Епідемії охоплювали території Китаю, Японії, Монголії та Кореї і припинилися 5 тисяч років тому.
У 2002 році коронавірус викликав те, що стало широко відомо як спалах SARS (атипової пневмонії) в Китаї, вбивши майже тисячу хворих.
Чотири роки по тому – новий спалах коронавірусу (MERS), що теж призвів до майже тисячі смертей.
І в даний момент ми маємо кілька штамів SARS-CoV-2, що викликають COVID-19 із мільйонними жертвами.
А позавчора в журналі Current Biology з'явилася публікація групи австралійських і американських вчених про те, що колись – близько 25 тисяч років тому – епідемія коронавірусу спалахнула в Східній Азії і тривала 20 тисяч років.
Дослідники вирішили виявити геномні ознаки контакту древніх людей з коронавірусами. Для цього вони зосередилися на варіантах генів, які кодують білки, що взаємодіють із вірусами, зокрема з сімейством коронавірусів.
Використовуючи дані бази 1000 Genomes Challenge, дослідники секвенували геноми 26 різних популяцій у всьому світі. Результати показали наявність відповідних генетичних маркерів у декількох популяціях людей, що проживали на території Китаю, Японії, Монголії та Кореї.
Це не тільки перший доказ впливу коронавірусів на людей, а і додаткова демонстрація, як довго це може зберігатися.
Дослідники виявили, що вірус припинив еволюційний вплив на геноми близько 5 тисяч років тому. Це міг бути один вірус або послідовність вірусів, що використовують ідентичний молекулярний механізм.
"Ми не можемо сказати, чи було це сезонним явищем, яке відбувалося кожної зими, як теперішній грип, чи це були абсолютно різні віруси, які передавалися від тварин людям що 5–10 років, як це відбувається протягом останніх двадцяти років з SARS, MERS и SARS-CoV-2", – зазначив співавтор дослідження Ясін Суїлмі з коледжу Аделаїди.
Дослідники виявили докази того, що вірус, який спричинив історичний спалах епідемії, проникав у клітини так само, як SARS-CoV-2. Це не тільки найперший доказ впливу коронавірусів на людей – публікація показує, як довго це може тривати.
Нове дослідження допомагає сучасним вченим зрозуміти, як організм людини адаптувався до коронавірусів у минулому: виявлення еволюційного історичного минулого попередніх спалахів коронавірусу може дати ключ до розуміння того, як реагувати на майбутні пандемії. Моніторинг генетичної адаптації може допомогти дослідникам вирішити, які гени відіграють ключову роль у реакції нашого організму на інфекції, зрозуміти, які варіанти генів потенційно можуть допомогти краще переносити вірусні інфекції.
Віруси, які тероризували людство в минулому, можуть повернутися – і що більше ми знаємо про них, то вище шанс уникнути чергової епідемії.
26.06.2021