Папа Франціск: PRO і CONTRA

PRO: Нехай Папа буде Папою

Звідки взявся цей наїзд на Папу? Адже він однозначно засуджує спричинену Росією війну, але відмовляється перестати думати суверенно чи мовчати про те, як до неї дійшло.

Чесна людина є в цій війні на боці України. Це ясно. Жертві треба помогти. Це очевидно. Злочинця треба зупинити. Це безсумнівно. У таких речах треба бути однозначним. Тут нема дискусії.

Але чи означає це, що всі чесні люди тепер мають говорити єдиним «месиджем дня»? Наїзд на Франціска після його інтерв’ю в «Corriere della Sera» показує, наскільки небезпечним є таке бачення єдності перед лицем жахливого виклику.

Папа однозначний. «В ім’я Бога, припиніть цю війну», — апелював він до посла Росії (не України). Дзвонив Зеленському, а не Путіну. «Патріарх не може деградувати до ролі прислужника Путіна», – повчав він патріарха Москви. Не казав львівському митрополитові чи київському патріархові, що вони не можуть бути прислужниками Зеленського.

Розповів про зусилля – власні та найближчих співпрацівників – щоб зупинити російську агресію та рятувати цивільних.

То звідки наїзд на Папу за слова про «гавкіт НАТО біля воріт Росії»? Відповідь дає наведене в інтерв'ю Франціскове повчання патріарха Москви: «Брате, ми не є священниками держави, ми повинні говорити не мовою політики, а радше мовою Ісуса». Жорстокіше, але подібно (як світська інтелектуалка) сформулювала це Сьюзен Зонтаґ, коли писала під час апогею воєнного загострення 11 вересня 2001 року: «Об'єднаємося в смутку, а не в глупоті». Тоді також на неї посипалися стусани. Бо коли суспільство охоплюють воєнні емоції, питання «якою є правда?» змінюється питанням «яка правда нам тепер поможе?»

Для атеїста справа є очевидною. Патріарх не може бути «прислужником Путіна», і ані Папа, ані жоден священник чи інтелектуал не може бути прислужником жодного уряду чи політика. Понура традиція політичного паралелізму Церков і держав чи партій та пов’язані з цим суспільні очікування ведуть нас деінде. Культура ж поляризації нав’язує думку, що «хто не з нами, той проти нас». А «з нами» все більше означає: думай точно так само, як ми, і говори, як ми.

Це смертельна пастка. Єдинодумання є вбивчим – особливо, коли думка здається морально та раціонально очевидною. Америка всупереч застереженню Зонтаґ потрапила в цю пастку після 11 вересня, що призвело до вторгнення в Ірак. Донині ми платимо за цю війну, яка коштувала три трильйони доларів і тисячі життів, прискорила ерозію могутності США і дестабілізувала світ. Папа, як і Зонтаґ, опирається таким очікуванням. Він засуджує спричинену Росією війну, але відмовляється перестати думати суверенно чи мовчати про те, як до неї дійшло.

Політики не мають такого комфорту. Вони мусять бути ефективними негайно. Натомість Папі та інтелектуалам не можна піддаватися цій логіці. Навіть коли це є непопулярним. У їхній місії небажана правда залишається правдою. У випадку цієї війни небажана нами частина правди полягає в тому, що безвідповідально «гавкаючи», тобто обіцяючи (у 2008 році) Україні та Грузії вступ до НАТО, а потім тримаючи їх за дверима 14 років і майже не реагуючи на окупацію Осетії та Криму, ми заохочували Путіна до агресії. Це не виправдовує Путіна, не скасовує його злочинних мотивів і дій, але обтяжує НАТО – особливо ті країни (в тім числі Польщу), які на таку обіцянку напирали, а потім не довели її до реалізації.

Папа ухиляється від відповіді, чи надсилати Україні зброю. І правильно. Церква не для того, щоб радити політикам про зброю, аборти, геотермальну енергію. Має, однак, нагадувати ключові питання про добро і зло. Навіть коли зло (наприклад, убивство) є або здається політично необхідним, добро залишається добром, а зло залишається злом. Це стає вирішальним, зокрема, коли постає питання, як поводитися з військовополоненими, пораненими та цивільними. Хто, як не Папа, має зберігати цю істину і виливати її на політично розжарені голови?

Яцек Жаковський

CONTRA: Незрозумілі слова, які болять

Я шокована й обурена словами Папи Франціска про війну в Україні. В інтерв'ю «Corriere della Sera» Папа суґерує, що причиною російського нападу на Україну є «гавкання НАТО на двері Росії».

Це абсолютно незрозумілі слова, які болять, коли бачиш трагедію українок, українців, коли думаєш про зґвалтованих жінок, дітей, хлопців, чоловіків. Прецінь Папа про все це знає. Знає, що людей безжально мордували, що їм стріляли в потилицю. Денно і нощно сидять вони у підвалах, не бачачи світла, серед розтлілих тіл своїх сусідів. А Папа нападає на НАТО?! Папа не хоче їхати в Київ, а до Путіна?! Просить, щоб Путін відчинив йому двері.

Папа мусить думати про мир, але також і про вбитих, вбитих цим злочинцем, різником.

Путін не є нормальним політиком, він є військовим злочинцем, який, мабуть, тихенько сміється з Папи. Має при боці московського патріарха Кірілла, який схвалює війну, який є найогиднішим священнослужителем цього світу. Маю надію, що коли є пекло, то він буде там гнити. Цього колишнього каґебіста санкціями позбавлять майна, хоч не знаю, чи він це відчує, бо очевидно, що Путін іншою рукою відкриє йому сейф.

Під час цієї війни Папа Франціск сказав також слова про те, що всі винні, що теж було важко зрозуміти. В Україні є його посланці, є папський елемозинарій Конрад Краєвський, який був у Бородянці та в Бучі. В Бородянці його молитва над могилами та тілами була, як на хресній дорозі. Говорив, що бракує слів і сліз, говорив про злого духа, який опанував росіян, які вбивають і ґвалтують.

Дехто пояснює слова Папи Франціска про НАТО тим, що він з Аргентини, має іншу вразливість. Не знаю, кого це може переконати.

Пам’ятаю також, як повів себе Іван Павло II у 1993 році, коли серби ґвалтували боснійських жінок і створювали навіть концтабори, щоб там практикувати цю мерзотну справу. Іван Павло II у листі до архієпископа Поліча просив спонукати зґвалтованих жінок, щоб вони не позбувалися вагітності. Як завжди, ненароджене важливіше за народжене.

Папа Франціск розчарував мене, і коли Ватикан оголосив, що розслідував справу архієпископа кардинала Дзівіша і констатував, що той діяв правильно.

Нас усіх вразив репортаж «Don Stanislao», де видно було докази приховування та затушовування педофільської поведінки священників. Але що ж, нещодавно кардинал Дзівіш був на аудієнції у Папи.

Тож маймо лиш надію, що Путін не запросить Папу Франціска 9 травня.