Подивись! яка краса!
Гори з хмарами злилися,
Гори з небом обнялися.
А за ними у тумані
Сонця блиски злототкані, —
День тихесенько згаса.
Вабить зори далина.
Темний ліс під хмари пнеться,
Там, в долині, стежка вьється,
Тут стремить шпичаста скеля,
Там провалля й підземелля!
О, країно чарівна!
Подивись! Біжить вода
Буйно й шумно між камінням
Вся виблискує промінням,
І сміється і шепоче,
То в'ється в скелі і хлюпоче,
Срібні бризки роскида!
Подивись! Тонка й смутна
На горі ялина гнеться
Он над нею хмарка в'ється.
Подивись! Які простори!
Синє небо, темні гори!
О, країно чарівна!
[Воля, 01.05.1921]
11.05.1921