То десь в інших цивілізованих галактиках інформаційний ґвалт здіймають інциденти з котом, що занурився у депресію, а тому заліз на дерево — і його потім тиждень рятували пожежники і котячі психологи. У наших загумінках середньої паршивості резонанс можуть викликати події, від яких на дерева повилазили б усі європейські й американські котопсихологи. Огляд подій тижня в Україні
Перестановки тижня
Тасуванням чиновників у Кабінеті Міністрів пересічного українця не здивуєш. Очевидно, президент вирішив модернізувати процес мирхання портфелів — і поміняв не одного високопоставленого бюрократа, який найбільше напартачив (у сучасних умовах, за традицією, то має бути очільник МОЗ), чи очільника цієї структури (що вищий статус у офірного цапа, то ефектніше), а відразу третину уряду. Хтось із цього приводу згадає доброго і дурного господаря, який відрізав своєму песику хвіст по кавалках, щоби тварину менше боліло. А хтось буде чекати, який наступний кусок обітнуть.
Поки що в ролі "обрубків" виступили міністр оборони Андрій Таран і віцепрем'єр-міністр з питань стратегічних галузей Олег Уруський (до них в Офісу президента давно виникали питання); міністр захисту довкілля і природних ресурсів Роман Абрамовський (сам написав заяву на звільнення); міністр економіки Олексій Любченко (як тільки він з'явився у Кабміні, Любченка пророкували наступником Шмигаля — тепер відставника звинувачують в ухиленні від податків, а в гості до ексміністра приходять спеціалісти з СБУ та НБУ).
Окремо в списку відставників стоїть Олексій Рєзніков, який, написавши заяву про звільнення з посади шефа Мінреінтеграції, став міністром оборони. На місце львів'янина Рєзнікова прийшла майже львів'янка Ірина Верещук, яка хотіла бути міністром оборони, мером Києва — і тепер таки отримала місце на виконавчій гілці влади. Ці два персонажі очікувано виявилися подарунком для московських пропагандистів, які моментально почали ґвалт на тему "галичани захопили силові відомства".
Поки росіяни ховалися в жито від бандерівця Рєзнікова, в Кабмін потрапили Юлія Свириденко (заміняти Любченка Свириденко прийшла з посади заступника Офісу президента), міністром з питань стратегічних галузей промисловості став Павло Рябікін (у минулих життях керував аеропортом "Бориспіль" і Держмитслужбою), перший заступник Абрамовського Руслан Стрілець став міністром екології з абревіатурою "в.о.".
Наступне мирхання уряду відбудеться ще до Нового року — апетиту до олів'є воно не зіпсує, навіть якщо його помітять посполиті.
Реанімації тижня
Повернення зловісних мерців у кіноваріанті страшить лише дуже маленьких наївних дітей з розвиненою уявою. Політична версія "повернення мерців" часто викликає співчутливу посмішку в цілком дорослих людей з нульовою фантазією. Трафунок з Анатолієм Кириловичем Кінахом спровокував саркастичний регіт, перемежовуваний незлими матюками. Тільки тепер стало відомо, що живий андроїд вітчизняної політики був призначений головою Національної тристоронньої соціально-економічної ради ще в серпні. Про коротку лаву запасних у президента Зеленського говорять уже акваріумні рибки, але випадок із Кінахом ще раз демонструє, що нема меж досконалості.
Після тривалого відпочинку нагадав про своє існування Арсен Аваков, який вигулькнув в ефірі телеканалу "Україна 24". Про Арсена Борисовича пам'яталося не лише в контексті кидання склянкою, але і те, що йшов він із команди Зеленського з непритаманним йому спокоєм, без жертв і руйнувань. Місяці італійської нірвани відновили баланс імпульсивності у відставного міністра внутрішніх справ, і тепер Аваков каже про "кричущу некомпетентність" влади, а тому, що відбувається в країні, поставив діагноз — "це феноменальний фундаментальний ідіотизм". Можна припустити, що Рінат Ахметов — власник телеканалу, який гальванізував Арсена Борисовича, — матиме ще один політичний проєкт, бо вила Ляшка трохи поламалися. А враховуючи, що Аваков фактично анонсував можливість об'єднання з Разумковим, Гройсманом, Яценюком та навіть Юлією Тимошенко, то дивитися на такий dream-team буде набагато цікавіше, ніж якусь "Гру кальмарів".
І нарешті з інформаційного вакууму повернувся Дмитро Ярош. Тепер екслідер "Правого сектору" є радником головнокомандувача Збройних сил України. Щоправда, як довго Дмитро Анатолійович обійматиме цю посаду, невідомо, бо за три дні свого існування в новій іпостасі Ярош встиг заявити: "Коли вже кілька років не підвищується грошове забезпечення, то від того авторитет рости не буде. Треба набагато активніше працювати людині, яка має практично всю владу в цій державі: перебуває на посаді верховного головнокомандувача, президента, контролює більшість у Верховній Раді, уряд". І навіть більше: "Якщо чесно, я не можу сказати про великий авторитет верховного головнокомандувача, але при тому всьому якісь кроки робляться". Але тішить, що повернення Яроша в публічний простір порвало росіян майже як Bayraktar. На тлі двох попередніх "повернутих" Ярош виглядає цілком адекватно.
Шоу тижня
У третьому тисячолітті гамлетівське "бути чи не бути?" генно модифікувалося і перетворилося на "вакцинуватися чи не вакцинуватися?". І знайти відповідь на це питання допомогли нечисленні, але дуже ефективні купки людей, які з гідною подиву синхронністю вийшли на акції протесту в різних населених пунктах, щоб висловити своє щире "фе" вакцинації.
В Києві гедлайнером дійства була вже майже міфічна Надія Савченко, яку нещодавно затримували у міжнародному аеропорту "Бориспіль" разом із сестрою і фальшивим сертифікатом про антикоронавірусне щеплення. Яким чином людина, яку підозрюють у підготовці державного перевороту, пересувається не під конвоєм, — то окрема історія; а в контексті популяризації вакцини сюжети з походами альтернативно обдарованих людей варто показувати по телебаченню якомога частіше — сучасні гамлети й офелії, які вагаються щодо вакцинування, обов'язково задумаються, чи хочуть бути подібними на ті організми, і зроблять свій вибір.
Сама ж Савченко, поки має можливість вільно долати простір, може започаткувати непоганий стартап. Наприклад, є сім'я, де дитина хворобливо любить чіпси або терпіти не може прибирати після себе забавки. За цілком помірну плату Надія Вікторівна приходить до тієї родини і в залежності від потреби починає хом'ячити чіпси якомога огиднішим чином, з плямканням і відгикуванням, або розкидати ляльки-машинки по периметру помешкання. Позитивний ефект буде гарантовано, а Савченко підніме незлу копійку на адвокатів. Якщо то їй ще потрібно.
Дедіджиталізація тижня
"Країні в телефоні" і взагалі "цифрі" на наших теренах щось пороблено. Електронне декларування з'їдало свого часу мозок і нерви законослухняним держчиновникам та депутатам, які мали оприлюднити свої статки, але система зробила українську версію "повстання машин" і мала чесність порядних людей глибоко в розетці. З мобільним додатком "Дія" проблем виявилося ще більше — раз на тиждень система банально зависає і в стилі улюбеної пташки Робінзона Крузо повторює: "У зв’язку з погіршенням ковідної ситуації та переходом багатьох областей України в "червону зону", збільшилось навантаження на реєстри. Як наслідок — сервіси в застосунку можуть працювати повільно. У тому числі й СOVID-сертифікати".
На "Дії" згенеровано 5 мільйонів СOVID-сертифікатів, але скільки людей мали неприємні розмови з правоохоронцями, які пильнують, аби невакциновані не бентежили вакцинованих, і скільки з вакцинованих не змогли підтвердити цей факт, бо "Дія" мала з того приводу свою думку, — невідомо. А ціна питання доволі вагома — штраф 17 тисяч. І платитимуть його не в Мінцифрі, а ті, хто довірилися "діджиталізаторам".
Тому вперед в минуле — і для зекономлення 17 тисяч доцільно мати паперовий варіант СOVID-сертифіката (шкода, глиняних табличок з клинописом зараз не використовують) і сподіватися на те, що юні умільці, яких компетентні органи затримали за маніпуляції з мобільним додатком "Дія", ситуацію поправлять. Недарма ж кажуть, що їх беруть на стажування в Мінцифри. Може, навчать чогось партачів.