Цієї пори року розумні начальники ще за доісторичних часів розганяли своїх підлеглих на канікули, бо і спека надворі, й епідемії частішали. За наших часів пасувало б багатьом співвітчизникам розганяти на відпочинок мізки, бо коять з великого розуму забагато дурниць.
«Такоє» тижня
Що думають в такий момент такі люди?
«Міроприємство» (рука не піднімається написати про те, що відбулося, нормальним словом) в Києві нагадало одеський анекдот, в якому покупець питав продавця на Привозі, що той продає. «Молоко чи сметана?», — цікавиться перший. «Такоє», — каже другий. Це і відбулося на Володимирській гірці в столиці. Абсурд з доїжджанням Патріарха Кирила спеціальним поїздом змінився ще однією демонстрацією президентом Російської Федерації Володимиром Путіним вітчизняному керівникові Віктору Януковичу місця в його харчовому ланцюгу. ВВП запізнився, перехрестився і поїхав на якийсь «круглий стіл» до свого кума Віктора Медведчука. Колись Путін проміняв Януковича на байкерів в Криму, тепер у росіянина смаки трошки змінилися.
Сам Віктор Федорович, напевно, з тремом підходив до цілування ікони. Пам'ятаючи, як можуть нашкодити зачісці й іміджу інциденти з вінком, цього разу тримав образ обома руками, а потішив громадян лише 125-річчям хрещення Русі. От сказалося так президентові, і рехт. Головне, щоб міністр освіти Дмитро Табачник не сприйняв це як належне і знову не почав переписувати підручники з історії.
Напередодні «зустрічі у верхах» лихе пророцтво зробив політичний аналітик київського Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач. «Посилення торговельних воєн буде батогом, яким Путін в ході свого українського турне має намір погрожувати Януковичу», — сказав експерт і як у воду дивився. Бориспіль ще пам'ятав сліди головного російського літака, а в РФ заборонили продаж українських цукорків.
«Коліївщина» тижня
Замальовувати картини навіть у «Мистецькому Арсеналі» є негарним тоном
«Зафарбувати розпис Володимира Кузнецова на стіні Мистецького Арсеналу було важким і неоднозначним рішенням з точки зору сучасного мистецтва і боротьби за свободу творчого вислову. Але є й інший аспект, який у даному випадку слід брати до уваги. Моє завдання як керівника — боротися за розвиток "Мистецького Арсеналу" як всеукраїнського міждисциплінарного культурного центру. З цією думкою і тиском відповідальності, що лягає на мої плечі, я прийняла таке рішення. Сподіваюся, що ви його зможете зрозуміти, навіть якщо не зможете прийняти. Прошу вибачення в усіх, кого це рішення образило», — пояснила власноручне знищення картини «Коліївщина. Страшний суд» генеральний директор «Мистецького Арсеналу» Наталя Заболотна.
Кузнєцов малював свій твір в рамках виставки «Велике і величне», куди мав зайти і зайшов таки Віктор Янукович. Художник ніби і не дуже образився, навіть припустив, що сталося це тому, що у творі був присутній сюжет про неправедних священнослужителів, покараних пекельним вогнем. Для тих, хто вже ніколи не побачить ориґіналу твору Володимира Кузнєцова, автор розказав «на пальцях»: «На фото, яке я зробив вчора, видно все, що було зображено: Ірина Крашкова, зґвалтована міліціонерами у Врадіївці, власне міліціонери в котлі — чорнобильському реакторі, на задньому плані горить також і сама атомна станція. Я додав тему Чорнобиля, зобразив чорнобильця-ліквідатора не тільки тому, що це вічно болюча тема — зараз у зв'язку зі святом Хрещення Русі чорнобильців, інвалідів-ліквідаторів, які вже місяць стоять під Кабміном, збираються прибрати, зачистити».
Вчинок Заболотної назвали актом вандалізму, а зрозуміти панну можна. В сучасних українських правилах гри «боротися за розвиток "Мистецького Арсеналу" як всеукраїнського міждисциплінарного культурного центру» пасує саме в такий спосіб.
Смерть тижня
Замахи на мера не завжди закінчуються курйозно, як у Львові. Головного чоловіка в кримській Феодосії Олександра Бартенєва направду вбили. Вбили з мисливською рушниці, як запевняють міліціянти, і одна з основних версій, яку вони розробляють, є пограбування. От йшов собі дядько з барсеткою, тут вистрибує дядько з фузеєю, ба-бах і пограбування. Міліціянти сьогоднішні в таке вірять, а колишній міліціянт і тепер народний депутат Геннадій Москаль порахував, що від 2010 року на півострові щорічно вбивають мінімум одного мера. Завдяки добрій пам'яті Геннадія Геннадійовича тепер можна пригадати, що «у 2010 році був вбитий мер Новофедорівки (західне узбережжя) Ігор Колодяжний. В нього випустили 14 куль з автомату. 2011 рік — пострілом в серце з мисливської рушниці був вбитий мер Веселого (східне узбережжя) Ігор Юшко. 2012 рік — з третього поверху неврологічного відділення лікарні ім. Семашка був викинутий мер Малого Маяка (там найдорожча земля в Криму) Леонід Малик. До того його безуспішно пресували кримінальними справами — нічого не могли зробити. У 2013 році також з автомату був розстріляний мер Сімеїзу Кирило Костенко».
Тепер можна згадувати «ліхіє» 90-і, просторікувати про можливі подальші замахи, але загалом страшно їхати в Крим. Навіть страшніше, ніж в Єгипет чи Туреччину, де перманентна революція. Зрештою, ми не мери…
Ідіотизм тижня
В фільмі «Даун Гаус» про таких, як Колесніченко сказано, як у Стефаника, «коротко, сильно і страшно».
В українській політиці є люди, про яких можна згадувати лише вживаючи нецензурну лексику. Народний депутат від Партії реґіонів Вадим Колесніченко вирізняється саме такою ціхою, що обізвати його негарним словом часом означає зробити чоловікові комплімент.
Останній вихід у світ політика ознаменувався його бажанням створити у Верховній Раді тимчасову слідчу комісію, яка має виявляти загрози для нацбезпеки країни від шпигунських програм спецслужб США. ТСК мусить визначити рівень загрози національній безпеці від програм зі збору й пошуку даних, використовуваних спецслужбами США. «Усі наші технології побудовані на мікросхемах, які нам передають США, тому всі наші персональні дані давно вже на столі в спецслужб Америки», — здогадався Колесніченко.
Можна до болю у шлунку сміятися з дивацтв Колесніченка, пам'ятаючи, що в Партії реґіонів місце Джеймса Бонда вже зайняв Владислав Лук'янов.
А можна згадати трошки давнішу історію і того, хто вручав п'ять років тому погони офіцерам СБУ. Потім тодішній шеф Служби Валентин Наливайченко щось пояснював про всю глибину процесу, але ідіотизм ситуації був такий самий, як з Лук'яновим і Колесніченком.
