пережити ніч в Маріуполі
під потрісканим неба куполом
під будинком розбитим
в тім житті – на іншому березі
хто міг знати що буде у березні
і кому його не пережити?
із полями оцими пологими
реченець у кого з пологами
хто тримався з останніх сил
пахне кров’ю і пахне сиками
породіллю кладуть на носилки
санітаре – кудись же неси
ну неси її – круглу як землю
кутай в коц чи свою камізелю
всюди обстріл – де ступиш крок
вона чує як плід затихає
і вона вже також відпливає
і земля відпливає і кров
то чого ж ти мовчиш санітаре
ти оглушений цими ударами
де ж ця мати і де ж цей син?
ти також тремтиш бо під шоломом:
«вони справді не мають сорому»
ну а ти уже вибився з сил
не імуть наші мертві сорому
прокричу я у будь-яку сторону
ворогам не про сором кажи
вони вбили і сина і матір
розстріляли медичні палати
ну а ти вздовж будинків біжи
ти біжи санітаре по вулиці
бачу жили на шиї здулися
ти неси – може вдасться спасти
породіллю оцю з Маріуполя
її сина – для першої купелі
й те що я підганяю – прости
19.03.2022