Московія свої геноцидні практики проводить цілком типово.
Після заяви, що нібито там приховуються підрозділи батальону «Азов», з повітря московити розбомбили театр у Маріуполі, в якому знайшли прихисток біля тисячі людей.
Декілька днів тому в подібному стилі з’явилася стаття від юродивого (то є такий соціальний інститут на московії) «політолога» Тімофєя Сєргєйцева, в якій міститься феесбешна методичка по знищенню України.
Неодноразово цілком офіційно московський диктатор висловлювався про Україну як «недодержаву», видуману іншим злочинцем Лєніним (чом не австрійським генштабом – Бог його зна), failed state тощо.
На підтвердження цих практик сталося те, що можна охарактеризувати як своєрідний світовий Перл-Гарбор.
Це мерзотні звірства московського армійського збіговиська в Бучі, а також у дузі міст-супутників на північний захід від Києва. І що ці варвари витворяють на окупованих територіях, ми ще лише дізнаємося.
Своєрідне Магдебурзьке весілля – 2 русня влаштувала у Маріуполі, де триває гуманітарна катастрофа, оскільки московські війська знищили всю цивільну інфраструктуру й місто вже не придатне для проживання.
Михайло Савчин,
доктор юридичних наук, професор, Ужгородський національний університет
Геноцидні практики як соціальний паттерн та архетип московії
Нестерпно, коли мале дитя стає свідком смерті від голоду власної матері, а потім приносить на її могилу їжу...
Марґінали без належного життєвого досвіду та соціальної відповідальності, які переважно складають кістяк московської армії, стикнулися зі своєрідним культурним шоком. Доволі часто вони мають за плечима досвід побутового насильства, численних проявів булінгу за місцем свого навчання, які виробляють культ насильства та грубої сили. Дислоковані частини під Києвом були переважно із Далекого Сходу, Забайкалля та Уралу, де значну частину населення складають нащадки каторжан, що сформувало паттерни систематичного фізичного насильства.
Культ насильства, з якого випливає доволі специфічна віктимна "повага" до самодержця, диктатора чи лідера країни, пронизує єство цього хворого суспільного організму.
Від якого страждають сусіди.
І зло має бути покаране.
Збройні Сили України демонструють чудеса мужності та воєнного мистецтва, наближаючи перемогу над одвічним ворогом.
Буча як тригер руссо-української війни
До моменту відступу московитів з-під Києва та виявлення численних воєнних злочинів світове співтовариство доволі мляво реагувало на події в Україні.
І стався своєрідний Перл-Гарбор, який збурив усю людську цивілізацію. Відверто кажучи, цивілізованість людського суспільства є своєрідним покривом із сусального золота. Та навіть Законник Хаммурапі, знаменний жорстокістю покарань, насправді засвідчує спробу правителів однієї з перших людських цивілізацій відмежувати людей від хіті, афектів та жадоби, що притаманні скоріше рефлексіям звірів.
Вторгнення, яке формально прозвали «спеціальною військовою операцією» з «денацифікації та демілітаризації» України, насправді є практикою знищення України як такої. Розстрільні списки, за якими «працювали» в Ірпені, Бучі та в інших містах, це підтверджують. Навіть мені особисто довелося сприяти облаштовуванню в Ужгороді сім’ї, яка потенційно була під такою загрозою. Це типові расистські практики з винищення націй, які раніше здійснювали нацисти, а тепер цю справу продовжують рашисти.
Концепт рашизму (ruscizm) є гримучою сумішшю московської версії православ’я (чи то фундаменталізму), імперськості та корпоративізму, інтегрованим вираженням чого є ідея вищості «рускава міра». Натомість існування України є запереченням цієї ідентичності.
Тому в ході руссо-української війни спостерігається така звіряча практика винищення всього українського. У країні, де у структурі університетів є факультети та кафедри з системного промивання мізків, не дивна популярність такого роду ідеологем. А соціюм легко розкрутити на насильство, якщо він уявить себе фортецею, оточеною ворогами.
Однак страшні кадри та відео із Бучі, Ірпіня, Мотижина, Гостомеля, на 90 відсотків зруйнованої Бородянки кардинально змінили позиції країн Заходу.
Очевидно, що німецький прем’єр мав зустріч із керівником спецслужби BND (хоча що робив її шеф 24 лютого в Києві, для мене є загадкою), оскільки його риторика щодо спрямування зброї різко змінилася, що засвідчили наступні слухання у Бундестазі. Вочевидь Шольца, in medias res, ознайомили із перемовинами московських військових про тактику звірств проти цивільного населення Бучі та іншими подібного роду фактами. А бундеспрезидент Штайнмаєр, визнавши помилки своєї політики, навіть заявив, що московського диктатора і його кліку слід судити за воєнні злочини.
Два дні тому в Конгресі США підтримали законопроєкт, який передбачає фінансування мілітарних потреб України у режимі ленд-лізу.
7 квітня після зустрічі міністрів закордонних справ під егідою НАТО глава британського відомства Трасс заявила, що існує «підтримка країн щодо поставок нового та більш важкого обладнання… ми домовилися допомогти українським силам перейти від обладнання радянських часів до стандартного обладнання НАТО на двосторонній основі».
Припинився також наратив про «оборонне» чи «наступальне» озброєння, що є абсурдним з точки зору права суверенної нації на самооборону від дій агресора.
Далі пішли рішення на глобальному рівні. Напередодні РФ виключили зі складу Ради Європи. Далі 7 квітня РФ виключили зі складу Ради ООН з прав людини. Багато національних делегацій на засіданні Генеральної Асамблеї ООН наголошували на процедурній незабезпеченості виключення РФ зі складу Ради безпеки ООН. Хоча це питання вже назріває, з огляду на сумнівне правонаступництво РФ у ООН.
московія у притаманному їй стилі приготувала атвєточЪку і заявила, що ніби «[с]анкції в нинішній ситуації можуть бути кваліфіковані як акт агресії щодо Російської Федерації» і навіть за версією зіцпрєдсєдатєля Фукса дмітрія мєдвєдєва може застосувати ядерну зброю (видко, що він успішно заміщує функцію юродивого замість сконалого жиріновского).
Також пішов злам у позиціюванні Китаю та Індії щодо РФ на міжнародній арені. Хоча ці країни утримуються від накладення санкцій на РФ на рівні ООН й існує потенційна загроза обходу санкцій саме з вини цих країн, але картина змінюється.
Після серії консультацій на рівні радників між представниками США та Індії позиції останньої щодо РФ змінилися.
Так само в Китаю у зв’язку зі значним виходом інвесторів з ринку країни було змінено підходи щодо використання китайського ринку як інструменту обходу економічних санкцій, які накладені на РФ.
Врешті-решт, Європейський Союз наклав п’ятий пакет санкцій на РФ.
Міжнародний трибунал зі злочинів рашизму
Коли пишуться ці рядки, московські війська обстріляли залізничний вокзал Краматорська, на якому присутні тисячі людей, які чекають на евакуацію. Евакуація мирних жителів є загально відомим фактом. Але тут доведеться вже очікувати на черговий фейк московських пропагандистів про присутність на вокзалі міфічного підрозділу «Правого сектору», або навіть «Азову», або щось у такому роді.
У цьому контексті дуже важливо, щоб парламент схвалив і ратифікував Римський статут. Чому це має значення?
Для майбутнього процесу над воєнними злочинцями рашизму матиме прецедентне значення судова практика притягнення московських військовослужбовців за злочини проти людяності та воєнні злочини. Тут буде типова проблема, чи їх слід звільняти від відповідальності у зв’язку із виконанням наказу – або те, що вони «не знали», що направляються не на військові навчання, а на війну тощо.
Тут слід нагадати, що перед Нюрнберзьким трибуналом над нацистськими злочинцями відіграла свою роль практика американських воєнних судів, які засудили офіцерів Вермахту за злочини, якими порушувалися правила та звичаї війни згідно із Гаазькими конвенціями. При цьому наголошувалося, що носіям пруської офіцерської честі недостойно було ігнорувати приписи міжнародних документів з цих питань.
Поступово серед спільноти юристів-міжнародників виникає консенсус про заснування спеціального міжнародного трибуналу зі злочинів рашизму. Колишня прокурорка Міжнародних трибуналів з Югославії та Руанди Карла дель Понте відверто заявила, що є цілком достатні підстави для видачі міжнародного ордеру на арешт путлєрра.
Я тут приєднуюсь до підходу професора Михайла Буроменського, що злочин геноциду в Бучі слід трактувати широко, щоби створити відповідну юридичну основу для притягнення вищого керівництва московії до відповідальності. Цей підхід передбачає, що достатньо встановити факти, коли злочинний намір розпочали реалізовувати. Тут не має значення, як то є при вузькому підході, що повинна бути знищена «значна частина» переслідуваної спільноти, оскільки це занадто жорстоко для понад 40-мільйонної України. Це нелюдяно й абсурдно з огляду на потреби побудови превентивного механізму злочинам агресії, геноциду проти людяності та воєнним злочинам.
Конкретні юридичні механізми функціонування Міжнародного трибуналу зі злочинів рашизму ще потребують свого обговорення. Вітчизняний юрист-міжнародник, керівник Європейського комітету проти тортур Микола Гнатовський зазначає, що існує принаймні чотири платформи для створення такого Міжнародного трибуналу: 1) багатостороння угода (Нюрнберзька модель); 2) гібридний суд за угодою між Україною та ООН на підставі резолюції ГА (за мотивами Спеціального суду для Сьєрра-Леоне); 3) гібридний суд за угодою між Україною та ЄС; 4) гібридний суд за угодою між Україною та Радою Європи. Хоча можуть бути ще й інші варіанти.
Такий трибунал має бути представлений авторитетними юристами-міжнародниками.
Тимчасом головним нашим завданням є фіксування злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які скоюють рашисти.
Також важливим є фіксування випадків заподіяння моральної та матеріальної шкоди внаслідок цих злочинів шляхом опитування потерпілих, і в цій частині взаємодіяти із урядом України задля формування доказової бази для виплати РФ репарацій Україні. У цій частині погоджуюсь із відомою юристкою та письменницею Ларисою Денисенко, що жертвам злочинів треба подолати свій сором і страх і розповідати про факти ґвалтування, катування та нелюдського поводження з боку рашистів.
Це також буде вкладом у нашу спільну перемогу над хворим соціальним тілом московії.
У війні спостерігається перелом. Треба пам’ятати про стратегію в довгу, що цей противник не дасть нам спокою.
Ми маємо дбати про свої інтереси і будувати якісно нову країну.
Перемога буде за нами! Слава Україні!
08.04.2022