Наскільки все ж таки легше орієнтуватися в світі, коли більше не треба враховувати всі ті політичні нюанси і культурологічні півтони. Все стало простим і виразним, наче чорно-біла лютнева графіка в рамі заклеєного навхрест вікна. Все, що могло здаватися не таким однозначним, виявилося таким однозначним, як ніколи досі. Є ми і є Хуйло. Всі, хто з нами проти Хуйла, – це також ми, навіть якщо ці ми ще кілька днів тому обіцяли собі навзаєм не перетинатися в межах одного гектара. Всі, хто з Хуйлом проти нас, – це також Хуйло. Або його білоруський Підхуйлик.
Відтак не вирішеними залишаються всього два питання. Перше – правописне. З якої літери слід писати це слово? З великої чи з малої? Хуйло чи хуйло? З якої літери було би краще? Бо ніби власні імена треба писати з великої, а ясно, що Хуйло – це і є найадекватніше власне ім’я колишнього Путіна. Але з другого боку, такі слова і словосполучення, як маніяк, психопат, плішиве мудило, упоротий упиздень чи гандон дрантивий, ми – згідно з українським правописом – пишемо з малих літер, хоча всі вони та багато інших, близьких до них за значенням, теж є власними іменами колишнього Путіна. Чи то пак путіна.
Те саме – з назвою колишньої Росії. Хуйлостан чи хуйлостан? Відомо: назви хоч би й найкінченіших країн пишуться з великої. Однак найкінченішою країною колишня Росія була ще у дохуйлівські часи, тоді як тепер – це взагалі не країна, а саме хуйлостан, тобто територія, на якій невідомо пощо проживає зазомбована кагебістською машиною біомаса. Звісно, трапляються винятки, і ми їх знаємо поіменно, але тому вони й винятки, а не правила. Крім того, слово хуйлостан своїм звучанням натякає на специфічний стан душі згаданої біомаси, тільки замість живої душі у неї мертвотно звисає наколоте ботоксом хуйло.
Друге питання – психіатричне. У принципі, спеціалісти – від Зиґмунда Фройда починаючи – ту вавку, яка роз’їдає залишки мозку Хуйла, вже давно і ретельно описали. Оскільки Хуйло є хрестоматійним прикладом параноїдного розладу особистості, то основним захисним механізмом його психіки виступає проєкція. Інакше кажучи – психологічний процес, у результаті якого все, що відбувається в ушкодженій голові Хуйла, постає перед ним як об’єктивна зовнішня реальність.
Але це би ще було пів біди. Біда полягає в тому, що параноїк проєктує назовні не все, а лише те, чого сам у собі не здатен стерпіти. Всілякі глибинно свої, але свідомо неприйнятні для нього почуття, бажання й ідеї параноїк вважає притаманними іншим людям, які зазвичай не мають нічого спільного з його хворими уявленнями про них, зате мають нещастя потрапити йому на очі. Відтак настає найгірша фаза: приписавши зовнішнім об’єктам власні – і водночас ненависні для нього – риси, параноїк намагається виправити або й знищити ці об’єкти, сприймаючи їх за загрозу і не визнаючи, що вся загроза криється в ньому самому. Коротше, проблема наших днів у тому, що озброєне до зубів Хуйло і головний у світі фашист – це одна і та сама параноїдно розладнана особа. При цьому воно – Хуйло – не здогадується, що миттєво могло би покінчити з ненависним йому фашизмом, просто приклавши, наприклад, пістолет до власної скроні і натиснувши на гачок.
Ага, мало ж бути питання. Бо параноя Хуйла – це ніяке не питання, а медичний факт. Натомість питання таке: як йому – Хуйлу – вдалося створити собі імідж хай психічно розладнаного, хай підлого й цинічного, але страшенно розумного стратега? То це так поводиться розумний стратег, уже втретє наступаючи в Україні на ту саму протихуйлівську міну? Яким насправді треба бути олігофреном, щоб, маючи всі ті аналітичні центри, не затямити найочевиднішої речі? Нас, громадян України, легко знищити: досить дати нам спокій – і ми в найкоротший термін усі розсваримося й почнемо кидатися одне одному до горлянок. Але якщо пхати до нас свого хуйлячого носа, ми солідаризуємося такою мірою, про яку старші й мудріші народи Європи вже й не пам’ятають.
Жалюгідне безмозке хуйло, ти хотіло нас денацифікувати? Що ж, ти досягло трохи іншої мети. З третьої спроби ти таки сформувало українську політичну націю. Не знаю, чим закінчиться твоє теперішнє вторгнення, але на довшу перспективу ти безнадійно програло. Україна буде. Якщо не для нас, то для наших дітей. Чи для їхніх дітей. Але буде. А от для тебе пішов зворотний відлік. Готуйся до наслідків, з якими твій хуйлостан ще у своїй безглуздій і безпощадній історії не зіштовхувався.
28.02.2022