Ренесансова кам'яниця XVII ст. на місці ґотичної, реконструйована у пізньобароковому стилі 1740 р. Вона вирізняється своїми білокам'яними мистецькими барельєфами і порталами. Сьогодні тут розміщене мешкання, а також крамниці. 1989 р. на партері діяла редакція підпільного "Поступу". Пам'ятка архітектури (ох. №331).
Партер кам’яниці Филиповичівської з рельєфами Кафе «Корчма» і крамниця білизни «Соломія» (2013 рік).
Східна офіцина кам’яниці Филиповичівської. Вигляд з кам’яниці № 7 на вул. Сербській. Фото 2013 р.
Східна офіцина кам’яниці Филиповичівської. Фото 2021 року
Східна офіцина у приватній власності. Фото 2013 року.
Вулиця, що виходить з південно-східного кута Ринку, тобто Руська, існувала вже у XV ст. На 1405 рік на ній було 14 будинків, що належали українським міщанами. Згадка про цю частину Львова під назвою Salsatorum platea – дільниця, де зберігали і торгували сіллю, походить з 1414 року. Під назвою «Руська» вулиця вперше згадується у документах під роком 1472. Тодішня її забудова була як дерев’яною, так і мурованою. Бо, як відомо, лише після пожежі 1616 року маґістрат зобов’язав мешканців середмістя будувати лише муровані будинки.
Кам’яниця Филипковичівська на кадастральній карті Львова 1849 року. Позначена кадастральним № 296. ЦДІАУЛ, ф. 186, оп. 8, спр. 829. (клікнути для збільшення)
Кам’яниця на Руській 8, що дійшла до нашого часу зберігає стильові елементи з різних будівельних періодів, бо формувалася впродовж століть. Зокрема, її планувально-просторова структура – характерна для ренесансового Львова. Зведена вона у XVII ст., але на пивницях давнішого будинку, котрий походив з ґотичних часів. Від імени тодішнього власника називалася Филипковичівською чи Филиповичів. У 1740 році була проведена ґрунтовна реконструкція середньовічної кам’яниці, про що фіксує напис на контрфорсі. Тоді фасад був оскарпований білокам’яними блоками та прикрашений чотирма мистецькими барельєфами з мотивами, що символізують успіх в торгівлі.
Барельєфи з мотивами, що символізують успіх в торгівлі
В XVI столітті власниками будівлі на Руській, 8 були русин Яцько Микульчин (станом на 1544 рік), потім вірмени Юркович (1569) та Ківерейовичі (1576 та 1583). Від кінця XVIII ст. кам’яниця належала міському райцю, греку за походженням, члену Ставропігійського братства Георгію Коцію. Впродовж існування змінювалася як сама кам’яниця, так і забудова парцелі. У XIX ст. надбудований четвертий поверх отримав тогочасне архітектурне оздоблення в стилі історизму.
Проєкт на зведення східної офіцини зі складськими приміщеннями, 1859 рік.
Будівничий Йозеф Мізельс. ДАЛО, ф. 2, оп. 28, спр. 3793 (клікнути для збільшення)
Як доносить будівельна справа, 1859 року в подвір’ї кам’яниці, при східному межовому мурі парцелі тодішній власник Шмая Мінтзелєс (Mintzeles) звів партерову офіцину зі складськими приміщеннями, яку проєктував і будував будівничий Йозеф Мізельс.
Проєкт кухні при східній офіцині, 1878 рік. ДАЛО, ф. 2, оп. 28, спр. 3793. (клікнути для збільшення)
У 1878 році той же Мінтзелєс до східної офіцини прибудував приміщення кухні. 1884 року спадкоємці Шмаї Мінтзелєса відпродали кам’яницю Юзефу Барщевському. 1887 р. новий власник провів якісь реконструкційні роботи у чільній кам’яниці. Тоді, очевидно, замінили ґонтовий дах на вогнетривкий. Будівельні роботи 1897 року, які провадив львівський будівничий Іґнацій Віняж, стосувалися надбудови одним поверхом східної офіцин та зведення південної офіцини. Теперішні власники квартири в офіцині мали намір надбудувати над нею два поверхи і ще в 2015 році подали проектну документацію, яка, однак, не отримала позитивних висновків в управлінні охорони історичного середовища. Ремонтні роботи без належних технічних висновків про стан будівель призвів 19 липня 2021 року до обвалу межового муру.
Проєкт реконструкції кам’яниці Филиповичівської та надбудови південної партерової офіцини, 1897 р.
Будівничий Іґнацій Віняж. ДАЛО, ф. 2, оп. 28, спр. 3793. (клікнути для збільшення)
Проєкт реконструкції чільної кам’яниці та надбудови офіцин, 1897 р.
Будівничий Іґнацій Віняж. ДАЛО, ф. 2, оп. 28, спр. 3793. (клікнути для збільшення)
Тоді ж перегородили широку входову браму-сіни, відгородивши частину на 1,60 м для влаштування крамниці; у тильній світлиці чільної кам’яниці влаштували сторожівку. 1905 року власник кам’яниці Генрик Оберваґер (Oberwager) провів адаптацію виходків, що містилися у західній, чотириповерховій офіцині, яка сполучена з чільною кам’яницею балконами-галереями (архітектор Генрик Сальвер).
Західна офіцина з виходками
На замовлення власника складу і робітні церковних предметів Владислава Устинського відомий сницар (майстер художнього різьблення по дереву) Євстахій Щуплакевич виготовив вітрину. У 1938 році було проведено реставрацію трьох білокам’яних порталів на чільному фасаді (архітектор Графф).
Проєкт реконструкції крамничних порталів, 1938 рік. ДАЛО, ф. 2, оп. 28, спр. 3793.
В совєтський час, у 1963 році кам’яниця була внесена до національного Реєстру пам'яток архітектури і містобудування (Постанова Ради Міністрів УРСР № 970 від 23.08.1963 р.).
У 1989 році у партеровому приміщенні працювала редакція тоді ще підпільної газети «Поступ» під редакцією Олександра Кривенка. 1992 року ТзОВ «Лев» в двох приміщеннях на партері влаштувало крамниці (жіночої білизни та сувенірів), а ТзОВ «На Руській» – кафе «Корчма», до якого були виготовлені металеві двері мистецької ковальської роботи (нині там – магазин-кафе «Наливки Львова»).
Проєкт реконструкції крамничних порталів, 1938 рік. ДАЛО, ф. 2, оп. 28, спр. 3793.
Кам’яниця – чотириповерхова, збудована на давніших пивницях і кам’яних фундаментах, з використанням білокам’яних елементів, отинькована. Розташована на витягненій у глибину невеликій прямокутній парцелі, котра окрім чільної кам’яниці (12,0х19,0 м) має дві офіцини, що прилягають до східного і західного межових мурів, і які творять невелике подвір’я. Кам’яниця має характерну середньовічну структуру – тридільну, двотрактову – з чільною і тильною світлицями та з широкою брамою-проїздом. Чільний фасад чотиривіконний, вікна оздоблені прямокутними порталами; партер підкреслений тягою, останній поверх виділений профільованим карнизом. Партеровий ярус оскарпований (у вигляді двох контрфорсів) блоками тесаного білого каменю та підкреслений трьома білокам’яними порталами. На західному контрфорсі вирізьблена дата реконструкції кам’яниці «ANNO DOMINI 1740». У широкому арковому порталі (первісно брами-проїзду), заповненим дерев’яним дверним полотном, влаштовані два входи – головний вхід до кам’яниці і вхід до крамниці; аркова частина заґратована. Два прямокутні портали з великими заґратованими світликами ведуть до крамниці (зліва) та кафе (справа). Фасад оздоблений барельєфами у прямокутних нішах, які символізують успіх в торгівлі: дельфіни, корабель, ріг достатку з бочками, леви з кадуцеєм – походять вони з часу реконструкції у 1740 році. Завершується фасад карнизом (оббитим бляхою) на консольках з пояском дентикулів, та фризом оздобленим рослинним орнаментом.
Пивниці чільної кам’яниці перекриті цегляними бочковими склепіннями, збережені білокам’яні портали та два вмуровані у стіну круглі стовпи з білокам’яних тесаних блоків. Партерові приміщення з чільного боку перекриті хрестовим склепінням, брама – пласкою стелею; поверхи – пласкими дерев’яними стелями. Сходова клітка зберіглася з XIX ст. – двомаршова, дерев’яна, на дерев’яній тятиві, з дерев’яними перилами у вигляді стовпців між простими стійками. Чільна кам’яниця вкрита двосхилим дахом з бляшаною покрівлею, з крокв’яно-балковим в’язанням.
Ґотичні елементи в пивниці
При східному межовому мурі розташована видовжена офіцина під односпадовим бляшаним дахом, приміщення якої перекриті сеґментними склепіннями. При західному мурі – квадратова в плані чотириповерхова офіцина, у якій містилися виходки; від півдня ділянка відгороджена цегляним муром.
Кам’яниця Филиповичівська зберігає характер середміської ренесансової кам’яниці з нашаруванням стильових рис XVIII-XIX ст.
канд. арх. Оксана Бойко
Джерела та література:
1. Центральний державний історичний архів у Львові, ф. 186, оп. 8, спр. 829. Кадастрова карта Львова 1849 р.
2. Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 2. спр. 3793. Будівельна справа будинку на вул.Руській, 8.
3. Kriegsarchiw. Wien. Карта Львова 1777 року, виконана Йозефом Даніелем фон Губером.
4. Володимир Вуйцик. Державний історико-архітектурний заповідник. - Львів: Каменяр, 1991. - С. 40.
5. Денис Зубрицький. Хроніка міста Львова. - Львів: Центр Європи, 2006.
6. Мирон Капраль. Національні громади Львова XVI-XVIII ст. - Львів: Піраміда, 2003.
7. Ганна Кос, Р. Федина. Вулиця Руська у Львові. - Львів: Центр Європи, 1996. - С. 63-64.
8. Іван Крип'якевич. Історичні проходи по Львову. - Львів, 1991. - С. 41.
9. Борис Мельник. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. - Львів: Видавництво світ, 2001.
10. Борис Мельник, Н. Шестакова. Кам'яниці Львівського середмістя // Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII. Львів: Новий час, 2008. С. 133-158.
11. Іван Могитич. Ансамбль вулиці Руської. - Львів: Каменяр, 1982.
12. Роман Могитич. Архітектура і містобудування доби середньовіччя (XIII- поч. XIV ст.). Архітектура Львова: Час і стилі. XIII-XXI ст. - Львів: Центр Європи, 2008.
13. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. - Т. 3. - Киев: Будівельник, 1985. - С. 40-41.
14. Путівник по Львову. - Львів: Центр Європи, 1999.
15. Kapral M. Ulica Ruska we Lwowie w XVI wieku: topografia, mieszkańcy, instytucje // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej (Warszawa, 2015), nr 2, pp. 293-304.
21.07.2021