вірші самі не напишуться
їх просто ніде нема
-світлом зимовим накришаться
-мовчазністю що німа
будуть собі козирити
будуть самі в собі
і зизувато зиркати
стоячи на голові
будуть триматися здáлеку
від тебе і від книжок
-фокусом на кришталику
-шурхотом що пісок
їх по зимовому зверстаних
не буде – бо їх нема
шукатиму поміж конвертами
у домі в якому зима
вони наче суфікс загублений
як втрачене в тексті ять
втікають від слів із буквами
та крилами лопотять
даремно у гості їх кликати
стояти в дозорі нічнім
інколи – треба крихтами
і на воді одній
знимка вгорі – автора
20.11.2021