Французька кінематографічна весна

 

Цієї весни Французький інститут в Україні у співпраці з Arthouse Traffic дарують українському глядачеві особливий купаж кінематографічних смаків: від романтичної комедії, класичної мелодрами, фільму-виховання, військової біографії аж до сімейного кіно з елементами фантастики.

 

Проте, як це і притаманно французькій школі кіно, кожен з пропонованих фільмів виходить за межі свого жанру, розширяючи територію ідей та настроїв, а відтак і глядацьких аудиторій.

 

Тому переглядаючи їхній пасьянс кожен може підібрати фільм під власний смак, якщо, звісно, не знайде часу на перегляд усієї програми.

 

«Останнє життя Сімона» (режисер Лео Карман)

 

Французи вміють розповідати справжні історії. Такі, що до сліз, до очищення. «Останнє життя Сімона» – безумовно, один з них. Знятий у кращих традиціях сімейних фільмів, –  його буде цікаво дивитися і дорослим, і дітям, а також дорослим разом з дітьми, причому як дорослі можуть бути молодими, так і діти – підлітками чи юнацтвом.

 

Фільм зачаровує яскравими кольорами, «казковим» оркеструванням музики, але найголовніше – дозволяє дорослим знову побути дітьми, дітям – нарешті стати дорослими, а молоді – усвідомити переваги свого віку перед двома іншими.

 

У фільмі багато світлого настрою, сонця, моря, мрій. Комусь він нагадає про щось призабуте і назавжди залишене в дитинстві: справжні секрети, дружбу «на крові на все життя». А комусь навпаки – дозволить приміряти на свої ще тендітні плечі тягар дорослих турбот.

 

Неймовірний і фантастичний сюжет про хлопчика-юнака-мужчину, який може перевтілюватися в кожну людину, до якої торкався, завдяки магії режисури перетворюється на історії про глибокі почуття, про безкорисливість, доброту, співчутливість, самопожертву, нагадуючи нам про цінність чесної дружби та силу справжнього кохання, які і є головними цінностями нашого життя. З цим фільмом розумієш, що межа між казкою та драмою розмита, відтак, життя кожного з нас – це незбагненний сплав не лише романтичних мрій, але й жорстокої дійсності.

 

«Він і вона» (режисер Седрік Клапіш)

 

Седрік Клапіш, досвідчений майстер романтичних мелодрам, не змінює своїх уподобань і у своєму новому фільмі, хоча цього разу застосовує оригінальний сценарний прийом: називаючи фільм «Він та Вона» він парадоксальним чином не зводить своїх героїв практично до самого фіналу. Їхні історії завжди поруч і залишаються паралельними аж поки життєві травми та спогади кожного схилять шальки долі до притягання.

 

Герої паралельно лікують депресію у різних психотерапевтів, паралельно шукають свою пару, паралельно переглядають свою самооцінку, паралельно віднаходять втрачену здатність кохати. Проектують два рівнозначно цікаві погляди на світ: жіночий та чоловічий.

 

Такий фільм не лише своїм сценарієм, але й візуально-музичною стилістикою націлений на молоду аудиторію. Їй він найкраще і пасуватиме, особливо для романтичного і релаксаційного вечора удвох.

 

Школа хороших дружин (режисер Мартен Прово)

 

Елегантна легкість розповіді, витончена і ненав’язлива іронія – саме так можна у наш час всерйоз знімати кіно про школу добрих домогосподарок. А такі колись існували у старій Європі ще відносно донедавна і саме там в екзистенційних конвульсіях помирали останні поведінкові стереотипи передмодерної доби.

 

Гротескно-іронічна комедія «Як бути доброю дружиною» розповідає про закриту школу для дівчат, у якій ще в 60-х роках минулого сторіччя виховували правильних господинь та дружин. Занурюючись в абсурдну атмосферу заборон та принижень, юні дівчата поступово віднаходять у собі сили на утвердження жіночності, сексуальності та свободи.

 

Втім, метаморфози дорослішання відбуваються не лише з молоддю. Дух свободи, який вирвався на вулиці Парижу у 1967 році, змінює правила життя також і їхніх досвідчених і здавалось би безнадійно консервативних вчителів.

Молодші за віком глядачі при перегляді цього фільму здивовано відкриють для себе абсурдний світ забобон, в якому їм пощастило не жити, а глядачі дещо старші з посмішкою пригадають свої молоді роки і перші кроки, зроблені з пітьми стероризованого стереотипами суспільства назустріч свободі почуттів та рішень.

 

«Чоловік і жінка: найкращі роки» (режисер Клод Лелюш)

 

Навіть для невибагливих кіноманів назва цього фільму віднесе до класичної стрічки Клода Лелюша, створеної ще у 1966 році. Він не помилиться, адже відомий майстер мелодрам так і не зміг остаточно відійти від найвідомішої своєї роботи і що декілька десятиліть знімає її продовження.

 

 Так було у 1986 році з фільмом «Чоловік і жінка: 20 років потому», так сталося і тепер з його останньою роботою. Цього разу фільм підіймає серйозніші теми, позаяк його герой хворіє на хворобу старості (Альцгемера) і єдине, що він пам’ятає, це кохання з жінкою, з якою познайомився 52 роки назад.

 

Зворушливо і прекрасно, що завдяки міцному здоров’ю головні ролі у фільмі і далі виконують актори легендарного першого фільму Анук Еме та Жан-Луї Трентільян.

 

«Генерал де Голль» (режисер Габріель Ле Бомін)

 

Біографічна історична драма знайомить нас з найвідомішим французьким політиком минулого сторіччя у найвідповідальніший період його життя та історії країни, травневі дні 1940 року коли країна остаточно програла війну, але не змирилася з окупацією.

 

Втім, не варто очікувати надміру батальних сцен, адже це свідомо не військовий байопік, а швидше, біографічна сімейна драма, яка всесторонньо розкриває характер легендарного генерала, який і дозволив йому у вирішальний момент прийняти ключове рішення про створення руху опору.

 

Фільм знятий відомим актором та віднедавна режисером Габріелем Ле Боміном, який запросив на головну роль Ламбера Вільсона, підсиливши кастинг відомим актором Олів’є Гурме в ролі антагоніста де Голля, попереднього прем’єр-міністра Франції Поля Рейно.

 

Підсумовуючи, можна стверджувати, що цьогорічний майстер-клас від французької школи сучасного кіно якщо не цілком адекватно, то досить точно репрезентує основні тенденції розвитку сучасного кіно у провідній кінематографічній країні світу, якою з нашого континенту виглядає Франція і які невдовзі можуть бути переосмисленими українськими молодими режисерами.

 

Допрем’єрні покази пройдуть з 23.04 до 2.05 в межах фестивалю «Французька весна в Україні». Стрічки будуть доступні для безкоштовного-онлайн перегляду на сайті printempsfrcinema.com.ua.

 

Фото: Arthouse Traffic

16.04.2021