МАЙБУТНІЙ РОЗКОЛ ЄВРОПИ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ В УКРАЇНІ
Резюме
• У перші сто днів війни Росії проти України європейська суспільна думка допомогла кристалізувати політичну відповідь Європи. Але нове опитування показує, що різні суспільні уподобання можуть цю єдність послабити.
• Дослідження ECFR демонструє, що хоча європейці відчувають велику солідарність з Україною та підтримують санкції проти Росії, вони розділені щодо довгострокових цілей на табір «Мир» (35%), який хоче, щоб війна закінчилася якнайшвидше, і табор «Справедливість», який вважає, що нагальнішою метою є покарання Росії (25%).
• У всіх країнах, окрім Польщі, табір «Мир» більший за табір «Справедливість». Громадяни Європи стурбовані ціною економічних санкцій і загрозою ядерної ескалації. Якщо нічого кардинально не зміниться, вони протистоятимуть тривалій і затяжній війні. Лише в Польщі, Німеччині, Швеції та Фінляндії існує значна підтримка збільшення військових витрат.
• Урядам потрібно знайти нову мову, щоб подолати розрив між цими ще не застиглими таборами для зміцнення європейської єдності й уникнення поляризації як між державами, так і всередині країн. Ключовим буде представлення поставок зброї та санкцій як частини оборонної війни.
Вступ
За тижні й місяці після вторгнення в Україну європейці здивували як Путіна, так і самих себе своєю єдністю та рішучістю. Постгероїчні європейські суспільства, обурені агресією Росії та загіпнотизовані доблестю українців, стали рушієм несподіваного повороту Європи. Вони надихнули свої уряди прийняти зміни історичного масштабу; вони відкрили свої домівки для мільйонів українців; вони вимагали жорстких економічних санкцій; і вони змусили західні компанії якнайшвидше покинути Росію. Якщо попередні «європейські імпульси» були відзначені народною мобілізацією під європейським прапором за межами Європейського Союзу (зокрема і в Україні), то цього разу український прапор мобілізував людей всередині ЄС.
Європейці виявили, що вони є серйознішою силою, ніж вважали раніше. Знаний коментатор Мойзес Наїм констатував: «Європа виявила, що вона є наддержавою». Але оскільки війна наближається до свого п’ятого місяця, чи єдність Європи триватиме? Чи не почнуть з'являтися тріщини між країнами ЄС і всередині них?
Європейська рада з міжнародних відносин провела загальноєвропейське опитування громадської думки в десяти країнах, щоби знайти відповіді на ці запитання. Опитування проводилося на початку травня – коли громадяни вже могли втамувати шок від вторгнення. Публічне обговорення перейшло від подій на полі бою до питань, як закінчиться конфлікт, а також його вплив на життя людей, на їхні країни та на ЄС. Це був також момент, коли європейці почали значно більше усвідомлювати глобальні економічні та соціальні наслідки війни: високу інфляцію, енергетичну та продовольчу кризи. Це опитування вимірює стійкість європейської громадськості, а не просто їх гнів на війну Путіна.
Було опитано близько 8 тисяч респондентів десяти різних країн Європи: Польща та Румунія – прифронтові, традиційно скептичні до Росії держави Центральної Європи; Франція, Німеччина та Італія – великі західноєвропейські держави, які раніше заслужили репутацію Russlandverstehers («вирозумілі до Росії»); Португалія й Іспанія – південноєвропейські держави, які в минулому загалом були менш залучені до політики Росії; Фінляндія та Швеція – країни Північної Європи, які претендують на членство в НАТО внаслідок вторгнення; та Велика Британія.
Результати опитування свідчать про те, що європейська громадська думка змінюється і що попереду можуть бути найважчі дні. Стійкість європейських демократій здебільшого залежатиме від спроможності урядів підтримувати громадську підтримку політики, яка в кінцевому підсумку приносить страждання різним соціальним групам. Це змусить уряди збалансувати прагнення до європейської єдності стосовно тиску на Москву з опініями, розбіжними як всередині, так і між країнами-членами. Опитування виявило зростання розриву між висловленими позиціями багатьох європейських урядів та суспільними настроями в їхніх країнах. Існує великий розрив між тими, хто хоче завершити війну якомога швидше, і тими, хто хоче продовжувати боротьбу, доки Росія не буде переможена.
Хто основний винуватець початку війни в Україні?
У відсотках
Доступні варіанти включали «Росія», «США», «ЄС», «Україна», а також не показані на діаграмі «жоден з них» (2% в сукупності всіх країн) і «не знаю» (10%)
Європа після російського вторгнення
Європейці не розділяються щодо того, кого звинувачувати у війні, – три чверті вважають, що відповідальність за конфлікт несе Росія. Вони також не розділяються щодо того, хто є основною перешкодою для миру – дві третини вказують на Росію. Єдиним винятком є Італія, де ця опінія громадян дуже зрівноважується думкою, чи не є більшою перешкодою Україна та Захід.
Яка країна є найбільшою перешкодою для миру між Росією та Україною?
У відсотках
Доступні варіанти включали «Росія», «США», «ЄС», «Україна», а також не показані на діаграмі «жоден з них» (7% в сукупності всіх країн) і «не знаю» (12%)
В цілому, європейці не вагаються, на чиєму вони боці: вони хочуть, щоб Україна перемогла. І вони готові допомогти їй захиститися.
Крім того, нове опитування ECFR показує, що більшість європейців готові продемонструвати солідарність з Україною у вигляді надання економічної допомоги, пересилання зброї, підтримки членства України в ЄС та прийому біженців. Вони також підтримують жорсткі заходи проти Росії, в тім числі застосування економічних санкцій, припинення імпорту викопного палива та розміщення військ у Східній Європі (але не в самій Україні).
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС прийняти більше українських біженців у вашій країні?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС про більшу економічну допомогу Україні?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС про посилення економічних і дипломатичних санкцій проти Росії?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС про повне припинення імпорту викопного палива з Росії?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС направити українському уряду додаткові озброєння і військові поставки?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС у встановленні забороненої для польотів зони над Україною, навіть якщо це може спричинити прямий конфлікт між Заходом і Росією?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС відправити війська в Україну, щоб допомогти українському уряду захиститися від Росії?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС направити додаткові війська до країн НАТО у Східній Європі?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС підтримати вступ України до НАТО?
У відсотках
Ви би підтримали чи виступили би проти рішення ЄС підтримати вступ України до ЄС?
У відсотках
Але хоча європейці звинувачують Росію у війні та сподіваються на перемогу України, європейські держави та суспільства розділилися щодо того, як вони бачать закінчення війни.
Мир проти справедливості
Теоретично всі європейські уряди погоджуються, що українці мають вирішувати, коли припинити війну, та домовитися про форму миру. Але в опитуванні з’являються чіткі розбіжності, коли виборці вибирають між тим, чи має Європа прагнути якнайшвидше припинити війну (навіть якщо це означає, що Україна йде на поступки) – чи найважливішою метою є покарання Росії за її агресію та відновлення територіальної цілісності України (навіть якщо такий шлях призведе до затяжного конфлікту та ще більших людських страждань).
Розмір різних таборів виборців у Європі у реакції на війну Росії проти України
У відсотках
Сегментація на основі аналізу відповідей на два запитання. Детальне пояснення в додатку до методології.
Ці результати поділяють європейців на дві протилежні групи: табір миру та табір справедливості. Прихильники табору миру хочуть миру вже і тепер навіть ціною поступок України Росії. Табір справедливості вірить, що лише чітка поразка Росії може принести мир. Цей розкол проходить через багато країн – і між ними. Оскільки конфлікт в Україні перетворюється на тривалу війну на виснаження, він ризикує стати ключовою лінією розмежування в Європі. І якщо політичні лідери не будуть уважно ставитися до цієї розбіжності в позиціях, це може означати кінець дивовижної єдності Європи.
У десяти опитаних країнах третина (35%) респондентів перебувають у таборі миру, а одна п’ята (22%) — у таборі справедливості. Ще одна п’ята частина (20%) відмовляються вибирати між миром або справедливістю, але все ж значною мірою підтримують дії ЄС у відповідь на війну Росії в Україні. Члени цієї групи амбівалентних поділяють антиросійські почуття табору справедливості, але стурбовані також і ескалацією – як і табір миру. Найближчими місяцями зросте тиск на цю третю групу, щоб вона визначилась. Їхні погляди – та їхні голоси – можуть мати вирішальне значення для визначення наступних кроків Європи.
Розмір європейських таборів виборців у відповідь на війну Росії проти України
У відсотках
Представництво таборів миру та справедливості значно різниться між різними державами-членами, поколіннями та політичними партіями. Одним із примітних висновків є – при тому, що в усіх десяти країнах табір миру порівну поділений між чоловіками та жінками – чітке домінування чоловіків у таборі справедливості: 62% проти 38% жінок.
З точки зору партійної політики, можна би було припустити, що виборці правих радше належать до табору справедливості, ніж виборці лівих. Але це правило майже ніде не виконується в повній мірі. У Німеччині преференція миру домінує як серед правоцентристських виборців ХДС/ХСС, так і серед лівоцентристських соціал-демократів – тоді як серед основних партій Зелені виділяються тим, що мають найбільшу кількість амбівалентних.
Німеччина
У відсотках
У Фінляндії прихильники правлячих соціал-демократів віддають перевагу справедливості, тоді як правоцентристські виборці Національної коаліційної партії фактично поділені порівну.
В Іспанії найбільшу частку прихильників «справедливості» серед своїх виборців має праворадикальний Vox (при цьому прихильники «миру» в них переважають).
Аналогічно, у Швеції з трьох найбільших партій найбільш прихильниками справедливості є праворадикальні шведські демократи.
Тимчасом у Франції ультраправі є найбільш прихильні миру, причому багато виборців лівих посідають позиції амбівалентних.
І в Італії, де виборці всіх партій віддають перевагу миру, а не справедливості, найбільша підтримка миру (більше 60%) спостерігається серед виборців «Братів Італії» та «Ліги».
Члени табору миру та табору справедливості мають різне ставлення до війни. У той час, як усі звинувачують Росію в конфлікті, у таборі миру це роблять менше (64% порівняно з 86% в таборі справедливості). Причому з трьох груп найбільшу відповідальність на Росію покладають власне група амбівалентних (92%). Аналогічно, хоча головною перешкодою на шляху до миру здебільшого вважають – як в таборах миру, так і в таборах справедливості – Росію, але в таборі миру значно менше (53%, порівняно з 79% в таборі справедливості). Знову ж таки, найбільше тих, хто вважає Росію головною перешкодою на шляху до миру, є серед амбівалентних (87%). І якщо хтось вважає перешкодою для миру Сполучені Штати – він, найімовірніше, буде в таборі миру.
Хоча деякі проросійські (або антиамериканські) виборці можуть бути частиною табору миру, це не обов’язково робить табір миру дружнім до Росії угрупованням. У той час, як табори «мир» і «справедливість» погоджуються, що в результаті цієї війни гірше стане і Росії, й Україні, табір справедливості вважає, що Росії буде «значно гірше» – тоді як члени табору миру передбачають, що більше страждати буде Україна. Тому дехто з табору миру може хотіти, щоб війна закінчилася, бо вони вважають, що вона завдає надмірних страждань Україні.
У результаті війни Росії та Україні буде краще чи гірше?
Відсотки відповідей «буде набагато гірше»
Табір миру також більш схильний, ніж табір справедливості, вірити, що внаслідок цього конфлікту буде гірше ЄС. Для них це може бути ще однією причиною хотіти, щоб ця війна припинилася. Багато в чому табір миру – це табір песимістів.
Чи стане ЄС краще чи гірше внаслідок війни в Україні?
У відсотках
З точки зору політичної та практичної реакції Європи на війну, усі три основні групи підтримують розрив економічних зв’язків із Росією. Але вони роблять це в радикально інших пропорціях: у таборі миру це підтримують 50%, а 37% – заперечують; у таборі справедливості різниця становить 83% vs 11%. Серед амбівалентних це 83% vs 7%. Табори миру та справедливості також розходяться щодо того, чи розривати дипломатичні зв’язки: табір справедливості це чітко підтримує (70% vs 23%), як і амбівалентні (60% vs 30%), тоді як табір миру виступає проти (49% vs 40%). Аналогічно, табір справедливості й амбівалентні хочуть розірвати культурні зв’язки, а табір миру проти цього.
Які зв’язки з Росією слід розірвати внаслідок війни в Україні?
У відсотках
Табір миру
Табір справедливості
Амбівалентні
Решта
Військові питання також викликають значні розбіжності. Ці три групи не погоджуються в питанні, чи вводити заборонену для польотів зону над Україною. Виборці «табору справедливості» та «амбівалентні» підтримують таку пропозицію (відповідно на 54% vs 24% та 41% vs 23%), а в таборі миру налаштовані скептично (48% vs 25%). Розходяться думки й у питанні введення військ в Україну: виборці «табору справедливості» та «амбівалентні» підтримують (52% vs 32% та 49% vs 31% відповідно), а «табір миру» – проти (59% vs 24%).
Вступ України до НАТО прихильники справедливості й амбівалентні підтримують з великим відривом (71% vs 15% і 75% vs 8% відповідно), тоді як табір миру розділений: 37% підтримують і 40% проти. Думку про те, чи надсилати додаткові війська до східних членів НАТО, рішуче підтримують, знову ж таки, виборці табору справедливості й амбівалентні (75% vs 14% і 75% vs 8% відповідно), тоді як табір миру розділений (41% підтримують і 40% проти).
Потенційне членство України в ЄС підтримують усі табори, але табір миру пропонує лише літеплу підтримку.
Крім того, члени таборів мир і справедливість приходять до кардинально інших висновків щодо питання, чи варто їхній країні збільшувати витрати на оборону. Більшість у таборі справедливості (53%) підтримує збільшення військових витрат, навіть якщо це означає скорочення фінансування в таких сферах, як охорона здоров’я, освіта та запобігання злочинності. Водночас лише 29% кажуть, що їхня країна, незважаючи на війну, не повинна збільшувати витрати на оборону, оскільки це може вимагати скорочення в інших сферах. У таборі миру пропорції майже зовсім протилежні: 29% – за і 51% – проти. Амбівалентні розділилися щодо цього питання приблизно порівну з невеликою перевагою позиції утримуватися від додаткових витрат на оборону (35% vs 30%). Іншими варіантами, доступними для цього запитання, були «жодне з цього» або «не знаю», причому значна кількість амбівалентних (26%) вибрали перший.
Тому амбівалентні у своїй критиці Росії настільки ж жорсткі, якщо не жорсткіші, ніж табір справедливості – у війні вони звинувачують насамперед Росію; стверджують, що найбільшою перешкодою для миру є Росія; і вважають, що Європа повинна розірвати свої зв'язки з Росією. Але вони не поділяють морального обурення та ескалаційні цілі табору справедливості. У таких питаннях, як «наскільки війна погіршить становище України та ЄС» і «чи збільшувати витрати на оборону», вони значно ближчі до табору миру. У певному сенсі амбівалентні володіють інстинктами кіссінджерівських реалістів. Вони відверто вороже ставляться до Росії і підтримують жорстку політику щодо неї, але побоюються, що тривала війна буде занадто дорогою для Європи.
Скільки уваги ваша влада приділяє війні в Україні порівняно з іншими проблемами, з якими стикаються її громадяни?
У відсотках
Точні варіанти включали: (a) «Мій уряд надто багато зосереджується на війні в Україні і недостатньо на проблемах, з якими стикаються її громадяни», (b) «Мій уряд витримує баланс між війною в Україні та проблеми, з якими стикаються власні громадяни», (c) «Мій уряд надто багато зосереджується на проблемах, з якими стикаються власні громадяни, і недостатньо на війні в Україні» та (d) «Не знаю» (не представлено на графіку).
Виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі наприкінці травня, Президент України Володимир Зеленський попередив, що «наше завдання – щоб світ не втомився від війни». Це складний виклик. П'ятдесят відсотків членів табору миру вважають, що їхній уряд приділяє конфлікту занадто багато уваги, а 38% стверджують, що «достатньо» або «замало». І навпаки, у таборі справедливості 52% вважають, що війні приділяється достатньо або занадто мало уваги; лише 38% вважають, що її забагато. Амбівалентні в цьому питанні ближче до табору справедливості: лише 35% погоджуються, що війні приділяється занадто багато уваги, а 47% кажуть, що її достатньо або занадто мало. Тому малоймовірно, що втома від війни (поки що) змушує амбівалентних вагатися між метою миру та метою справедливості. А решта виборців кажуть, що цій війні приділяється радше «забагато» уваги (38%), а не «достатньо» чи «замало» (22%), навіть якщо більшість із них просто відповідає «не знаю» (40%).
Ці дані також показують, що навіть у таборі справедливості незабаром може виникнути певна «втома солідарності». Дві з найбільш наражених на небезпеку прифронтових держав – Румунія та Польща – є єдиними країнами, де понад 50% людей кажуть, що їхні уряди забагато зосереджуються на війні за рахунок інших нагальних питань. Оскільки багато прихильників миру вважають, що Україна, а не Росія, в кінцевому підсумку буде в гіршій ситуації через цей конфлікт, подальше військове просування Росії також може призвести до того, що більше людей приєднається до табору миру.
Розділена Європа: країна проти країни
Між країнами – членами ЄС, чиї громадяни відчувають себе учасниками війни, і тими, де люди все ще хочуть уникнути участі у конфлікті, виникають великі розбіжності.
Яскравим відхиленням є Польща, де респонденти віддають перевагу справедливості, а не миру: 41% vs 16%. Натомість перевага миру найбільша в Італії (52%) та Німеччині (49%).
Погляди європейців на причини війни значно відрізняються. Наприклад, понад 80% людей у Польщі, Швеції, Фінляндії, Португалії та Великій Британії стверджують, що головну відповідальність за початок конфлікту несе Росія – на відміну від лише 56% в Італії, 62% у Франції та 66% у Німеччині. На питання про те, хто є найбільшою перешкодою для миру, 64% в усіх опитаних країнах вказали на Росію, але з цим погоджуються лише 39% в Італії та 42% в Румунії. В Італії більше чверті (28%) вважають винуватцями США – проти 9% в інших дев’яти опитаних країнах.
І все-таки розрив з Москвою реальний і деякий час триватиме незалежно від того, як і коли закінчиться війна. У всіх країнах існує потужна підтримка розриву всіх економічних зв’язків з Росією (62% vs 22%), і жодна країна, навіть Італія, не заперечує проти такого курсу. Існує також значна підтримка розриву культурних та дипломатичних зв’язків з Росією – хоча вона не така сильна, як у випадку з економічними, і респонденти деяких країн виступають проти цього розриву (Італія проти розриву культурних контактів, Італія, Франція та Німеччина – дипломатичних відносин).
Які зв’язки з Росією слід розірвати внаслідок війни в Україні?
У відсотках
Частка респондентів, які підтримали розірвання цих зв'язків. Решта або були проти цього, або сказали, що не знають.
Європейці вважають, що Росія й Україна програють від цієї війни. Більшість європейців – всупереч оптимістичним розмовам у багатьох європейських столицях, які розглядають війну як «імпульс» ЄС, – також вважають, що ЄС буде гірше. Натомість у більшості опитаних країн панує думка, що війна не матиме впливу на США чи Китай.
Два питання, які найбільше хвилюють європейців у зв’язку з конфліктом, що триває, – це вартість життя (в тім числі вищі ціни на енергоносії) та загроза застосування ядерної зброї Росією. Але хоча тривожність щодо цих питань існує в усіх країнах, у респондентів проявляються відмінності. В Португалії, Італії та Франції людей найбільше хвилює вплив війни на вартість життя та ціни на енергоносії. Натомість у Швеції, Польщі та Румунії громадян це питання хвилює найменше. Шведи, фіни та французи більше стурбовані загрозою російських кібератак, ніж люди в інших країнах. А найближчі до Росії країни – Фінляндія, Польща, Румунія та Швеція – порівняно більше стурбовані загрозою російських військових дій проти них. Можливо, найближчі сусіди Росії побоюються окупації, але люди в усіх опитаних державах стурбовані ризиком ядерної війни.
Кому буде гірше від війни в Україні?
У відсотках
Частка респондентів, які сказали, що в цій країні в результаті війни буде «трохи гірше» або «набагато гірше».
Що вас найбільше турбує у зв’язку з війною в Україні?
У відсотках
Економічний спад або втрата роботи
Зростання вартості життя та енергоносіїв
Загроза застосування ядерної зброї Росією
Загроза застосування хімічної зброї Росією
Загроза російських військових дій, спрямованих проти моєї країни
Російська помста через кібератаки на мій уряд або бізнес у моїй країні
Біженці з України, що переїжджають до моєї країни
Що вас найбільше турбує у зв’язку з війною в Україні?
У відсотках
Проблеми, які посідають перше, друге чи третє місце. Для всіх опитаних країн. 8% респондентів не назвали жодного з цих пунктів проблемою.
Розкол у Східній Європі: Польща проти Румунії
Намагаючись уявити майбутні розколи в Європі, викликані війною, аналітики часто посилаються на «поділ на Схід-Захід» і на відмінності між прифронтовими країнами та країнами, які географічно віддалені від конфлікту. Дослідження ECFR пропонує значно нюансованішу мапу. Воно проявляє, наприклад, значні відмінності між Польщею та Румунією – двома прифронтовими країнами, що приймають велику кількість біженців і які історично підозріло й вороже ставляться до Росії.
Навіть якщо і Польща, і Румунія межують з Україною, а їхні уряди є одними з основних прихильників Києва, їхні громадяни демонструють досить різне ставлення до війни. 83% людей у Польщі звинувачують Росію в конфлікті; у Румунії – лише 58%. Що ще важливіше, 74% людей у Польщі вважають Росію найбільшою перешкодою на шляху до миру, тоді як у Румунії лише 42%.
Найбільші табори за відповіддю про війну Росії проти України в різних країнах Європи.
На мапі показано, яка з трьох груп мала найбільшу частку респондентів у кожній країні та відсоток цієї частки. Сегментація на основі аналізу відповідей на два запитання. Детальне пояснення в додатку до методології.
Дві країни також фактично перебувають на двох різних планетах, коли мова заходить про їхні преференції миру чи справедливості. Як зазначалося, Польща є єдиною країною в опитуванні, де табір справедливості явно переважає над табором миру (41% vs 16%). Тим часом Румунія – поряд із Францією, Німеччиною, Італією, Швецією та Іспанією – демонструє явну перевагу миру над справедливістю (42% vs 23%).
Поляки є одними з найбільших яструбів у Європі, а румуни – серед найбільших голубів. У Польщі 77% воліють розірвати всі економічні зв'язки з Росією; у Румунії – лише 45%. 74% поляків підтримують повне припинення імпорту викопного палива з Росії, у порівнянні з 51% у Румунії. Так само 71% людей у Польщі – на відміну від лише 39% у Румунії – хочуть розірвати всі дипломатичні зв’язки з Росією. І 73% в Польщі – а лиш 40% у Румунії – підтримують припинення будь-яких культурних контактів з Росією.
Чи має ваша країна витрачати більше на оборону зараз, враховуючи війну в Україні?
У відсотках
Точні відповіді були такі: (a) «Війна в Україні показала, що моя країна повинна витрачати більше на оборону, навіть якщо це означає, що ми повинні скоротити гроші на інші сфери – такі, як охорона здоров’я, освіта та запобігання злочинності», і (b) «Незважаючи на війну в Україні, моя країна не повинна збільшувати витрати на оборону, оскільки це може вимагати скорочення коштів на інші сфери – такі, як охорона здоров’я, освіта та запобігання злочинності». Двома іншими доступними варіантами (не представлені на цьому графіку) були (c) «жодна з цих» і (d) «не знаю».
Поляки та румуни також відрізняються силою солідарності з Україною. Наприклад, 71% людей у Польщі – але 54% людей у Румунії – підтримують надання більшої економічної допомоги Україні. У питанні про відправку додаткового озброєння в Україну 78% у Польщі висловлюються «за» і лише 46% – у Румунії. Найбільш суттєво розходяться дві країни щодо ідеї введення військ в Україну: Польща є однією з небагатьох країн, де підтримка цього варіанта переважає над його запереченням (46% vs 30%); румуни проти відправки військ (44% vs 26%).
Польща є однією з двох країн, де 50 або більше відсотків погоджуються, що війна означає: країни повинні збільшити військові витрати, румуни ж у цьому впевнені значно менше. Географія – це не доля, коли йдеться про визначення ставлення громадян до війни.
Розділений Захід: Німеччина проти Італії
Погляд на деякі з європейських країн, які раніше були найбільш дружніми до Росії, також показує їхні різні траєкторії. Хоча східні європейці регулярно звинувачують Німеччину в тому, що вона потурала Росії, це нове опитування показує, що громадяни Німеччини налаштовані значно більш яструбино, ніж італійці.
Наприклад, навіть якщо більшість німців (66%) та італійців (56%) звинувачують Росію у війні, вони розходяться щодо того, хто є найбільшою перешкодою для миру: 63% в Німеччині вважають, що такою перешкодою є Росія, але з цим погоджуються лише 39% в Італії. Італія також є країною з найбільшою кількістю респондентів, які стверджують, що США і винні у війні (20%), і є найбільшою перешкодою для миру (28%); в Німеччині такі переконання поділяють менше (11% і 9% відповідно).
В обох країнах переважає підтримка розриву економічних зв’язків з Росією: 57% у Німеччині та 47% в Італії – тоді як проти виступають 29% і 36% відповідно. Німці більш яструбині, ніж італійці, і в кількох інших аспектах. Наприклад, у питанні, що важливіше: зменшити енергетичну залежність Європи від Росії чи дотримуватися кліматичних цілей ЄС, італійці сильно розділилися. Натомість більшість німців вважають за краще вирішувати питання енергетичної залежності Європи. Німці значно поділені стосовно необхідності розривати культурні зв’язки з Росією, тоді як італійці чітко вважають за краще залишати культурні канали відкритими – єдина країна в цьому дослідженні, яка це підтримує.
Німці підтримують (52% vs 33%) направлення додаткового озброєння та військових поставок українському уряду. Італійці є єдиною нацією, яка в основному виступає проти цієї ідеї (45% vs 33%). Аналогічно, в Німеччині переважає думка, що до східних членів НАТО слід направити додаткові війська (45% vs 32%). А проти такого кроку найбільше виступають італійці – 45% vs 30%.
Найбільш, мабуть, вражаюча різниця між Німеччиною й Італією полягає в позиції їхніх громадян щодо витрат на оборону. Італія виділяється серед усіх опитаних країн: 63% заявили, що, незважаючи на війну, не потрібно збільшувати витрати на оборону; лише 14% воліють бачити зростання цих видатків. Тим часом Німеччина входить до тих лише чотирьох країн (поряд із Фінляндією, Польщею та Швецією), в яких люди значною мірою підтримують збільшення витрат на оборону (41% vs 32%).
Що має бути важливішим для ЄС: зменшення енергетичної залежності від Росії чи дотримання цілей кліматичної політики?
У відсотках
Точні відповіді були: (a) «Важливо, щоб ЄС якомога швидше зменшив свою залежність від російської нафти та газу, навіть якщо це означає тимчасове збільшення використання нашого власного викопного палива, такого як вугілля», і ( б) «Важливо, щоб ЄС продовжував розвивати екологічно чисте виробництво енергії для боротьби зі зміною клімату, навіть якщо це означає продовжувати покладатися на російську нафту та газ у короткостроковій перспективі». Третім доступним варіантом (не представлений на цій діаграмі) був (c) «не знаю».
Отже, колишні (відносно) дружні позиції урядів щодо Москви також не є надійним орієнтиром щодо громадської думки.
Наближається криза біженців?
Війна в Україні зруйнувала попередні припущення про розкол у Європі. Однією з яскравих особливостей впливу війни стала метаморфоза Східної Європи, коли справа доходить до тих, хто тікає від насильства: деякі з держав, які колись прагнули не допускати сирійських біженців під час кризи 2015 року, тепер вітають найбільшу кількість прибулих.
Чи підтримуєте ви свій уряд у прийомі українських біженців?
У відсотках
Точне запитання було таким: «Ви підтримуєте чи протидієте тому, щоб ваша країна пропонувала прийняти українських біженців, які були переміщені внаслідок конфлікту з Росією?» Доступні варіанти: (a) «Повністю підтримую», (b) «Дещо підтримую», (c) «Дещо проти», (d) «Повністю проти», а також (e) «Не знаю» (не представлені на цьому графіку).
Однак опитування ECFR натякає на те, що міграція все ще може стати проблемою розколу на сході – так само, як це сталося в Туреччині після того, як Анкара відкрила кордон країни для сирійських біженців. Хоча більшість європейців із задоволенням приймають українських біженців, Румунія, Польща та Франція є одними з найменш відкритих для такої перспективи країн. Можливо, на це вплинув той факт, що Румунія та Польща вже прийняли багато українських біженців, а також токсичність імміграційної політики у Франції – країні, яка досі прийняла небагато українських біженців. Той факт, що біженці в Польщі перебувають переважно в приватних будинках, можливо, може вплинути на ставлення громадськості до уявлення, що їхня країна має робити далі.
Висновок
Війна схожа на американські гірки: громадська думка може змінюватися з кожним поворотом, але вона є також і надзвичайно потужним рушієм. Як нещодавно написав Гідеон Рахман в Financial Times: «Війна в Україні, по суті, ведеться на трьох фронтах і між трьома головними особами. Перший фронт — це саме поле бою. Другий фронт – економічний. Третій фронт – битва волі. Три учасники – це Росія, Україна та західний альянс, який підтримує Україну».
Те, що відбувається на будь-якому з трьох фронтів, впливає на два інших. Військові успіхи України мають вирішальне значення для збільшення розміру табору справедливості (чий неформальний лідер Зеленський має надзвичайну здатність спілкуватися з європейською громадськістю). Прихильники табору миру вже є найбільшою групою серед європейських громадян – і, ймовірно, їхня кількість збільшиться, якщо зросте відчуття, що жорсткі економічні санкції проти Росії не приносять результатів.
Отже, що говорять результати цього нового дослідження про поточну битву волі та як підтримувати заходи, вжиті для озброєння України та санкцій проти Росії? Залежність України від дій її європейських сусідів означає те, що хто переможе в цій битві волі, ймовірно, буде навіть важливішим, ніж те, що відбувається на економічному та військовому терені.
Наступні кілька тижнів будуть критичними, і дані показують, що можна зберегти Європу разом із правильними політичними меседжами.
Опитування показує, що розрив Європи з Росією є незворотним – принаймні в короткостроковій та середньостроковій перспективі. Тепер нема шансів, щоб європейці мріяли про інтеграцію Росії у власні структури чи політичну спільноту. Здається, вони дивляться на світ, у якому Європа повністю відокремиться від Росії.
Але європейський консенсус щодо Росії не перетворюється автоматично на спільну позицію щодо ролі ЄС у війні. Дані свідчать про зростаючу розбіжність між табором миру та табором справедливості, оскільки війна затягується і зростають пов’язані з нею витрати.
Опитування виявляє потенційні розбіжності щодо біженців, вступу України до ЄС, впливу на рівень життя та загрозу ядерної ескалації. Вони об’єднуються в центральний розкол між таборами миру та справедливості. У багатьох європейських країнах справа України може змінитися з об’єднавчого національного імпульсу і перетворитися на роз’єднуючу політичну проблему. Але крім спричинення напруженості всередині окремих країн, війна може призвести до того, що політичні позиції таких держав, як Польща й Італія, будуть дедалі більше розходитися.
На ранніх етапах війни країни Центральної та Східної Європи відчули виправданість свого колишнього яструбиного ставлення до Росії, до них зросла довіра в ЄС та посилилася їхня влада. Але на наступному етапі такі країни, як Польща, можуть виявитися марґіналізованими, якщо табір миру розширить свою привабливість серед інших держав-членів.
Ключ до збереження європейської єдності на підтримку України полягає в тому, щоб серйозно сприймати побоювання ескалації та представляти конфлікт як оборонну боротьбу проти російської агресії, а не говорити про перемогу України та поразку Росії.
Хоча конфлікт в Україні ще може виявитися акушеркою значно більш мускулистого ЄС, це дослідження показує, що підтримка збільшення витрат на оборону серед громадськості слабша, ніж може здатися, якщо слухати лише політичних лідерів.
Можливо, найтривожніша ознака полягає в тому, що більшість європейців бачать ЄС як головного переможеного у війні, а не сприймають його відносну єдність як ознаку зміцнення союзу.
Залишається небезпека, що табори миру та справедливості можуть стати такою ж поляризацією, як боржники та кредитори під час кризи євро на початку 2010-х. Якщо дозволити цьому статися – і якщо ЄС знерухомиться власними розколами – то війна може сигналізувати про постійну марґіналізацію Європи на світовій арені.
Європейська громадська думка зміцнила єдність ЄС перед обличчям вторгнення Росії в Україну. Тепер європейські лідери мають підтримувати цю єдність. Пошук мови, яка буде привабливою для «амбівалентних» виборців – жорстких щодо Росії, але обережних щодо небезпеки ескалації, – може стати способом розширити коло громадської думки.
Якщо ЄС зуміє зберегти широкий фронт, який він демонстрував досі, і якщо уряди всіх сторін будуть триматися разом, а не намагатися принизити один одного, то з тіні війни все ж може вийти сильніша – геополітично – Європа. Вирішення російського вторгнення в Україну матиме далекосяжні наслідки для назріваючого конфлікту між США та Китаєм.
Про авторів
Іван Крастев є головою Центру ліберальних стратегій у Софії та постійним співробітником Інституту гуманітарних наук у Відні. Він є автором книги «Чи це ще завтра? Парадокси пандемії» та багатьох інших публікацій.
Марк Леонард є співзасновником і директором Європейської ради з міжнародних відносин. Його нова книга «Вік неспокійності: як взаємодія викликає конфлікт» вийшла 2 червня 2022 року. Він представляє щотижневий подкаст ECFR «Світ за 30 хвилин».
Подяки
Ця публікація була б неможлива без надзвичайної роботи команди ECFR. Автори висловлюють подяку Павелу Зерку та Ґосі Пясковській, які помітили деякі з найцікавіших тенденцій та провели кропітку роботу над даними, що лежать в основі цього звіту, а також Марлен Рідель та Крісу Айхбергеру, які працювали над візуалізацією даних. Адам Гаррісон був чудовим редактором. Андреас Бок керував стратегічною роз’яснювальною роботою в медіа, а Свантьє Грін – організацією щотижневих дзвінків щодо процесу та роз’яснювальної роботи. Сюзі Деннісон і Сюзанна Бауманн були чудовими лідерами всього процесу. А Люсі Гаупенталь допомогла нам з процесом написання і забезпечила, щоб публікація вийшла вчасно. Автори також хочуть подякувати Полу Гільдеру та його команді в Datapraxis за співпрацю з нами у розробці й аналізі опитування, про яке йдеться у звіті. Незважаючи на ці численні та різноманітні внески, будь-які помилки залишаються власністю авторів.
Методологія
Цей звіт базується на опитуванні громадської думки в десяти європейських країнах, дев’ять з яких є членами Європейського Союзу. Опитування для ECFR проводили онлайн Datapraxis і YouGov у Фінляндії (29 квітня – 5 травня, n = 500), Франції (28 квітня – 5 травня, n = 1000), Німеччині (28 квітня – 5 травня, n = 1000), Великій Британії (10–11 травня, n = 1103), Італії (28 квітня – 6 травня, n = 1009), Польщі (29 квітня – 5 травня, n = 1002), Португалії (29 квітня – 6 травня, n = 506), Румунії (29 квітня – 5 травня, n = 501), Іспанії (29 квітня – 5 травня, n = 1050) і Швеції (28 квітня – 5 травня, n = 501).
Опитування проводилося з 28 квітня по 11 травня 2022 року, загальна вибірка охопила 8172 респонденти.
Результати є національними репрезентативними для базової демографії та останніх голосувань у кожній країні. Загальна похибка становить ±3% для вибірки з 1000 респондентів і ±4% для вибірки з 500 респондентів.
Сегментація, використана в цьому звіті на різні табори виборців у реакції на війну Росії проти України, була насамперед заснована на наступному питанні: «Яке з наступних тверджень найбільше підходить до вашої точки зору?» Варіанти включали: «Найголовніше — припинити війну якомога швидше, навіть якщо це означає, що Україна передає території Росії під контроль», «Найголовніше — покарати Росію за її агресію, навіть якщо це означає, що більше українців вбивають і переселяють», «Ні перше, ні друге», «Не знаю». Респонденти, які обрали перший варіант, склали табір миру. Ті, хто обрав друге, опинилися в таборі справедливості.
Для тих, хто відповів «Ні перше, ні друге», ми використали інше запитання, щоб виділити амбівалентних (хитких, swing). До цієї групи входять ті, хто заявив, що підтримав принаймні п’ять із десяти дій ЄС в реакцію на війну Росії проти України, а саме: (1) «Прийняття більшої кількості українських біженців до своєї країни»; (2) «Надання більшої економічної допомоги Україні»; (3) «Посилення економічних і дипломатичних санкцій проти Росії»; (4) «Повне припинення імпорту викопного палива з Росії»; (5) «Надсилання додаткового озброєння та військових постачання українському уряду»; (6) «Забезпечення безпольотної зони над Україною, навіть якщо це може спричинити прямий конфлікт між Заходом і Росією»; (7) «Направлення військ в Україну, щоб допомогти українському уряду захиститися від Росії»; (8) «Підтримка вступу України до НАТО»; (9) «Направлення додаткових військ до країн НАТО у Східній Європі»; (10) «Підтримка вступу України до ЄС».
Тих, хто обрав «Не знаю» чи «Ні перше, ні друге» у відповідь на перше запитання та вибрав менше п’яти дій з боку ЄС у відповідь на війну Росії в Україні, об’єднали в групу під назвою «Решта».
Ivan Krastev, Mark Leonard
Peace versus Justice: The coming European split over the war in Ukraine
The European Council on Foreign Relations (ECFR), 15.06.2022
18.06.2022