У Львові у середу, 5 травня, відкрили «Музей модернізму». Новий відділ Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького розташувався у приміщеннях колишнього Музею книги на вул. Коперника, 15-а. Експозиція музею – це розгорнута ретроспектива львівського модерну: від ранніх модерних експериментів до естетичних зразків пізнього структуралізму, повідомив куратор музею мистецтвознавець Богдан Мисюга.
Для відвідувачів у семи виставкових залах представили 183 роботи львівських митців, зібраних з фондів Галереї мистецтв, Національного музею та приватних збірок. 70% із них глядачам демонструють уперше. Тематичний поділ експозиційних зал дозволяє глядачам пізнати хронотипологію розвитку львівського модернізму: коли і який світогляд панував та як він переходив у мистецькі форми.
Відкриває експозицію зала історичного авангарду та високого модернізму (1914 – 1939 років). Представники цього періоду радикально протистояли відтворенню реальної дійсності у мистецтві. Авангард – творення масової культури у взаємодії з прогресом, політичними ідеологіями та політичними рухами. Високий модернізм – навпаки, повертав у мистецтво цінність людини, опонує політиці.
Тут представили роботи Святослава Гординського, Олександра Кшивоблоцького, Леопольда Левицького, Павла Ковжуна, Бруно Шульца, Володимира Гаврилюка, Романа Сельського, Марека Влодарського та інших. Найраніші твори в експозиції – Осипа Васьківа, художника, чия біографія більшості невідома. За словами Богдана Мисюги, завдяки цій експозиції вдається продемонструвати, що львівський авангард був не лише міжвоєнним, часові межі вдалося розширити до 1914 року.
О.Васьків «Кубістична Єва».
Далі відвідувачі переходять до зали, де представлене повоєнне мистецтво. «Стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939 – 1953 років», – йдеться в анотації.
У часи, коли КДБ стежило за всіма сферами життя, формувалися закриті угруповання митців – так звані герметичні кола, де культивували усе, що офіційна ідеологія забороняла. Одне з найбільших таких кіл організував Карло Звіринський.
У залі вперше системно представили різновиди його творчості: тактильну абстракцію та ранній структуралізм. Глядачі побачать і творчість представників герметичного кола Звіринського.
«Структуралізм – усвідомлення взаємозв'язків: історичних, філософських, внутрішніх, екзистенційних; зіставлення давнього та минулого. Перші типології структуралізму на Заході з'явилися наприкінці 60-х років ХХ століття, у нас – у 1957 році. Звіринський здійснив прорив», – пояснив Богдан Мисюга.
Третю залу відвели видатному сценографу Євгенові Лисику. Не секрет, що з середини 60-х років ХХ століття і у Львові, й у всьому СРСР сценографія була своєрідним прихистком для художників, які не бажали вписуватися в офіційне мистецтво. У залі представлені ескізи сценічних рішень та авторська великоформатна графіка Євгена Лисика 1960-1980-х років. Чільне місце займає ескіз інтермедійної завіси балету Арама Хачатуряна «Спартак» 1965 року.
Є.Лисик «Спартак».
Також представлені проєкти сценічних завіс до балету «Тіль Уленшпігель» 1977 року. Він зображає вивихнуті суглоби, що, за словами куратора, є рефлексією на війни, які вів Радянський Союз у багатьох точках світу.
Четверту залу присвятили постіндустріальному бунту львівських нонконформістів. Тут презентовані авторські серії творів Любомира Медведя 1967-1968 років, Івана Остафійчука 1972-1974 років, Романа Жука 1973-1974 років, твори Романа Петрука 1970-х років. Загалом представлені твори є митецькою рефлексією на те, що відбувалося у другій половині ХХ століття.
Л.Медвідь «Евакуація – лет метелика».
Зокрема, цикл Любомира Медведя «Евакуація» має історичну основу: його сім’я під час операції «Вісла» втралила все: майно, землю, відчуття певності. У циклі зображені не лише пов'язані із цим типажі, а й представлене, за словами Богдана Мисюги, глибоке переосмислення того страхіття, коли вартість людини була зведена у ніщо.
Наступною є зала львівського неоавангарду, де представлене мистецтво 1962-1975 років. За словами куратора експозиції, неоавангард був нелегальним, він базувався на школі Карла Звіринського, та офіційним – його вводили у контекст львівського радянського мистецтва Роман і Марґіт Сельські та їхні послідовники.
Зала неоавангарду.
Глядачам демонструють творчість Теодозії Бриж, Івана Франка, Володимира Одрехівського, Василя Польового, Володимира Патика, Юрія Щербатенка, Тараса Драґана, Зеновія Флінти, Олега Мінька, Михайла Красника, Миколи Андрущенка, Гери Левицької, Богдана Сороки, Тараса Левківа, Романа Петрука, Охріма Кравченка, Романа Сельського, Ярослави Музики, Андрія Бокотея та інших.
В.Патик «Весела оркестра».
Далі відвідувачів чекає зала мистецтва космополітів та постструктуралізму. Поціновувачі мистецтва зможуть побачити твори, відомі раніше вузькому колу мистецтвознавців, які є яскравими прикладами течій органічної та постживописної абстракції, мінімалізму, гіперструктуралізму, суперструктуралізму.
У залі експонують роботи Олександра Аксініна, Антоніни Денисюк, Петра Старуха, Ігоря Яновича, Василя Бажая, Андрія Вергуна-Саєнка, Анни Куц, Віктора Довгалюка, Олени Турянської, Володимира Одрехівського та інших.
Переходячи з цієї зали до наступної, глядачі побачать картину Мирослава Ягоди «Голодний».
У центрі – робота М. Ягоди «Голодний».
«Мирославу Ягоді не пасує прив’язувати якісь західні терміни, це щось наше, зовсім інше. Мистецтво, яке ґрунтується на відчуженні інтелектуала у пізньорадянську добу, в часі краху імперії. Демонічна та апокаліптична образність – характеристики постіндустріального бунту. Це практично постмодернізм», – зазначив мистецтвознавець.
Остання зала музею репрезентує перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. До цього періоду належать роботи Миколи Кумановського, Романа Жука, Андрія Сагайдаковського, Петра Гуменюка. Митці розкривають явища антисоціального та екзистенційного відчуження.
Р. Жук «Натюрморт з головою».
У центрі зали розмістили роботу Сергія Якуніна «Лімітація»: кожна клітка інсталяції символізує обмеження людини.
С. Якунін «Лімітація».
Із 6 травня Музей модернізму працюватиме за тим самим розкладом, що й інші відділи галереї мистецтв, планують і кураторські екскурсії.
Нагадаємо, у лютому Львівська галерея мистецтв відкрила експозицію мистецтва ХІХ–ХХ ст. у відновлених залах колишнього палацу Лозинського. Зали наповнені так, щоби продемонструвати тяглість та розвиток художнього процесу у Львові та Галичині від 1800 року до 1930-х.
Фото galnet.fm, lvivgallery.org.ua
05.05.2021