Відомо, що собаки – це незвичайні тварини, коли йдеться про те, наскільки вони цікавляться людьми і як з нами взаємодіють. Але чи здатні вони вловлювати нюанси мови, яка виходить із наших вуст? Чи сприймають вони те, що ми говоримо, саме як мову, на відміну від інших звуків? Чи обробляють вони наше мовлення навіть тоді, коли ми не вимовляємо їхніх улюблених слів? Згідно з новим дослідженням, опублікованим у NeuroImage, це справді так.
Чотири роки тому нейробіологи Лаура Куая та Рауль Ернандес-Перес переїхали з Мексики до Угорщини разом з двома своїми коллі та однією кішкою. Науковці одразу помітили, наскільки іншим був досвід перебування серед людей, які розмовляють іншою мовою, але їх зацікавило, чи помітили це також їхні чотирилапі друзі.
У Будапештському університеті імені Лоранда Етвеша Куая та Ернандес-Перес вивчають еволюцію сприйняття мови ссавцями, зокрема собаками, за допомогою таких інструментів, як функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ). Відстежуючи, як кров припливає до різних ділянок мозку, фМРТ дозволяє визначити, які з них активуються у відповідь на різні стимули.
У 2016 році ця дослідницька команда вже показала, що під час розпізнавання слів у мозку собак активуються інші нейронні шляхи, ніж під час сприйняття емоційної інтонації. Але тоді ще ніхто не знав, чи можуть тварини відрізнити справжнє людське мовлення від набору звуків, які схожі на мову, проте є нісенітницею. Також було незрозуміло, чи здатна собака розрізнити, що людина розмовляє іншою мовою.
Для участі в експерименті дослідники обрали 18 домашніх собак, зокрема своїх коллі Кун-Куна та Одіна. Собаки були знайомі зі звуками угорської або іспанської мов, але не обох одразу. Для експерименту їх навчили лежати нерухомо в апараті фМРТ. Через навушники, які приглушували шум машини, тварини чули уривки з «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері, які зачитували іспанською або угорською мовами.
Скани фМРТ показали, що звуки обох мов обробляли одні і ті ж ділянки мозку, але з різними схемами активації, з чого дослідники зробили висновок, що собаки неврологічно опрацьовували відмінності між обома мовами.
Згодом науковці спробували перевірити, чи собаки реагують на певні характеристики, властиві обом мовам. Метою було встановити, чи тварини відгукуються на фактичні зміни у мовних патернах – наприклад, на те, що в угорській, на відміну від іспанської, наголоси падають на перший склад, – чи, може, вони реагують на відмінності у фундаментальних слухових сигнатурах обох мов, зокрема на зміни тону під час вимови голосних. Науковці перевірили це, відтворивши собакам записи з нісенітницею, яка звучала схоже на угорську чи іспанську мови.
Вони знову виявили різні схеми нейронної активації, які виникали, коли собака чула осмислену мову, на відміну від подібної на неї нісенітниці. Вчені ще поки не можуть сказати з упевненістю, що це означає. Чи є це доказом того, що собаки справді розпізнають людську мову як мову (тобто як ланцюг звуків, пов’язаних значущим для людини способом, за допомогою якого ми спілкуємось між собою), чи, може, їхній мозок просто відгукувався на більш звичні звуки? Проте жодних відмінностей у нейронній активності мозку собак під час прослуховування «угорсько- та іспаномовної» нісенітниці дослідники не виявили – це свідчить про те, що собаки реагували на щось більше, ніж просто різні тональні якості обох мов.
Загалом із дослідження випливає, що собаки здатні помічати різницю між мовою і схожими на неї звуками й навіть розрізняти різні мови. «Ми вперше продемонстрували, що нелюдський мозок може розрізняти мову», – резюмує Куая, додаючи, що інших тварин теж можна навчити реагувати на різні мови, проте собаки зуміли це зробити без попереднього навчання. «Це справді неймовірне дослідження сприйняття мови собаками», – стверджує зоопсихолог Холлі Рут-Ґаттерідж із Лінкольнського університету в Англії, яка не брала участі у дослідженні.
«Багато хто думає, що коли ми говоримо, собаки чують якесь “бла-бла-бла”, – але насправді вони вловлюють наші мовні ритми і те, як звучить та чи інша мова», – резюмує Рут-Гаттерідж.
Результати дослідження мають цікаві еволюційні наслідки. «Собаки і люди – це дуже різні види, проте вони обидва тривалий час зазнавали впливу складного соціального середовища», – каже Ернандес-Перес. Хоча будова мозку собак і людей дуже різна, в них обох розвинулися різні способи реагування на патерни людської мови. Майбутні дослідження повинні відповісти на запитання, чи у мозку собак за багато тисячоліть проживання поруч із людьми справді могли розвинутися структури, призначені саме для опрацювання людської мови, чи, може, ця здатність є частиною загальніших механізмів розпізнавання слухових образів.
Куая додає, що хоча багато інших тварин теж можуть розпізнавати слухові сигнали з людських мов, собаки відрізняються постійним інтересом до людей. «Неймовірним у них є те, що вони хочуть співпрацювати, – вважає дослідниця. – Вони хочуть нас розуміти».
Annie Melchor
Dogs Can Distinguish Speech from Gibberish—and Tell Spanish from Hungarian
Scientific American, 6/01/2022
Зреферував Є. Л.
17.01.2022