Книга перекладів Публія Овідія Назона – останнього з поетів золотої доби римської літератури – вийшла у Львові . За чудесним збігом обставин – у день народження класика. А з’явився він на світ 20 березня 43-ого р.н. до нашої ери. Своїми «Любовними елегіями» блискуче дебютував, безсмертними «Метаморфозами» прославився, а за поему «Мистецтво кохання» був вигнаний із Риму. Саме цей твір, разом із «Мистецтвом кохання» і «Засобом від кохання», увійшов у велику книжку «Любощі», що її переклав професор кафедри класичної літератури Львівського національного університету імені Івана Франка , кандидат філологічних наук Андрій Содомора. Найвизначніший перекладач античних творів в українській сучасності, він наблизив до нас грецьких і римських класиків Софокла, Есхіла , Еврипіда, Сапфо,Теогніда, Горація… Перелік забере чимало сторінок, бо це кілька сотень творів і три десятка книжок.
Невтомний трудівник, Андрій Олександрович сповідує цінності античних мислителів. Не лише на лекціях у вищих навчальних закладах, у театрах чи бібліотеках, до яких його часто запрошують, а передусім у повсякденному житті – гідному, чесному, відданому улюбленій праці. У передмові до книжки автора безсмертного твору «Роботи і дні» Гесіода перекладач захоплено розповідає про одного з найбільш віддалених від нас у часі грецького письменника. Причина возвеличення – прив’язаність Гесіода до землі, розуміння й відчуття її, праця на ній до сьомого поту. У передмові до перекладу Гесіодових поем Андрій Содомора висловлює те, що є йому особливо близьким: «…відоме латинське гасло Ora et labora – молись і трудись. Молись і дякуй богам, бо ж «од них усі блага». Трудись, бо без труду та пошанування Правди людина – загалом не людина».
Творчість Андрія Содомори неодноразово була відзначена літературними преміями, урядовими відзнаками. Однак не буду їх називати, щоб не розсердити цього скромного чоловіка, якщо раптом йому потраплять на очі ці рядки. Він трудиться не для нагород і похвал, а для того, щоб якомога більше античних мислителів заговорили українською і поставили українську перекладацьку справу на світовий рівень.
Творчість Андрія Содомори не обмежується перекладами: він майстерно пише поезію і прозу, які активно увійшли в літературний процес і супроводжуються незмінним успіхом. У прозі ( « Наодинці зі словом», «Під чужою тінню», «Батькова рука», «Усміх речей», «Сльози речей» та ін..) прочитуємо сучасний трепетний погляд на життєвий шлях батьків, родини; разом із автором поринаємо у спогади про рідне село Вирів, про красу природи і людської душі; про справжнє, що робить людину щасливою. У поезії («Пригорща хвилин», «Скельця мальовані», «З-під долоні» та ін..) , що захоплює добірним, точним, живим соковитим словом, поринаємо у просторий світ людських почувань, висловлений із особливою образністю.
Письменник дбає про те, щоб античність постійно, щоденно проникала в сучасну дійсність. На це спрямовані книги, не лише суто означені цією темою («Жива античність», «Афористичні етюди» ), а й численні поетичні твори. Безсумнівно, Содомора в сучасній українській літературі вирізняється тим, що більшість його поезій опираються на античні сюжети, постаті, їх характери і стосунки. Деякі вірші супроводжуються епіграфами з Гомера, Горація, Сапфо та інших класиків, деякі – лише згадкою їх прізвищ та географічних назв, окремі – тонким натяком на обставини, відомі ерудованому читачеві. Вже це вводить у ті далекі часи, коли гідність, патріотизм, мудрість, порядність були найбільшими чеснотами.
Про висоту поетичного слова Андрія Содомори, власного й перекладацького, правдиво і влучно сказала наша талановита сучасниця Оксана Забужко: «…людина, наділена абсолютним слухом на слово, як буває абсолютним слух музичний… зненацька натрапляєш на цю напівекзотичну постать немолодого «античника»…кожне живе слово чує, відчуває, намацально, на смак і на запах… і ти смієшся і плачеш уголос, зголодніло глитаючи сторінку за сторінкою: ефект дійсно-таки хоральний, концертний…».
Однак повернімось до книжи, яка недавно побачила світ і стала великою радістю для перекладача Содомори, – видання «Любощів». Адже наявність перекладів Овідія рідною мовою є гордістю кожного народу. Із цим поетом перекладач дружить усе життя, тлумачить його твори пів століття. Однак ця книга особлива, щодо Овідія – до певної міри підсумкова. Видана розкішно. Ілюстрував її відомий український художник-графік Андрій Чебикін – професор, академік, народний художник України, лауреат Національної премії України Імені Тараса Шевченка. Попри всі ці високі заслужені відзнаки, він, на мій погляд, ще дуже сподобав би собі титул, яким нагородив його журналіст, спираючись на оцінку критиків, – «король графіки». І, без сумніву, радісними були для Андрія Володимировича ті відгуки, які полилися бурхливим потоком після тріумфальної виставки «Передчуття» в Національному музеї «Київська картинна галерея» у грудні 2020 р. Ось один із них: «Людина ренесансного світовідчуття…підіймається на найвищий рівень художнього узагальнення» .
Андрій Чебикін часто звертався до ілюстрування книжок. Серед улюблених авторів – Іван Франко, Іван Драч, Борис Олійник, Ганна Чубач. Кожній властивий довірливий, взаємозрозумілий діалог поета і художника. У «Любощах» він, здається, досяг вершини. Майстер закохано прочитує кожну поезію. Трепетне передчуття зустрічі, бажання ласки, спільне бачення краси світу закоханими, змальовані Овідієм у поезії, тонко схоплені олівцем художника. Як і легкий гумор, філософські узагальнення.
Вишукане, досконале, багате поліграфічне оформлення цього справді подарункового видання забезпечило видавництво «Апріорі». Треба схвально сказати, що не вперше воно звертається до античності і запланувало цілу серію перекладів із греки та латини. А загалом у доробку видавництва, заснованого у 2002 р., вже понад тисячу книг і альбомів – про Львів, Карпати, знаменитих людей далекого і ближчого минулого: Івана Мазепу, Андрея Шептицького, Соломію Крушельницьку… Засновник видавництва Юрій Николишин, кандидат економічних наук, колишній викладач Львівської Політехніки, тяжіє не лише до історії, культури, а й охоче публікує поетичні й прозові досягнення своїх сучасників. Адже й сам став письменником. Розпочавши літературну творчість у 1993 році, сьогодні є автором кількох прозових творів філософського спрямування: «Бота-фікс», «там, де живе душа», «Звідки росте борода» та ін. Відомий сучасний письменник Василь Шкляр сказав: «Роман-есе Юрія Николишина «Бота-фікс» - яскрава літературна несподіванка, схожа на скарб, віднайдений у вже не раз перекопаному кургані».
Тож троє відданих українській культурі людей створили літературно-художньо-поліграфічний скарб – «Любощі» Овідія, що буде манити поціновувачів книги своєю інтелектуальною й емоційною суттю.
07.05.2021