Атентат на президента Гаїті виглядає доволі загадковим. Існує безліч версій щодо причин його вбивства, проте жодна поки що не виглядає переконливою.
У ніч на сьоме липня президент Гаїті Жовенель Моїз (Jovenel Moise) був смертельно поранений внаслідок нападу невідомих зловмисників на його приватну резиденцію. 53-річний гаїтянський президент отримав 12 куль. Під час нападу була поранена і перша леді Мартіна Моїз, проте вона вижила і зараз лікується в шпиталі на Флориді.
Звісно, атентат на президента, та ще й успішний, – справа аж ніяк не буденна. Спробуймо розібратися: чим накликав Жовенель Моїз гнів на свою голову, хто стоїть за злочином, чого зловмисники намагалися досягнути?
Спершу розберемося, ким же був застрелений президент Гаїті. Жовенель Моїз народився 26 червня 1968 року в комуні Тру-дю-Нор (департамент Північно-Схід, Гаїті) в родині середнього достатку. Його батько був механіком і фермером, а мати – швачкою. У 1974 році сім'я переїхала до столиці Гаїті – міста Порт-о-Пренс.
Середню освіту Жовенель здобув в Ліцеї ім. Туссен-Лувертюра, а також в культурному центрі при Канадсько-гаїтянському коледжі. Потім закінчив педагогічний факультет Університету Кіскея в Порт-о-Пренсі.
Після університету майбутній президент зайнявся підприємницькою діяльністю. У 1996 році переїхав зі столиці на північний захід Гаїті – в Пор-де-Пе. Там він відкрив фірму Jomar Auto Parts з продажу запчастин до автомобілів. У тому ж році зайнявся сільським господарством і заснував бананову плантацію площею 10 гектарів. У 2001 році спільно зі столичною компанією Culligan створив станцію з розподілу питної води в департаментах Північно-Захід і Північний схід.
У 2004 році став членом Торгово-промислової палати департаменту Північний Захід і згодом був обраний її головою. А потім – генеральним секретарем Торгово-промислової палати Гаїті.
2008 року Жовенель Моїз спільно з партнерами заснував Енергетичну компанію Гаїті (Compagnie Haitienne d'Energie; Comphener), яка зайнялася впровадженням інноваційних технологій з використанням поновлюваних джерел енергії. Однак після руйнівного землетрусу, який стався 12 січня 2010 року, компанія була змушена припинити діяльність.
2012 року Моїз заснував в Тру-дю-Нор сільськогосподарську компанію Agritrans і реалізував проєкт під назвою Nourribio зі створення першої сільськогосподарської особливої економічної зони в Гаїті. Завдяки Nourribio в комуні Тру-дю-Нор з'явилося 13 тисяч додаткових робочих місць.
Тож бачимо, що до того, як Жовенель Моїз зайнявся політичною діяльністю, він був доволі успішним бізнесменом. І продовжуючи в тому ж дусі, він міг би принести чимало користі своїй знедоленій батьківщині. Адже Гаїті, як відомо – одна з найбідніших країн Західної півкулі. За рівнем ВВП на душу населення вона перебуває на 203 місці в світі, за межею бідності живе понад 60% населення, зовнішній борг країни становить $ 1,8 млрд.
До речі, саме через злидні Моїз, ставши президентом, був змушений мешкати й працювати в столичному передмісті Петьонвіль, у своєму приватному будинку (де він і був застрелений). Адже після катастрофічного землетрусу 2010 року столиця країни Порт-о-Пренс фактично так і не була належним чином відновлена, навіть президентський палац залишається в аварійному стані.
Все ж суто бізнесової діяльності Моїзові видалося замало, й він вирішив спробувати себе на політичній ниві. І щоб довго не марудитися – зразу подався в президенти. 2015 року він балотувався на посаду президента від проурядової партії Tèt Kale. У першому турі виборів 25 жовтня Моїз отримав 32,8% і вийшов у другий тур разом з кандидатом від лівацької «Альтернативної ліги за поступ і звільнення Гаїті» Жюдом Селестеном. Другий тур неодноразово переносився через побоювання масових заворушень в зв'язку зі звинуваченнями у фальсифікації результатів голосування. У червні 2016 року Тимчасова виборча рада оголосила минуле голосування недійсним. Були призначені нові вибори.
Варто зазначити, що це далеко не перші президентські вибори в Гаїті, де було виявлено масове фальшування. Наприклад, на вборах 2010 року в першому турі попередник Моїза і його, можна сказати, політичний «хрещений батько» Мішель Мартеї прийшов до фінішу лише третім. Утім, вже згаданого кандидата Жюда Селестена звинуватили у фальшуваннях і не допустили до другого туру. Таким чином у другому турі Мартеї переміг колишню першу леді Мірланд Маніґу.
Але повернімося до Моїза. 20 листопада 2016 року відбулися нові вибори, на яких він здобув перемогу в першому ж турі, набравши 55,6% голосів виборців. Гаїтянці повірили «новому обличчю», пов’язали з ним надії на краще майбутнє, принаймні на вихід з перманентної соціально-економічної кризи, спричиненої тотальною корумпованістю й цілковитою неефективністю державних інституцій.
Основними пунктами програми новообраного президента були заявлені відновлення економіки на базі розвитку екологічно чистого сільського господарства і екотуризму, створення робочих місць, забезпечення загального доступу до освіти і охорони здоров'я. Ступивши на посаду в лютому 2017 року, Жовенель Моїз взявся до реалізації проєктів з відновленню доріг, систем водопостачання та енергозабезпечення країни. Так, за даними на травень 2018 року, доступ до питної води отримали 42% населення. До закінчення президентського терміну Моїза в 2022 році уряд розраховував збільшити цю цифру до 82%. У червні 2018 року за міжнародної підтримки були запущені турбіни гідроелектростанції Peligre, потужності якої дозволяють повністю забезпечити електрикою мешканців країни. Президент також розпочав процес створення нової гаїтянської армії (у 1995 році армія була фактично розпущена).
Виглядало це нібито оптимістично й багатообіцяюче. Але лише виглядало. Як з’ясувалося, всі урядові програми супроводжувалося, як і раніше, глибокою корупцією. Тож простий люд не особливо відчув «покращення вже сьогодні».
2018 року в Гаїті розпочалися масові протести з вимогою відставки Моїза через скандал навколо розкрадань коштів на організацію поставок нафти з Венесуели. Причиною маніфестацій послужило те, що чиновники, звинувачені в корупції, дивовижним чином уникли покарання. Учасники акцій також звинувачували владу в зростанні інфляції і загальному погіршенні економічної ситуації в країні. Проте Моїз відмовився достроково складати зі себе повноваження.
На тлі триваючих заворушень парламент неодноразово відхиляв затвердження нових прем'єр-міністрів і призначення кабінету. А в серпні 2019 року група опозиційних депутатів парламенту виступила з вимогою ініціювання імпічменту президента. Однак їхня пропозиція не була підтримана, проти відсторонення президента від влади проголосували 53 депутати, троє – за, п'ятеро утрималися.
Через масові протестні акції вибори в законодавчі органи, заплановані на 2019 рік, були відкладені без зазначення дати, що призвело до того, що парламент був практично паралізований з січня 2020 року. Моїзові це виявилося лише на руку, він взяв повноту влади в свої руки й правив країною, видаючи укази.
Відомо, що абсолютна влада абсолютно розбещує, тому корупція в країні й зловживання владою злетіли до небачених досі висот. На тлі політичної і соціальної кризи президент ініціював проведення референдуму про зміну конституції країни, спрямованого на зміцнення президентської і виконавчої влади. Це лише підвищило протестні настрої в суспільстві.
От приблизно така атмосфера загальної недовіри й протистояння панувала в гаїтянському суспільстві на момент атентату. Чи саме вона спричинила вбивство президента? Не виключено. Тут треба пригадати, що на Моїза вже скоювали замах. Це сталося в жовтні 2018 року. Тоді під час церемонії, присвяченій 212-й річниці смерті засновника держави і національного героя країни Жан-Жака Дессаліна, глава держави зазнав обстрілу. Президент серйозно не постраждав і був евакуйований в безпечне місце. При цьому були поранені троє працівників охорони.
Після того замаху були заарештовані 23 особи, в тому числі член Верховного суду Гаїті і високий поліцейський чин. Вони стверджували, що це був не путч, а дії, спрямовані на відновлення конституційного ладу, оскільки термін повноважень Моїза, на їхню думку, закінчився ще пів року до того.
Останній атентат був підготований значно краще, тому й виявився успішним. Охорона президента з якоїсь дивної причини зникла з резиденції, пропустивши кілерів. А ними, як згодом з’ясувалося, були 26 колишніх колумбійських військовиків, котрі останнім часом спеціалізувалися саме на виконанні схожих завдань з ліквідації людей.
А от журналісти з’ясували, що керівник служби безпеки президента Гаїті Дімітрі Ерар за півтора місяця до нападу літав в Колумбію. 22 травня він побував у Боготі. Раніше він також кілька разів літав до Еквадору, кожен раз з пересадкою в колумбійській столиці.
Відтак керівництво охорони Моїза викликали в прокуратуру Гаїті. Їх всіх підозрюють щонайменше в бездіяльності під час нападу на президента, а можливо, навіть у змові з нападниками. Дивно, чи не так: президент убитий дванадцятьма кулями, вся резиденція подірявлена, перша леді важко поранена, а ніхто з охоронців тоді не постраждав.
Підозри у замовленні чи й організації вбивства мимоволі падають на виконувача обов’язків прем’єр-міністра Клода Жозефа. Справа в тому, що п’ятого липня, тобто за два дні до вбивства, президент відсторонив Жозефа від посади і призначив на його місце Аріеля Анрі. Новий глава уряду повинен був підготувати вибори в парламент і забезпечити їхнє проведення. А Клод Жозеф відбував останні дні як тимчасовий виконувач обов’язків глави уряду й готувався передати справи своєму наступникові. Нові вибори були заплановані на 26 вересня, паралельно мав пройти вже згаданий конституційний референдум.
Виходячи з логіки cui prodest, можна стверджувати, що найбільше політичної користі смерть Моїза принесла саме Жозефові. По-перше, він так і залишився на своїй посаді, бо Аріель Анрі не встиг скласти присягу. По-друге, у зв’язку зі смертю президента Жозеф фактично стає виконувачем обов’язків глави держави до наступних виборів. Згідно з конституцією країни, щоправда, в разі загибелі, недієздатності або демісії президента тимчасово виконувати його обов'язки повинен голова Верховного суду, але він недавно помер від коронавірусу. Наступний в черзі – прем'єр-міністр, тобто Жозеф.
Певний патик в кар’єрне зростання Жозефа намагався впхати сенат Гаїті, проголосивши тимчасовим президентом свого голову Жозефа Ламбера. Утім ООН вже заявила, що до запланованих на осінь виборів при владі повинен залишатися Клод Жозеф.
Та чи дійсно організатором атентату є Жозеф? Про це ми можемо поки що лише гадати. Наприклад, у місцевої поліції основною є зовсім інша версія. Гаїтянські правоохоронці в неділю, 12 липня, затримали 63-річного громадянина США гаїтянського походження Крістіана Еммануеля Саньона. Поліціянти вважають, що саме він найняв кілерів, які вбили президента.
Саньон прилетів до Гаїті ще на початку червня приватним літаком в супроводі шести охоронців-колумбійців. «Він прилетів сюди з політичною метою, аби здійснити переворот і самому стати президентом», – безапеляційно заявив начальник гаїтянської поліції Леон Шарль на прес-конференції.
На цьому версії аж ніяк не закінчуються. Зрозуміло, що експерти, прямо чи непрямо пов’язані з Кремлем, всю провину звалюють на Сполучені Штати. Мовляв, американці намагаються кинути Гаїті у вир хаосу, щоб потім вивести в президенти свого ставленика.
Існує версія, що Моїза замовили китайці. Справа в тому, що Гаїті має доволі тісні взаємини з Тайванем. Що більше, Гаїті входить в число дуже небагатьох країн, які досі не визнають КНР взагалі. Гаїтянці відмовляються від будь-яких пропозицій економічної допомоги й інвестицій з Пекіна, на відміну від багатьох інших країн Латинської Америки і Карибського басейну. А от тайванська присутність в країні є дуже помітною. А самого Жовенеля Моїза в 2018 році президент Тайваню Цай Інвень нагородив «Орденом Блискучого Нефриту».
Є ще «кокаїнова» версія. Згідно з нею, насправді Жовенель Моїз був причетний до наркотрафіку, переправлення латиноамериканського кокаїну до США. У якийсь момент він щось не поділив зі своїми колумбійськими постачальниками. За що вони його й «грохнули».
Словом, версій наразі багато, але жодна з них поки що не стала не те що пріоритетною, але навіть робочою в міжнародному експертному середовищі.
