З Маріуполя

пережити ніч в Маріуполі

під потрісканим неба куполом

під будинком розбитим

в тім житті – на іншому березі

хто міг знати що буде у березні

і кому його не пережити?

із полями оцими пологими

реченець у кого з пологами

хто тримався з останніх сил

пахне кров’ю і пахне сиками

породіллю кладуть на носилки

санітаре – кудись же неси

ну неси її – круглу як землю

кутай в коц чи свою камізелю

всюди обстріл – де ступиш крок

вона чує як плід затихає

і вона вже також відпливає

і земля відпливає і кров

то чого ж ти мовчиш санітаре

ти оглушений цими ударами

де ж ця мати і де ж цей син?

ти також тремтиш бо під шоломом:

«вони справді не мають сорому»

ну а ти уже вибився з сил

не імуть наші мертві сорому

прокричу я у будь-яку сторону

ворогам не про сором кажи

вони вбили і сина і матір

розстріляли медичні палати

ну а ти вздовж будинків біжи

ти біжи санітаре по вулиці

бачу жили на шиї здулися

ти неси – може вдасться спасти

породіллю оцю з Маріуполя

її сина – для першої купелі

й те що я підганяю – прости