Серпневе

синіє – як слива – смуга Атлантики –

пасмо піску – тріпотливий повітряний змій

катери – яхти – продовгуваті танкери;

чорнобривці з якими сусідить пирій

зі скиртованих метеорів сипляться зернами

спалахи світла – тремтливі нічні світляки -

що тримаються крилами бумазейними

за порожнечу повітря над тінню твоєї руки

тож доводиться з ними ділитися словом

розповідати про серпень – про сумнів – про суть

про те як з неба сходять нічні корови

з дощами на рогах – сподіваюся що донесуть

про те що вони синім кольором пахнуть

а нам залишають прозріння – самотність і дім

зливи серпневої першу зимову пам’ять

молочайний туман – бараболиння дим

зжовкне невдовзі на клені й горіхові листя

надійде пора бруднити чорнилом папір

вогка каліграфія якою я вірші писати учився

вдивляючись в серпень та стерні осінніх піль