Ігри важливі для розвитку складних соціальних, емоційних, фізичних і когнітивних навичок. Молодим особам ігри надають безпечний простір, щоб випробувати новий спосіб поведінки. Хоч і більшість тварин також бавляться, лише ігри людей ґрунтуються на правилах. Яким іграм люди надають перевагу – змагальним чи кооперативним, – може залежати й від культури. У новому дослідженні науковці з Німеччини (Лейпцига, Єни, Гери) та Австралії проаналізувати історичні дані, щоб відповісти на запитання, чи ігри, прийняті в різних культурах, розповідають про те, наскільки ця культура плекає цінності співпраці.
Зображення: 123RF | lightfieldstudios
По всьому світу люди грають в ігри, але не всюди в одні й ті ж самі. Через ігри вдається зберегти унікальну для своєї культури інформацію й передавати її. Ігри бувають кооперативні, змагальні або ігри для одного.
“Живучи в Німеччині, дуже ймовірно, що ви грали в змагальну гру, котра стимулює суперництво між гравцями, – сказала Сара Ляйстерер-Піплс (Sarah Leisterer-Peoples), науковиця з Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка в Лейпцигу. – Ми вважаємо, що ігри відображають певні аспекти людської культури, зокрема рівень конкуренції та здатність до кооперації в певній культурі”.
Попередні дослідження вказують на те, що в культурі з соціальною ієрархією, з відмінностями щодо статусу та достатку часто грають в змагальні ігри, натомість егалітарні культури з меншими відмінностями щодо статусу та достатку (або без них зовсім) радше надають перевагу кооперативним іграм. Досі вдалося проаналізувати цей зв’язок на основі кількох культур.
У новому дослідженні, що ґрунтується на історичних даних, науковці з Німеччини та Австралії визначили, чи ігри, котрі практикують різні культури, можуть свідчити про те, наскільки ця культура кооперативна.
Першочергово команда вчених переглянула бази з історичними даними про ігри різних культур Тихоокеанського простору. “Представлені в нашому дослідженні культури заселяли велику географічну територію, що охоплювала весь Тихий океан. Культури були дуже різними, але мали й спільні риси, що дало змогу їх порівняти”, – сказала Ляйстерер-Піплс.
Різні категорії ігор: кооперативні (зелений), змагальні (помаранчевий) та одиночні (синій). Кожна точка є одним або кількома гравцями. Лінії зображають взаємодію між гравцями – конкурентна взаємодія (пунктирна лінія), кооперативна взаємодія (суцільна лінія) та відсутність взаємодії (немає лінії). Зображення: Leisterer-Peoples et al. (2021), License: CC-BY 4.0.
Коли дві групи живуть по сусідству, мають спільні ознаки, наприклад, у здобуванні їжі. Проте в інших аспектах, зокрема соціальних нормах, можуть відрізнятися одне від одного. “Ми намагалися виявити ці відмінності, не втрачаючи з поля зору спільні ознаки”, – сказала Ляйстерер-Піплс.
Другим кроком для науковців стало визначення тих культурних ознак, що можуть вказувати на готовність до співпраці. “Труднощі роботи з історичними даними полягають у тому, що неможливо заглянути в минуле і проінтерв’ювати людей різних культур. Натомість ми повинні покладатися на історичну документацію про цю культуру”, – сказала Ляйстерер-Піплс.
Команда досліджувала, наприклад, як організовані ієрархічні культури, як часто представники однієї культури вступали в конфлікт одне з одним і наскільки часто між собою конфліктували цілі культури, а також чи члени спільноти полювали та рибалили разом. “Це реальні індикатори кооперативної поведінки”, – сказала Ляйстерер-Піплс. Учені досліджували 25 різних культур, щодо яких були доступні історичні дані як про присутні в ній ігри, так і про релевантні культурні ознаки.
Науковці з’ясували, що культури, які часто вступали в конфлікти з іншими культурами, були більш схильними до співпраці й кооперативних ігор, ніж змагальних. Натомість культури, в яких частіше спалахували конфлікти всередині спільноти, тяжіли до змагання, а не до співпраці. Про силу культурної ієрархії та спосіб, у який спільнота рибалила й полювала, науковці не змогли судити на підставі аналізу ігор.
На перший погляд, ці результаті здаються неочікуваними, але набувають сенсу в контексті теорії коопераційної еволюції культурних груп. У час конфлікту з іншими групами індивіди залежать одне від одного. Співпраця тут стає особливо важливою. Це відображаться в типі прийнятих тут ігор – в них одна група протистоїть іншим.
“Якщо ж частіше спалахують конфлікти між індивідами всередині групи, то тут надають перевагу змагальним іграм, – сказала Ляйстерер-Піплс. – Отримані результати засвідчують, що ігри, в які ми граємо, показують культурні ознаки спільноти, в якій ми живемо”.
Ігри демонструють поведінку, до якої вдаються в реальному житті, вони можуть навчати й тренувати дітей діяти згідно з культурними нормами, прийнятими в цій спільноті.
“Наука потребує повторення отриманих результатів. Тож важливо в майбутніх дослідженнях зібрати дані про інші частини світу і сучасні спільноти, проаналізувавши їх в контексті проблеми. Крім того, досі ми не знаємо, чи кореляція між поширеними іграми та рівнем співпраці певної культури ще залишається релевантною в сучасному світі. Куповані ігри та відеоігри вже давно замінили традиційні забави, в які бавляться діти на дозвіллі. Тож в майбутньому дослідження повинні не лише з’ясувати, наскільки наші ігри кооперативні та змагальні, а й те, які специфічні навички вони розвивають, – сказала Ляйстерер-Піплс. – Це лише початок, якщо йдеться про дослідження ігор в різних культурах. Ще так багато нез’ясованих питань!”.
mpg.de, 24/11/2021
Зреферувати С.К.
02.12.2021