Для українців, та й не тільки для них, паралель Тимошенко-Навальний нині вже аж надто очевидна. Керівництво сусідньої держави, прагнучи нейтралізувати ймовірного конкурента на президентських виборах, обрало для цього найнадійніший, як йому здавалося, спосіб, — тюремне ув'язнення.
Вирок російському опозиціонерові Олексію Навальному — п'ять років позбавлення волі — навіть його недоброзичливці називають надміру суворим. Це за умови, якщо припустити, що Навальний, перебуваючи на посаді радника губернатора Кіровської області Росії, справді організував інкриміноване йому розкрадання 10 тисяч кубометрів лісу на суму понад 16 мільйонів рублів. Хоча більшість незалежних російських юристів у своїх коментарях вказують на явну сфабрикованість збвинувачення та заанґажованість суду.
Зайве казати, що засудження Навального спричинилося до явного невдоволення у західному світі. Неґативна реакція на подію об'єднала, зокрема, Демократичну й Республіканську партії у США. Так, сенатор-республіканець Роджер Вікер заявив: «Як Кремль сам дав зрозуміти, збвинувачення (проти Навального) були політично вмотивованими. Рішення суду змушує світ задатися питанням, що Росія вважає важливішим: атаки на політичну незгодність чи верховенство закону?» Сенатор-демократ Бенджамін Кардін, коментуючи вирок Навальному, стверджує: «Він продовжує відкочування Росії назад до похмурих радянських часів, коли суди були знаряддям тиранії, а не законними захисниками правосуддя».
Стурбованість суворістю вироку Навальному вже встигла висловити голова дипломатичного корпусу Європейської Унії Кетрін Ештон. А доповідачі ПАРЄ щодо Росії Андреас Ґрос і Теодора Бакоянніс повідомили, що включать ситуацію з опозиціонером Навальним у велику оглядову доповідь за зобов'язаннями РФ перед Радою Європи, яку вони зараз готують.
Найцікавіше в цій ситуації те, що більшість російських і західних політологів висловлюють впевненість, що ув'язнення Навального замість того, щоб розчистити Володимиру Путіну шлях до зміцнення своєї влади, навпаки, сприятиме його політичному послабленню. І на це є маса пояснень.
Для більшості росіян Навальний — талановитий блоґер, публіцистика якого спрямована передусім на боротьбу з корупцією. Якщо ж кремлівська влада вирішила його посадити, то росіяни сприймуть це насамперед як її страх перед корупційними викриттями.
Дехто міг припустити, що засудження Навального — це засіб, аби не допустити його в мери Москви, вибори якого відбудуться у вересні. Це теж звучить безглуздо, оскільки останні соціологічні дослідження від такого знаного демоскопа, як «Левада-Центр», засвідчують, що хоч рейтинґ Навального й перебуває на другій позиції, але від прокремлівського кандидата — чинного в.о. мера Сергія Собяніна — його популярність відрізняється на порядок (див. таблицю). Тому виграш йому не світив… Хоч тепер, після такого подарунка, як тюремний термін, ситуація може кардинально змінитися.
Не витримує жодного порівняння й президентський рейтинґ Навального з Путіновим рейтинґом. Тож ВВП міг би собі безтурботно правити Росією й далі. Але тепер ситуація стає для начальника Росії досить непевною. З одного боку, перетворення Навального на в'язня сумління може зіпсувати Кремлю всю гру. Бо кожна соціально-економічна колізія в країні забиратиме бали в Путіна й передаватиме їх Навальному. Навіть якщо припустити, що Навального вдасться перетворити на Ходорковського-2, тобто постійно пролонґовувати йому в'язничний термін, то на російській політичній сцені може з'явитися цілком інший несподіваний конкурент, з яким Кремль не знатиме, як боротися.
Тут знову напрошується паралель з Юлією Тимошенко. Якщо перед її «посадкою» Віктор Янукович мав цілком передбачуваного конкурента, — і тактику його вивчив, і дослідив усі його больові точки, — то через два роки йому доведеться мати справу з опонентом, що матиме набагато вищий рівень захисту, передовсім від компромату.
Зрештою, в Росії всі політичні рейтинґи залежали й залежатимуть від добробуту населення. Якщо соціально-економічна ситуація почне погіршуватися, то Путін втрачатиме популярність з неймовірною швидкістю. І спостережуване тепер втрачання Росією прибутків від газового сектору може стати фатальним для чинного російського керівництва.