Згідно з поширеним припущенням, 150 дружніх контактів – це максимальна кількість, яку може опрацювати мозок людини. Але тепер науковці спростували «число Данбара», перевіривши його статистично. Відповідно до отриманих результатів, немає чіткої межі постійних соціальних контактів, натомість їхня кількість варіюється від «кілька» до «кілька сотень». Також не вдалося довести кореляцію соціальності з розміром й архітектурою мозку.
На початку 90-х рр. ХХ століття британський антрополог Робін Данбар запропонував тезу: чисельність людських спільнот обмежена нашими когнітивними можливостями. Релевантним у цьому контексті мав би бути розмір неокортексу, частини кори головного мозку, що особливо активна під час соціальних контактів. Адже в дослідженнях на приматах науковці з’ясували: види з більшим неокортексом утворюють чисельніші соціальні групи.
Аби перенести це спостереження на людей, Данбар вирахував кореляцію між об’ємом неокортексу та чисельністю групи. Відтоді це «число Данбара» циркуляє в науці та попкультурі, впливаючи навіть на структуру певних підприємств.
Але тепер науковці на чолі з Патриком Ліндерфорсом (Patrik Lindenfors) зі Стокгольмського університету продемонстрували: ця гіпотетична межа не витримує наукової критики. «Наукові підвалини для числа Данбара слабкі, – сказав Ліндерфорс. – Тож ми ще раз перевірили, чи існують статистичні докази цієї ідеї».
Для цього науковці намагалися повторити обрахунки Данбара, використовуючи вже сучасні дані про розмір мозку та групи різних видів приматів. Виявилося, що результат залежав від того, який статистичний метод учені обирали: часом науковці отримували суттєво менші, часом суттєво більші числа. Один метод обрахунку засвідчив, що у людей може виникати від 4 до 508 контактів, згідно з іншим – можливі від 0 до 336 контактів.
У всіх випадках так званий 95-відсотковий довірчий інтервал, що відображає межі статистичної похибки, був настільки великий, що з певністю визначити крайні межі виявилося неможливо. «Величезний довірчий інтервал означає: неможливо показник виразити одним числом, – написали автори. – Отже, когнітивні межі людських груп визначити у такий спосіб не вдасться».
Крім того, що число Данбара не підтверджується статистично, воно виявилося неточним і на практиці. Хоч воно пасувало для визначення приблизної чисельності деяких туземних спільнот, «емпіричні спостереження відтоді виявили широкий спектр розмірів групи», – поснили Ліндерфорс та його колеги.
Теорія Данбара виходить з того, що когнітивні соціальні навички можна визначити безпосередньо на підставі об’єму відповідної області мозку людини і порівняння його з мавпячим. «Проте мозок приматів не опрацьовує інформацію точно так, як людський», – наголосив Ліндерфорс. Не можна цілком ігнорувати, наприклад, людську культуру та її вплив. І й серед приматів соціальність не можна пояснити лише мозковою діяльністю, вона зумовлена передусім потребою здобувати харчі та захищатися від хижаків.
Попри сумнівні теоретичні та статистичні підстави, з моменту свого оприлюднення число Данбара набуло популярності. Шведська податкова служба, наприклад, організувала свої структури у такий спосіб, щоб у них працювало не більше 150 осіб. «Ця реорганізація ґрунтується на імпліцитних і, виглядає, випадкових припущеннях, що співробітники не мають ні сім’ї, ні друзів за межами роботи», – сказав Лінденфорс.
Учений припускає: число Данбара стало настільки популярним, бо впадає у вічі та просте для розуміння. «Натомість наше твердження, що вирахувати число соціальних контактів неможливо, не таке привабливе», – сказав науковець.
У публікації команда додала: «Ми сподіваємося, нехай і марно, що наше дослідження покладе край посиланням на число Данбара в науці й популярних медіях». Автори продовжують: «Екологічні дослідження соціальності приматів, унікальність людського мислення та емпіричні спостереження – все вказує на те, що немає жодних міцних когнітивних меж людської соціальності. Наша верифікація має остаточно довести, що число Данбара потрібно ігнорувати».
Elena Bernard
Mythos von maximal 150 Freundschaften widerlegt
Universität Stockholm, 6/05/2021, Royal Society Biology Letters, 2021, doi: 10.1098/rsbl.2021.0158)
Зреферувала С.К.
Зображення: Ani Ka / Getty Images
11.05.2021