Читання в Нью-Джерзі

Я приїхав читати в іржаве Нью-Джерзі

слухачі товклись біля входу у черзі

гомоніли – чекали поки їх впустять

у програмі – вірші та концерт піаніста

вперше заїхав до цього міста

дивно – на вулицях майже пусто

ґелґотіли у залі й шипіли зі струмом

на якому провисли повітря струни

всідались присутні – рипіли стільці

це читання відбулось в міському театрі

що ж цьому містові прочитати

і що ж прочитати їхній ріці?

коли перший голос доторкнувсь мікрофона

коли в дріт увійшла верліброва форма

дехто з публіки їв – дехто пив чай

але зала не стала одним радаром чи вухом

й поетів майже ніхто не слухав

і кожен стояв самотній як каланча

це було випадкове збирання коштів

дехто прийшов із дому – дехто із пошти

дехто з дітьми з недільної школи

прийшли як приходять на рок-концерти

або ж на недільну месу до церкви

всівшись наче кульбабки півколом

я сидів на тому читанні в Нью-Джерзі

наче річка тримала мене при березі

берег молочний туманом прикритий

верещали діти й гасали по залі:

до поезії в них не було найменшого жалю

до поетів – тим паче жодної крихти

і коли для читання підійшла моя черга

я простояв хвилину перед ними чемно

і сказав що потрібно послухати тишу

що слова потребують вух та осмислень

що сполука поезії з киснем

синім спиртом пече і дише

і примовкли усі хоча діти казились

але потім й вони вибились з сили

і притихли як мовкнуть річки в дощі

я почав із «Війни» – тобто із обстрілів

що пощикують наче в трамваях компостери

й битим склом скреготять вночі

я сказав що в країні моїй їх ровесники

загубили втікаючи капчики й мештики

і сидять по підвалах вибившись з сну

їхні очі прозорі як води Світязя

в них далекі вогні прибережні світяться

й сині риби гребуть плавниками по дну

я сказав: ні про що мені не розходиться

кожен вірш та від чогось собі народиться

кожна квітка тримається на стеблі

і тонкий голосок на цілу Україну

підставляє плече тій червоній калині

і як може підносить її від землі

я був вдячний за це провінційне Нью-Джерзі

за портові світла над водою промерзлі

за бешкетників в залі та їхніх батьків –

що тримається світ на воді і поезії

на кульбабі троянді бузку і гортензії

поміж світлом і темінню двох берегів