***
Тебе кохаю, рідний краю!
Тебе безмірно я кохаю!
Люблю степи твої просторі
Широкозорі.
Люблю твої садочки темні
Густі й таємні.
Люблю тебе, мій рідний краю!
Люблю тужливий гомін гаю,
Люблю жита твої роскішні
Високі й пишні,
Твої хатки, маленькі білі,
І рідні й милі,
Люблю старі твої могили,
Що знали час єднання й сили,
Дніпра глибини промінисті,
Прозорочисті
І співи хвиль його могутні
Про незабутнє.
Люблю я міць свого народу,
Що не коривсь нікому зроду,
Що має дух орлячий вільний
І розум сильний,
Що має руки роботящі,
Міцні й трудящі.
Хай закують його в кайдани,
Хай точать кров йому тирани!
Він не застогне у роспуці,
В крівавій муці.
Сховати сльози він зуміє
І ще зміцніє,
Зміцніє в муках і в недолі,
І, — прийде час! — і славу й волю
В завзятій боротьбі здобуде
І вільним буде!
І піде сам, міцний, могутній,
В ясне майбутнє.
[Воля, 19.03.1921]
20.03.1921