***
Воно дощем спадає золотим
Тобі на серце, – і життя щоденне
Здається святом, палацом – твій дім.
І кожне діло є благословенне.
І враз не стане. Курява дорог
Встає до сонця, і чорніє лик твій...
. . . . . . . . . . .
Земля широка, мудрий в небі Бог.
І серце людське – мужнє і велике.
26. І. 41.
(Із збірки Підзамча.)
[Наш шлях, липень, 1946]
14.07.1946