Тероборона: десять особливостей, які стають нагодами

Так склалося, що Тероборону довелося створювати практично в умовах бойових дій. Слід визнати, що дещо зарано залучили їхні сили до бойових дій, закриваючи прогалини у мобілізації та розгортанні Збройних Сил. Так, ми знову десь спізнились, чимось злегковажили, щось недопрацювали. Причому стосується це як військового командування, так і громадянського суспільства. Проте це радше предмет для аналізу у післявоєнному часі. Зараз важливіше те, що українці знову у критичних умовах виявилися дуже ефективними. І за кілька місяців війни вдалося не просто практично з нуля розгорнути десятки бригад Тероборони, а й злагодити, забезпечити і вивести на передній край для виконання задач десятки тисяч бійців. Не без помилок, звичайно, з величезною підтримкою волонтерів та значним самозабезпеченням, але з беззаперечним позитивним результатом.

Перебуваючи з перших днів у лавах однієї з бригад сил ТрО, спостерігаючи, долучаючись і відчуваючи на собі етапи її становлення, вже зараз, після трьох місяців війни, можу виділити ті унікальні особливості Тероборони, які відрізняють її від інших родів військ і закладають основи для нової філософії якщо не всього українського війська, то значної його частини:

1. Більша автономність та гнучкість в управлінні. Тероборона – це новий рід військ, а все нове – високовалентне до експериментів. Локальний територіальний принцип формування та розширена географія застосування, збалансоване поєднання професійних військових із бойовим досвідом і висококваліфікованих фахівців у мирних професіях створює небачені до цього можливості у комунікації, взаємозбагаченні й апробації нових ідей.

2. Полігон для навчальних і структурних експериментів та відбракування невдалих рішень. Хоча армія – консервативна структура, але насправді вона також перебуває у процесі неперервних змін. Апробація змін та реформ на прикладі Тероборони – найбезпечніший шлях для експериментів, який має невисокі загрози для обороноздатності. Натомість на основі Тероборони можна напрацьовувати нові образи армії, розробляти нову філософію внутрішніх процесів, переосмислювати базові особистісні та колективні цінності.

3. Високий рівень доданих знань та більша гнучкість у конвертуванні управлінських, креативних та освітніх ресурсів громадянського суспільства у військове життя. До Тероборони зголошуються добровольці з унікальними навичками невійськового призначення, які можуть бути з користю застосовані. Не тільки офіцери, а й рядові солдати і сержанти можуть привнести професійний досвід із цивільного життя і застосувати його для спрощення, покращення й оптимізації процесів патріотичного виховання, психологічного супроводу, культурного життя, горизонтального менеджменту, ефективного документообігу, цифровізації в армійському житті. Для цього потрібно більше довіри до ініціатив, схвалення автономності та функціональної гнучкості у взаємодії між структурними підрозділами.

4. ТрО може стати кузнею кадрів потенційних командирів і цим пришвидшити перехід ЗСУ на західну модель. У перспективі командирські кадри з ТрО можуть повністю змінити армійську модель, спираючись на власний досвід менеджменту в компаніях та бойовий досвід інших частин ЗСУ. Адже змінити неповоротку логістику та бюрократичні процедури легше, коли ти знаєш, як працює система, і маєш відповідні повноваження та бойовий досвід.

5. Добровольчий принцип, який полегшує рутинну роботу з підтримки постійної мотивації. Бійців тероборони найменше потрібно мотивувати. Втому від рутини чи бойових дій ніхто не відмінить, але мотивацію своїх дій у тих, хто знав, на що і для чого іде, підтримувати буде легше.

6. Високий потенціал у патріотично-просвітницькій, контрпропагандистській та контрдиверсійній роботі на проблемних територіях. Жодна бойова бригада, сили нацгвардії чи поліції в умовах бойових дій (активних, позиційних, заморожених) або у прифронтових (прикордонних з росією) зонах не зможе бути у цьому ефективнішою, ніж високоосвічені, вмотивовані, «зрозуміліші народу» сили Тероборони.

7. Ширший спектр завдань у мирний час, ніж у інших родів військ. Оптимальне поєднання кадрових військових і «цивільних» добровольців, а також стовідсоткове комплектування зі «своїх» місцевих громад створює гнучкість у способах підготовки та різновидах завдань, релевантних до потреб мирного часу та регіонів постійної дислокації.

8. Ефективніші форми взаємодії з військом через співпрацю з місцевими громадами. Комплектування за місцем проживання не тільки спрощує логістику процесів у військовій частині, а й сприяє кращому взаєморозумінню з місцевою владою і перекладає частину відповідальності щодо забезпечення з центру на місця. Відповідно, і сама військова частина у мирний час може бути корисною для потреб місцевих громад.

9. Тероборона однаково добре зрозуміла як професійним військовим, так і цивільним громадянам. Тому це прямий, коротший канал комунікації у тріаді «народ-влада-армія», який дозволяє влучніше визначати потреби та ефективно і швидко на них реагувати

10. Тероборона – це режим «відкритих дверей» для добровольців, незалежно від віку, статі, освіти, досвіду. Він дозволяє бути гнучкішим у регулюванні міри та способу їхньої залученості у військовий та мирний час.

Перебуваючи у війні, ми зобов’язані думати про майбутнє після неї. Думати про майбутнє стане головним щоденним завданням не лише Збройних Сил, а й усіх державних та комерційних структур України. Це додає нашим мріям про Перемогу конкретніших обрисів.

Творення сил Тероборони – уже невідворотній процес. Зрозуміло, що для успішного завершення цієї реформи потрібно більше часу – і воєнного, і особливо мирного. Безсумнівно, що українські сили ТрО стануть прикладом для наших західних сусідів, для яких російська загроза перестала бути уявною. Проте не викликає сумніву і те, що від усіх нас – і тих, хто зсередини, і тих, хто ззовні – залежить, якими стануть сили Тероборони і чи їхня історія послужить стимулом для загального реформування Збройних Сил України.