Ходіння по воді

(оригінал див. тут)

Той, хто намагається створити якийсь твір, щось більше — скажімо, роман, цілісність, в яку потрібно скомпонувати деталі, з'єднати частинки в окреме самостійне єство, яке функціонує в системі, може взяти за приклад Сонячну систему, в якій кожна планета є окремою системою, що функціонує сама по собі зі своїми специфічностями, а водночас усі планети є частиною системи як єдиного цілого. Так я собі уявляю структуру хорошого роману. Частини роману функціонують самі по собі як самостійні розповіді, котрі, пов'язані між собою, дають нам особливу естетичну й іншу інформацію, яку можемо отримати лише із цієї пов'язаності. Так функціонують системи в природі і сама людина як складна система.

Коли автор спробує створити щось на зразок якоїсь системи в природі,  він починає розуміти безсилля свого розуму — адже дуже важко все це поєднати, узгодити, усвідомити. Водночас це і великий інтелектуальний виклик. І, безумовно, творець, який опирається на ці неперевершені природні системи, натрапляє на неминуче питання — а хто створив ці системи? Чому? Кому? Коли? З якою метою? Наскільки людина як частина систем має можливість сама створювати системи? До якої міри вони можуть бути досконалими? Очевидно, що цей процес творіння систем безупинно триває і ніколи не закінчується. Які принципи потрібно враховувати, щоб новостворені людиною системи були їй корисними?

Це питання, над якими я роздумував, перебуваючи на Службі Божій. Священник читав Євангеліє про віру Петра в Ісуса. Ісус сказав йому: "Іди за мною! Іди по воді!" Петро пішов, та коли засумнівався, коли налякався дива, що відбувалося, він почав тонути і закричав: "Господи, рятуй мене!"

 Як пов'язати цю притчу з думками, які виникли під час Літургії?

Може так: поки я маю віру в Божу ласку наді мною, я можу як Петро ходити по воді, чинити дива — в моєму випадку це писання роману. А коли перестану вірити — я тону, втрачаючи силу у сенс творіння. Творіння і є диво. Писання роману є ходіння по воді. Без міцної віри нема творіння. Віра і є творіння. Саме цієї пов'язаності були свідомі багато великих митців, і тому у їхніх творіннях ми впізнаємо Боже світло.

Переклад: Христина Грущинська