Куди гляну, трусить сніг...

Куди гляну, трусить сніг

           Смерекам до ніг,

А я дивлюся лишень,

           Чи не цвіт з вишень.

А я дивлюся на світ,

           Чи з вишень се цвіт,

Що трусився ще з весни

           Пахучий, рясний...

Тихо, тихо сипле сніг

           Смерекам до ніг,

Засипає муріжки,

           Вузенькі стежки,

Де ходили ще з весни

           Серця мого сни —

Засипала ж їх зима,

           Що й сліду нема...

[Воля, 05.02.1921]