З різних сторін краю доходять нас віcти, що спекулянти — по-найбільше, розумієсь, жиди — остатними часами кинули ся з якоюсь горячковостію закупувати від селян право копаня а евентуально і добуваня нафти чи то на поодиноких парцелях, чи й на цїлім грунтї господарів.
Звичайно дїє ся так, що спекулянт закуповує то право на парцелях або й на усїм грунтї господаря [і, розумієсь, интабулює то своє право] на час довгій, бо на двацять і пять лїт, а при тім очевидно старає ся селянина по змозї визискати. І се удаєсь єму більше або менше — після того, з ким має дїло: чи з темним та недосвідним, чи з просвіченїйшим та більше свідомим річи. І ось — на жаль — треба сказати, що коли порівнати з собою в тім дїлї Галичину всхідну а західну, — то именно у всхідній бачимо велику темноту, недосвід і несвідомість річи...
У нас селянин злакомить ся на якій-небудь марний гріш і дасть ся спекулянтови збути чим-будь. От н. пр. в околици Солотвини, де спекулянти ведуть сей интерес еnmasse і мають зорґанізовану цїлу канцелярію, — викупили они — по селах Старуня, Кричка, Дзвиняч і т. д. — на двацять і пять лїт право копаня нафти уже на тисячи селяньских грунтах [не на парцелях, але таки на цїлих, часом навіть доволї обємистих грунтах] за такі дрібні квоти, що хиба лиш плечима здвигнути, — просто за пару десяток зр., без нїяких справдї реальних застережень зі сторони селян. Як не так само, то подібно дїє ся і по других околицях всхідної Галичини.
Инакше вже справа в Галичинї західній! Там селяне мудрійші. І там запродують право копаня нафти на своїх парцелях чи грунтах і то також на двацять і пять лїт — але по перше: кажуть собі лучше заплатити нїж у нас; — по друге: застерігають собі, що як н. пр. до пяти лїт арендатор не буде копати на парцели чи на грунтї, то право єго вигасає; — по третє: не вдоволяють ся навіть оплатою якоїсь річної суми від ями [н. пр. 100, 200 чи кілько там зр.], але застерігають собі якійсь процент від добуваної з ями нафти [навіть до 5%]. Як бачимо — се зoвсїм не то, що у нас, в Галичинї всхідній!
Що-до першого — то й у нас не повинні селяне лакомо хватати від спекулянта якій-небудь гріш за запродаж права копаня на cвoїм грунтї. Прецїнь же всї знають з досвіду, що спекулянт за таку саму парцелю в тій самій місцевости платить панови або жидови два, три чи кілько там разів більше, нїж селянинови. Розуміє ся, щоби спекулянта зневолити до совістнїйшої заплати, треба порозуміня і солідарности селян, і то не лише в одній громадї, але в цїлім рейонї, де спекулянти беруть ся оперувати. Господарі з громад дотичного округа повинні зібратись на віче, обрадитись і ухвалити собі спільний плян поступованя. Як би у нас власти державні і автономічні дбали як слїд о интереси селян, то они би старали ся охоронити темних і несвідомих перед визиском "гієн" нафтових і взагалї спекулянтів, — але того нїгде у нас не видати, длятого треба самому дбати о свій интерес і о своє добро.
Що-до другого — т. є. застереженя, що закупно права копаня вигасає н. пр. по пяти лїтах, сли на парцели чи грунтї за той час не копає ся, — то се для властителя грунту річ дуже важна і користна. Арендатор може почати копати аж н. пр. в пятнацятім або двацятім роцї, або за весь час і зовсїм не копати, а тимчасом можуть цїни за запродаж того права піднестись значно висше... а тогдї очевидна страта для властителя грунту. Нехай же-ж і наші господарі, так як мазурскі, обстають при такім застереженю.
Вкінци що-до третього — т. є. проценту від ями — то від того і наші люде, так як мазури, не повинні відступати! Коли де спекулянти й обіцюють яку одну-другу сотку річно від викопаної ями — то що се значить в порівнаню до тих величезних сум, які можуть поплисти з одної, другої, десятої ями на чиїмсь грунтї?!
Ми уважали своїм обовязком знов і в теперішній хвили звернути увагу наших людей на сю дуже важну справу, бо — як сказано — довідуємо ся про визиски і заходи до визисків в різних околицях нашого краю, так богатого в підземні скарби. А серце краєсь, коли дивимось і бачимо, як з тих скарбів в земли рускій користає кождий иншій, лиш не Русин, та як властителї грунтів богатих в ті скарби, зійшли, сходять і дальше готові сходити на пролєтаріят, на чорних невольників... Чи не свідчать о тім Борислав, Східниця е tutti quanti?!
Дѣло
28.05.1896