У час незалежності повернувся на Батьківщину предків. Доброволець із позивним "Франко". Загинув під час війни на сході України, визволяючи Іловайськ. Кавалер ордена Данила Галицького]
Йогана Ґеорґа Пінзеля [Йоган Ґеорґ Пінзель (1707–1761) – всесвітньо відомий галицький скульптор середини XVIII століття, представник пізнього бароко і рококо. Один із засновників Львівської школи скульпторів]
Яніни Райхерт-Тот [Яніна Райхерт-Тот (1895–1986) – скульпторка, авторка скульптур у костелі св. Ольги та Єлизавети, вівтаря в костелі св. Марії Магдалини. Працювала у Львові в скульптурній майстерні Людвіка Тировича. Відкрила свою майстерню на вул. Курковій, 25 (вул. Лисенка)]
Сембратовичів [Митрополит Сильвестр Сембратович (1836–1898) – єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал Католицької церкви; з 1885 року митрополит Галицький, архієпископ Львівський та єпископ Кам'янецький – предстоятель Української греко-католицької церкви. Митрополит Йосиф Сембратович (1821–1900) – єпископ Української греко-католицької церкви; з 18 травня 1870 митрополит Галицький та архієпископ Львівський – предстоятель Української греко-католицької церкви].
вул. Рилєєва К. (з 1946 р., раніше від 1895 р. – Бадєніх) пропонують змінити на один із варіантів:
Весни народів [Приклад влучної не лише історичної, але й також прикметникової назви. Вона меморіалізує важливу для Галичини історичну подію, яка стала причиною багатьох важливих змін для розвитку українського національного руху другої половини XIX століття. Поза тим така назва легко запам’ятовується і буде унікальною у своєму роді в Україні]
Йосафати Гордашевської Блаженна Йосафата (1869–1919) – блаженна монахиня Української греко-католицької церкви, співзасновниця й перша в Україні монахиня єдиного активного жіночого греко-католицького монашого згромадження, яке базувалося на богослов'ї убогого Христа-Чоловіколюбця і провадило харизматичну працю серед найбільш упосліджених.
Осипа Куриласа [Осип Курилас (1870–1951) – видатний львівський художник, очільник мистецького відділу Легіону українських січових стрільців. Співзасновник Мистецької школи]
Роберта Лісовського [Роберт Лісовський (1893–1982) – видатний художник-графік, педагог, автор національної патріотичної атрибутики Української військової організації/Організації українських націоналістів та українського Пласту]
Романа Лубківського [Роман Лубківський (1941–2015) – поет-перекладач, багатолітній член Спілки письменників України, удостоєний Національної премії ім. Т. Шевченка в галузі літератури. Один із засновників Товариства української мови, голова і згодом почесний голова Львівського обласного об’єднання ВУТ "Просвіта ім. Т. Шевченка"]
Професора Степана Мартиніва [Степан Мартинів (1910–1996) – лікар-терапевт. Доктор медичних наук, професор. Закінчив медичний факультет Львівського університету, де відтоді й працював. Засновник львівської наукової школи з імунорегуляції та наук.-фахових шкіл гематологів і клінічних імунологів]
Рози Померанц-Мельцер [Роза Померанц-Мельцнер (1880–1934) – єврейська письменниця і суспільна діячка. Стала першою європейською жінкою, яку обрали до Сейму. Прихильниця сіонізму і впливова членкиня єврейських жіночих організацій]
Миколи Посікіри [Микола Посікіра (1946–2019) – український скульптор. Жив і творив у Львові. Численні дарунки Львову: відмова від виплати коштів авторського гонорару і безкоштовне створення великої кількості монументальних робіт для втілення ідеї ствердження та увіковічнення української національної культури]
Світового українства
Митрополита Володимира Стернюка [Володимир Стернюк (1907–1997) – український церковний діяч. Виконувач обов'язків голови Української греко-католицької церкви протягом 1972–1991 років. Один із провідників катакомбної греко-католицької Церкви у часи комуністичного режиму]
Богдана-Юрія Янівського [Богдан-Юрій Янівський (1941–2005) – український композитор, піаніст та педагог. Народний артист УРСР. Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Був членом Національної спілки композиторів України]
вул. Чайковського П. (з 1940 р., раніше, від 1820-х рр., – Хоронщизна) пропонують змінити на один із варіантів:
30-го червня [Акт 30 червня 1941 року – декларація про відновлення Української держави, проголошена Організацією українських націоналістів під проводом С. Бандери у Львові]
Ореста Васкула [Орест Васкул (1928–2021) – дивізійник та учасник збройного підпілля ОУН, голова Київського крайового братства ОУН-УПА, політв'язень, український політичний, громадський діяч. Учасник національно-визвольного руху, нагороджений орденом "За заслуги" III ст.]
Бориса Лятошинського [Борис Лятошинський (1895–1968) – композитор, диригент, педагог, музичний громадський діяч, професор, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист УРСР. Член Музичного товариства ім. Леонтовича]
Мирослава Скорика [Мирослав Скорик (1938–2020) – композитор, педагог, музикознавець, музично-громадський діяч. Кандидат мистецтвознавства, професор. Дійсний член Національної академії мистецтв України. Герой України]
Товариства Лева [Товариство Лева – одна з найперших незалежних організацій в УРСР, створена у Львові 16 жовтня 1987 року групою національно свідомої молоді]
вул. Шеремети П. (з 1950 р., раніше від 1931 р. – Стебелінських) пропонують змінити на один із варіантів:
Дарії Віконської [Дарія Віконська (1893–1945) – українська письменниця, літературний критик, перекладачка, літературо- і мистецтвознавиця Галичини міжвоєнного періоду. Короткий проміжок часу проживала у Львові].
Ольги Ільків [Ольга Ільків (1920–2021) – зв'язкова Романа Шухевича. Політв'язень, 14 років провела в радянських тюрмах. Указом Президента нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ-го ст. Член Всеукраїнського об'єднання "Свобода" з 2015 року та Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби]
Левка Лук’яненка [Левко Лук’яненко (1928–2018) – український політичний та громадський діяч, письменник, юрист та радянський дисидент. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Співзасновник Української гельсінської групи. Народний депутат України. Герой України. Автор Акту проголошення незалежності України]
Володимира Патика [Володимир Патик (1929–2016) – український живописець, пейзажист, майстер натюрморту. Заслужений художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, народний художник України. Почесний громадянин Львова]
вул. Засядька О. (з 1993 р., раніше від 1946 р. – Плеханова, до того з 1934 р. Скібінського, від 1913 – Щитова) пропонують змінити на один із варіантів:
Марії Дулемб’янки [Марія Дулемб’янка (1861–1919) – художниця і громадська діячка. Співзасновниця та членкиня Союзу польських художниць, одна з найактивніших діячок польського феміністичного руху. Перша жінка-кандидатка, що балотувалась від Львова до Галицького сейму]
Молодої Музи ["Молода Муза" – літературне об’єднання, яке виникло у Львові у 1906 році та проіснувало до 1909 року. Воно було частиною загальноєвропейського модерністського руху за оновлення літератури, представниками європейського символізму]
Кирила Осьмака [Кирило Осьмак (1890–1960) – діяч українського національно-визвольного руху, президент Української головної визвольної ради. Брав участь в організації УПА. Член Ініціативного комітету зі створення УГВР, президент УГВР]
Героя України Павла Сбитова [Павло Сбитов (1994–2022) – Герой України (посмертно), майор Збройних Сил України, командир 503 батальйону морської піхоти 36-ої окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала М. Білинського, випускник Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного. Загинув 21 березня 2022 р. у Донецькій області]
вул. Філатова В. (з 1957 р., раніше від 1950 р. – Кожедуба, до того з 1945-го – Федьковича, в 1944 – Грузинська, з 1885-го – Жулінського, з 1827-го – Глинянська) пропонують змінити на один із варіантів:
Підполковника Ігоря Дашка [Ігор Дашко (1977–2022) – український військовик, підполковник, прикордонник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни. Герой України. 9 квітня 2022 року підірвав себе на радіостанції в Маріуполі, щоб вона не дісталася російським загарбникам. Останніми словами в радіоефірі були "Слава Україні!" Більше 10 років свого життя провів у Львові, брав активну участь у громадському житті міста]
Романа Іваничука [Роман Іваничук (1929–2016) – український письменник, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови ім. Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України, народний депутат України першого скликання. Герой України. Заслужений працівник культури України]
Цецилії Клафтен [Цецилія [Клафтен (1864 – 1942) – єврейська громадська діячка та політикиня, засновниця “Товариства ремісничих майстерень для єврейських дівчат у Львові”. Була депутаткою Львівської міської ради]
Патріарха Димитрія Яреми [Димитрій (Ярема) (1915–2000) – патріарх Київський і всієї України Української автокефальної православної церкви. Автор книги “Дивний світ ікон”, статей на богословську тематику та з історії іконопису. Лауреат премії ім. Свєнціцьких за наукову роботу в галузі мистецтвознавства]
вул. Айвазовського І. (з 1957 р., раніше – Вулецька) пропонують змінити на один із варіантів:
Софії Караффи-Корбут [Софія Караффа-Корбут (1924–1996) – видатна художниця, ілюстраторка великої кількості знакових видань української класики та сучасних авторів]
Софії Парфанович [Софія-Наталія Парфанович (1898–1968) – українська письменниця, громадська діячка. Лікар акушер-гінеколог за фахом, викладач та директор фельдшерсько-акушерської школи у Львові, доктор наук]
Ірени Сольської [Ірена Сольська (1877–1958) – актриса і режисерка, одна з найвизначніших актрис польського театру періоду сецесії. Жила і працювала у Львові у 1901–1905 рр.]
Союзу українок [Союз українок – найбільша українська жіноча організація з центром у Львові. Проводила роботу у кількох напрямках – медичний, економічний, культурний, мистецький, освітній. Відновлена у місті у 1989 р., на загальнодержавному рівні у 1991 р.]
вул. Жемчужникова Л. (з 1993 р., раніше від 1965 р. – бічна Кулібіна) пропонують змінити на один із варіантів:
Осипа Олеськіва [Осип Олеськів (1860–1903) – визначний український науковець, педагог, активний громадський діяч, організатор української еміграції до Канади]
Дмитра Сидорука [Дмитро Сидорук (1983–2022) – провідний фахівець ЛОО ФСТ "Динамо" України, майстер спорту міжнародного класу зі стрільби з лука, чемпіона світу у команді серед юніорів, молодший сержант ЗСУ, нагороджений медаллю "Захисника Вітчизни", кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ст.]
Стефанії Шабатури [Стефанія Шабатура (1938–2014) – українська митець-килимар, багаторічний політв'язень радянських часів, член Української гельсінської групи]
Марії Шведи [Марія Шведа (1954–1982) – українська новомучениця УГКЦ, слуга Божа Греко-католицької церкви]
вул. Братня (з 1958 р., при приєднанні Збоїщ) пропонують змінити на один із варіантів:
Глухівська [Глухівська – від назви міста Глухова, однієї з гетьманських столиць]
Ігумені Йосифи (Олени Вітер) [Олена Вітер (Йосифа) (1904–1988) – українська релігійна діячка, мати-ігуменя, праведниця народів світу. Одна з небагатьох, хто пережив масові розстріли в’язнів у тюрмі на Лонцького у Львові. В роки німецької окупації у львівському сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей]
Любомира Пирога [Любомир Пиріг (1931–2021) – доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, президент Всеукраїнського лікарського товариства, президент Української асоціації нефрологів, президент Світової федерації українських лікарських товариств, заступник голови Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАНУ]
вул. Визвольна (з 1962 р., при приєднанні Кривчиць) пропонують змінити на один із варіантів:
Богдана Гаврилишина [Богдан Гаврилишин (1926–2016) – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, президент Фонду Богдана Гаврилишина]
Михайла Гаврилка [Михайло Гаврилко (1882–1920) – громадський діяч, скульптор. Член Революційної української партії, згодом – Української соціал-демократичної робітничої партії, від 1914 – Союзу визволення України]
Люни Дрекслер [Люна Дрекслер (1882–1933) – художниця, скульпторка. Була тісно пов’язана з мистецьким середовищем та життям м. Львова. Співзасновниця Союзу польських мисткинь]
Юліана Панькевича [Юліан Панькевич (псевдонім Простен Добромисл) (1863–1933) – український художник, літератор, громадський діяч. З його ім'ям пов'язане становлення українського мистецтва кінця XIX – першої половини XX ст.]
вул. Металістів (з 1957 р., новоназвана) пропонують змінити на один із варіантів:
Підполковника ЗСУ Владислава Веливока [Владислав Веливок (1979–2014) – полковник 24-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Дружина та двоє дітей проживають на вул. Металістів]
Вінніпезька [Вінніпег (англ. Winnipeg) – місто-побратим Львова]
Марилі Вольської [Мариля Вольська (1873–1930) – поетка, членкиня групи "Планетники", до якої належали чоловіки-поети. Створила та вела літературний салон у своїй віллі на Калічій горі]
Єжи Ґедройця [Єжи Ґедройць (пол. Jerzy Giedroyc; 1906–2000) – князь гербу Гіпокентавр, польський публіцист, політик і громадський діяч, засновник і головний редактор культового часопису Kultura (Париж). Активний прихильник польсько-української співпраці]
вул. Переможна (з 1962 р., при приєднанні Кривчиць) пропонують змінити на один із варіантів:
Марії Білецької [Марія Білецька (1864–1937) – педагог і громадська діячка, активна учасниця жіночого руху першої хвилі, голова львівських жіночих організацій "Клуб русинок", "Жіноча громада", Інститут св. Ольги. Співорганізаторка першої приватної восьмирічної української дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові]
Михайла Брилинського [Михайло Брилинський (1896–1941) – ливарник. На початку 20-х рр. навчався ливарної справи у Львові. Збудував ливарню, де виготовляв вироби з металу, а також дзвони різної ваги та розмірів для дзвіниць сіл Галичини (більшість із них знищено під час ІІ Світ. війни)]
Миколи Плав’юка [Микола Плав'юк (1927–2012) – український політичний і громадський діяч в еміграції, останній президент УНР в екзилі , п'ятий голова Організації українських націоналістів, визначний публіцист, співорганізатор та один із президентів СКВУ]
Омеляна Пріцака [Омелян Пріцак (1919–2006) – американський науковець українського походження, філолог, сходознавець, історик, засновник і перший директор Українського наукового інституту Гарвардського університету та Інституту сходознавства імені А.Ю.Кримського]
вул. Шумського (з 1992 р. раніше від 1946 р. – Краснодонська, до того з 1936 – Скшинєцького) пропонують змінити на один із варіантів:
Катрі Гриневичевої [Катря Гриневичева (1875–1947) – українська письменниця, громадська діячка, журналістка і редакторка. До Львова переїхала у 19-му річному віці, де і прожила майже все своє життя. Тут написала більшість своїх збірок]
Станіслава Дністрянського [Станіслав Дністрянський (1870–1935) – професор права Львівського університету, посол до австрійського сойму від Галичини, автор проєкту Конституції ЗУНР, співзасновник і ректор Українського вільного університету у Празі, дійсний член НТШ]
Академіка Ярослава Ісаєвича [Ярослав Ісаєвич (1936–2010) – український історик, громадський діяч, академік НАН України, директор Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, заслужений діяч науки і техніки України. Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ст., ордена "За заслуги" ІІІ ст., почесний доктор Гродненського університетуту ім. Янки Купали]
Богдана Ступки [Богдан Ступка (1941–2012) – актор театру і кіно. Народний артист України, Герой України. Лауреат українських театральних премій, повний кавалер ордена "За заслуги", кавалер ордена Ярослава Мудрого 5-го та 4-го ст.]
вул. Заводська (з 1944 р., раніше від 1840-х рр. – Панська) пропонують змінити на один із варіантів:
Теодозія Старака [Теодозій Старак (1931–1999) – український дисидент, громадський діяч і дипломат. Перший посол незалежної України у Польщі. Був посмертно відзначений Командорським Хрестом Ордену Заслуги ПР]
Володимира Старосольського [Володимир Старосольський (1878–1942) – український адвокат, громадсько-політичний діяч, науковець, професор Українського вільного університету. Захисник у судових процесах проти учасників українського національного руху в Польщі]
Графа Михайла Тишкевича [Михайло Тишкевич (1857–1930) – граф із роду Тишкевичів, український дипломат, публіцист, митець і меценат. Тричі номінований на Нобелівську премію миру. У 1919 став головою української місії при мировій конференції в Парижі]
Степана Федака [Степан Федак (1861–1937) – український адвокат, громадський діяч, фінансист. Голова Комітету допомоги українським політичним в’язням, захисник у судових процесах проти учасників українського національного руху в Польщі]
Леоніда Штейна [Леонід Штейн (1934–1973) – український шахіст, міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту. Один із засновників шахової школи у Львові]
Софії Яблонської [Софія Яблонська (1907–1971) – українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотографиня, авторка всесвітньовідомих тревелогів про колоніальні народи, працювала для міжнародних видань]
Обрати свій варіант назви вулиці можна за посиланням.
Загалом у Львівській територіальній громаді дерусифікують 53 вулиці, названих на честь російських діячів чи мають назви, що асоціюються з російською імперією, Росією чи радянською пропагандою.