Ініціативна група "Першого грудня" висловила тривогу через поступовий занепад науки в Україні та зменшення фінансування інтелектуальної сфери.
Про це йдеться у заяві, опублікованій на інтернет-сторінці групи.
Члени "Першого грудня" Йосип Зісельс (ліворуч) і Ярослав Яцків (праворуч)
"Науку, як і культуру, все ще трактують як не варту уваги «надбудову», яка тільки поглинає кошти, а тому має фінансуватись «за залишковим принципом». Викривлене розуміння ролі науки призвело також до кризи університетської науки, яка в усьому світі становить найдинамічнішу ділянку наукових досліджень", – констатувала група "Першого грудня".
Автори заяви занепокоєні тим, що за минуле десятиліття число наукових працівників в університетах скоротилося пересічно вдвічі. "На жаль, сьогодні в Україні ці молоді й перспективні люди втрачають інтерес до науки або виїжджають її творити за кордон", – зазначили учасники ініціативи.
Група "Першого грудня" вважає, що низка процесів свідчать "про системне знецінення в нашій державі культурної та інтелектуальної сфер".
"Ми переконані, що майбутнє нашого народу кується сьогодні в кузнях академічної та університетської науки, які мають діяти в умовах творчої свободи, академічної доброчесності, інституційної автономії, соціальної відповідальності та правильно організованого фінансування. У сучасному суспільстві знань наука й академічна сфера є не розкішшю для «заможних», а необхідністю. У цьому світі виживуть ті суспільства, які мають більше якісних знань, кращі технології, якісну природничу та суспільно-гуманітарну освіту, більшу довіру суспільства до носіїв знань та компетенцій. Що гіршою є наука, то менше ми знаємо про себе самих, своє суспільство, світ та природу. А тому програємо тим, у кого наука краща. Якісне навчання в Україні повинно стати основним пріоритетом, наука – найвищою формою виробництва, а інтелектуальна праця має мати найвищу вартість", – наголосили учасники групи.
"Першого грудня" також висловила солідарність із заявами Академічної групи “Наука та інновації" та Української астрономічної асоціації, поширеними раніше.
#дослівно
НЕ ДОПУСТИТИ КОЛАПСУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ
Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»
До написання цього звернення нас спонукали додані до нього дві заяви українських науковців, спрямовані до керівництва держави. З обох заяв з усією очевидністю постає тривожна ситуація у сфері управління наукою в Україні, яка поки що не лише не знаходить професійного вирішення, а навпаки – поглиблюється.
Якщо Україна з першої двадцятки провідних наукових держав світу справді опинилася внизу першої сотні, то це стає вироком політиці у сфері науки всіх без винятку українських урядів з часів здобуття незалежності, включно з урядом нинішнім. Це засвідчує, що науку, як і культуру, все ще трактують як не варту уваги «надбудову», яка тільки поглинає кошти, а тому має фінансуватись «за залишковим принципом». Викривлене розуміння ролі науки призвело також до кризи університетської науки, яка в усьому світі становить найдинамічнішу ділянку наукових досліджень. Відтак впродовж минулого десятиліття число наукових працівників навіть у провідних українських університетах скоротилося пересічно вдвічі, що лише пришвидшило процес руйнування багатьох університетських наукових шкіл, які формуються десятиріччями. Кожна наукова школа визначає найвищий світовий рівень у конкретній ділянці окремої науки, вона є маркою та візитівкою свого суспільства. Кожна наукова школа вимагає учнів. Ними стають найкращі, найбільш освічені і талановиті випускники університетів, а ті, в свою чергу, ведуть свій розвиток зі школи, з вимогливих сімей. Усе це складає неперервний ланцюг у внутрішньому усвідомленні своєї громадянської відповідальності. На жаль, сьогодні в Україні ці молоді й перспективні люди втрачають інтерес до науки або виїжджають її творити за кордон. Очевидно, що без розвиненої науки важко сподіватися на високий рівень освіти.
Ось чому в Україні вже звучать голоси, що все це, вкупі з іншими проблемами у сфері культури, свідчить про системне знецінення в нашій державі культурної та інтелектуальної сфер.
Ми переконані, що майбутнє нашого народу кується сьогодні в кузнях академічної та університетської науки, які мають діяти в умовах творчої свободи, академічної доброчесності, інституційної автономії, соціальної відповідальності та правильно організованого фінансування. У сучасному суспільстві знань наука й академічна сфера є не розкішшю для «заможних», а необхідністю. У цьому світі виживуть ті суспільства, які мають більше якісних знань, кращі технології, якісну природничу та суспільно-гуманітарну освіту, більшу довіру суспільства до носіїв знань та компетенцій. Що гіршою є наука, то менше ми знаємо про себе самих, своє суспільство, світ та природу. А тому програємо тим, у кого наука краща. Якісне навчання в Україні повинно стати основним пріоритетом, наука – найвищою формою виробництва, а інтелектуальна праця має мати найвищу вартість.
Однією з найголовніших проблем нинішньої науки, на наш погляд, є те, що нею на державному рівні часто керують непрофесійні чиновники, покладаючись виключно на свій «тверезий розум» і виходячи з принагідних, іноді корисливих інтересів. Ось чому ми підтримуємо заклик науковців до органів влади здійснювати всі необхідні кроки, спираючись на сформовану експертну думку самих науковців. Частина їхніх вимог сформульована в долучених двох заявах, які видаються нам цілком обґрунтованими. Ми усвідомлюємо, що в сучасній українській науці далеко не все ідеально. У багатьох сферах “нагорі” управлінської ієрархії наукової сфери опинилися випадкові люди, які взагалі не є науковцями. Але навіть попри це в наукових середовищах продовжує працювати багато дуже достойних людей, які бережуть і розвивають унікальні знання і компетенції – попри всі несприятливі умови. Ці люди підтримують і підсилюють інтелект нації. Ми вважаємо, що обговорення проблем і шляхів розвитку науки може відбуватися тільки разом із самими науковцями.
Не менш гостро стоїть проблема, яку можна спостерегти не лише у сфері науки, а й в інших ділянках суспільного життя, а саме: викривленість і маніпулятивність чинних конкурсних процедур. Це лише ілюструє той прикрий висновок, що Україна й далі залишається країною імітацій демократичних стандартів, тоді як дійсність формується потаємними партійними, клановими чи корупційними інтересами. У сфері науки, яка є цариною вірності правді, це особливо нестерпно.
Ми вважаємо життєво необхідним для української науки не лише змінити принцип фінансування та проведення прозорих процедур прийняття рішень, а й втілити – не на словах, а на ділі – принцип автономії університетів. Успадкована від СРСР централізована система лише поглиблює всі негативні явища, від яких страждає наука і ціла академічна спільнота. Вона сприяє сервілізму, а не академічній свободі, без якої наука неможлива.
Ми закликаємо чинний Уряд України провести безсторонній авдит, наскільки і з якою ефективністю здійснюється проголошений ним курс на інтеграцію системи освіти та наукових досліджень у загальноєвропейський і світовий науково-освітній простір. Те, що ситуація тут кризова, вже очевидно. Слід тепер встановити, чому саме, і чесно це визнати.
На завершення хочемо підтримати висновок, зроблений в одній із долучених заяв: «І влада, і всі ми повинні пам’ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива».
30.03.2021