навіть мокрим дощем як мокрим рядном
накривається зранку східне вікно
на столі – не хліб а крихти письма
хилитаються стебла зимових троянд
на них та зачохлених щоглах яхт
тримаються наше Різдво й зима
я не хочу заходити в пам’ять дощу
«не впустиш?» – запитую; каже: – «впущу»
а куди із ним можна дійти?
залишити стіл – чайник – дроздів
розполоханий штормом вчорашній дім
і його безмежні чотири кути?
я тримаю у вусі бляшаний звук
він народжений нам для каналів вух
барабанних перетинок – щоби на засови
і якщо цей шторм увійде у дім
будуть стіни триматися на воді
а фундамент і дах – на чесному слові
будуть вірші писатися з хлібних крихт
будеш мати поживу і може рихт
переживши дощі – шторми – снігопади
де ж там двері в дощі і де ж замки
в бубен даху гатить течія ріки
ми живемо в нестримності водопаду
в домі завжди невчасно вечеря й обід
крихти речень – з тижневою цвіллю хліб
перша зірка – наш м’ятний льодяник
медівник що потоне у згуслих медах
і проросла пшениця й промоклий дах
ледь помащено снігом сметани
по дощах зі штормом приходять сніги
як дзвіночок на шиї – як слід від ноги
наростають корою зі слів та речень
наш розхитаний дім зблідне за ніч
з усібіч ці сніги – так вони з усібіч
із зимової музики – із порожнечі
нагрівається чайник – свистить і свистить
доведеться цей сніг із троянд змести
гріти чаєм трахеї та бронхи
знову вірші писати й чекати штормів
і дивитися зранку як хмари корів
одягнулися в білі панчохи
29.01.2022