Експерти авторитетного британського тижневика «The Economist» оцінили, що станеться, якщо у відповідь на заповіджені «небувалі» західні санкції у випадку вторгнення Росії в Україну Путін перекриє всі трубопроводи, якими російський газ йде на Захід. Їхній висновок – опалювальний сезон обійдеться європейцям значно дорожче, але життєво необхідним російський газ вже не є.
Спочатку експерти оцінили, чи взагалі можливим є сценарій повного припинення поставок газу з Росії, що становить приблизно третину газу, який спалюється в Європі. Раніше це було просто немислимим, навіть у розпал холодної війни Радянський Союз не припиняв експорту газу. Тепер російський президент може собі дозволити збитки від короткого енергетичного шоку. За підрахунками Джейме Конча з Energy Intelligence, виходячи з середньорічних цін 2021 року і не враховуючи штрафні санкції (скажімо, за порушення контракту), повне припинення поставок газу в Європу буде коштувати Газпрому щодоби від 203 до 228 мільйонів доларів втрачених доходів. Якби таке ембарго тривало три місяці (важелі впливу пана Путіна згасають навесні, коли попит на газ впаде до 60% січневого рівня), непродані обсяги становили би приблизно 20 мільярдів доларів – валовий операційний прибуток за весь 2019 рік. Для радянської економіки така втрата була би непідйомною. Але Росія нині має в резервах центрального банку близько 600 мільярдів доларів і легко впорається з таким ударом.
Натомість з Європою важче. Якби припинилося тільки постачання через Україну, то Європа би справилася і без «Північного потоку-2». Але якщо постачання газу припиниться повністю, Словаччина, Австрія і частково Італія відразу відчули би гостроту дефіциту.
В складній ситуації була би і Німеччина. З одного боку, вона в боротьбі зі кліматичними змінами вивела з експлуатації вугільні електростанції, а з іншого – після катастрофи на Фукусімі в Японії вирішила швидко закрити свої атомні електростанції. В результаті вона стала понад міру залежною від природного газу, який в минулому році, ще до закриття АЕС, становив 27% її енергобалансу, і майже 60% споживання – це російський газ.
Але, на відміну від кризи 2009 року, нині Європа має щільну мережу газових інтерконекторів, що пов'язує раніше ізольовані країни (тепер, за новими конкурентними правилами, відсутня заборона перепродажу газу) та великий резерв регазифікаційних установок для зрідженого газу (за оцінками Citigroup, їхня поточна завантаженість 50% і нижче), що при повній потужності можуть замінити дві третини російського газу. Оскільки для розширення нових виробничих та експортних потужностей зрідженого газу потрібен час, то ринок реагує ціною. Коли європейські ціни з жовтня по грудень минулого року виросли втричі, «армада газотанкерів» поплила замість Азії до Європи, що компенсувало зниження імпорту російського газу.
Враховуючи, що шлях з Америки до Європи коротший, ніж до Азії, це дасть можливість на 10% збільшити експортні потужності та ще на 15% компенсувати відсутність російського газу.
Іншим джерелом компенсації є газ, що зберігається в сховищах. Минулорічна люта зима разом із небажанням «Газпрому» заповнювати контрольовані ним сховища в Європі призвели до того, що в сховищах газу залишилося нижче від п’ятирічної норми. Незважаючи на це, енергетична дослідницька компанія Rystad розрахувала, що за умови відсутності екстремальних холодів цих запасів вистачить ще на два місяці, а деякі аналітики вважають, що навіть на чотири місяці. Крім того, в сховищах є «буферний» газ, визначена регулюючими органами технологічна подушка, яка має залишатися для забезпечення закачування та відбору газу. Однак аналітики Wood Mackenzie вважають, що без проблем можна зменшити обсяги цієї подушки на 10%, і це би становило більше місячного обсягу російського імпорту.
За узагальнюючими підрахунками Майкла Стоппарда з дослідницької фірми IHS Markit, нинішній рівень російського експорту 230 млн кубометрів на добу можна частково перекрити повним використанням регазифікаційних потужностей (50 млн) і перезапуском нещодавно законсервованих електростанцій чи збільшення коефіцієнтів навантаження працюючих електростанцій (40 млн). Тоді газу зі сховищ навіть без зменшення «буферних» обсягів вистачить на чотири з половиною місяці.
Очевидно, що на наступну зиму запаси треба буде за літо відновити, що не сприятиме падінню цін, але це питання фінансове, а не фізичне. Але в довгостроковій перспективі за припинення поставок Росія заплатила би більшу ціну. Після такої агресивної ненадійності «Газпрому» було би важко укласти якісь довгострокові контракти як в Європі, так і в Китаї, який нині, сумніваючись в надійності Росії, імпорт російського газу збільшує дуже обережно.
Більше того, Девід Віктор з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго вважає, що нахабне використання енергетичної зброї має змусити Європу зменшити свою залежність від російського експорту газу не тільки через ненадійність, а й щоб «не фінансувати погану поведінку Росії».
А професор політології Джорджтаунського університету Тейн Густафсон, автор недавньої (2021 рік) книжки про російську енергетику «Klimat: Росія в епоху кліматичних змін», констатує:
«Якби Путін хотів зруйнувати бізнес "Газпрому" в Європі, він не зміг би зробити це краще».
Прогноз погоди в Берліні на лютий від AccuWeather
29.01.2022