Людей, які побороли COVID-19, у світі щораз більшає, тож особливої ваги набуває питання: як довго у них зберігається імунітет? Дослідники з Університету Рокфеллера відповідають: ті, хто одужали після хвороби, захищені від повторного зараження принаймні протягом шести місяців, а інколи й довше.
Дослідження, опубліковане у Nature, доводить, що імунна система «пам’ятає» вірус і продовжує покращувати якість антитіл навіть після закінчення гострої стадії інфекції. Антитіла, які утворились через кілька місяців після інфікування, здатні іноді краще блокувати новий коронавірус та його мутовані версії, зокрема південно-африканський варіант, ніж ті, які організм виробив у розпал хвороби.
Дослідники виявили, що ці покращені антитіла виробляють імунні клітини, які продовжують удосконалювати свою відповідь на вірус навіть після того, як людина вже перехворіла на COVID-19. Цьому, найімовірніше, сприяють рештки вірусних частинок, які затримуються у тканині кишківника.
Ці знахідки дозволили припустити, що якщо вірус SARS-CoV-2 повторно проникне в організм, імунна відповідь буде швидшою та ефективнішою.
«Це справді добрі новини. Імунна відповідь, яку ми тут спостерігаємо, потенційно здатна гарантувати організму швидкий та ефективний захист проти вірусу протягом певного часу, застерігаючи від повторного зараження», – стверджує Мішель Нуссенцвейґ, керівник Лабораторії молекулярної імунології Університету Рокфеллера, який очолив команду дослідників, що вивчала реакцію антитіл пацієнтів на COVID-19 у Нью-Йорку ще з ранніх днів пандемії.
Антитіла, які людський організм створює у відповідь на SARS-CoV-2, залишаються у плазмі крові протягом кількох тижнів або навіть місяців після хвороби, але їхня кількість поступово зменшується. Утім, імунна система має ще один спосіб боротьби з вірусами. Замість того, щоб постійно виробляти антитіла, вона має ще й так звані «B-клітини пам’яті», які здатні швидко розпізнати патоген і запустити новий етап вивільнення антитіл.
Але те, наскільки ефективним є цей тип імунної відповіді, залежить від особливостей самого патогена. Щоб вивчити SARS-CoV-2, Нуссенцвейґ та його колеги дослідили 87 людей, які перехворіли на COVID-19. Дослідження провели двома етапами – спершу через місяць, а згодом за пів року після одужання. Як і очікували, хоча антитіла на другому етапі ще були присутні, їхня кількість суттєво зменшилась – середньо уп'ятеро.
Але кількість «B-клітин пам’яті», зокрема тих, які виробляють антитіла проти SARS-CoV-2, у цей період не лише не зменшилась, але й у деяких випадках навіть збільшилась. «Загальна кількість клітин, що продукують антитіла, які атакують “ахіллесову п’яту” нового коронавірусу – так званий “рецептор зв’язувального домена”, – залишалась майже однаковою, – стверджує Крістіан Ґеблер, лікар та науковець-імунолог з лабораторії Нуссенцвейґа. – Це добрі новини, оскільки це саме те, що вам потрібно, якщо ви вдруге зустрінетесь з вірусом».
Ближчий погляд на ці клітини виявив дещо несподіване. Ці клітини неочікано пройшли через низку мутацій, навчаючись розпізнавати вірус навіть після того, як інфекція минула, а вироблені ними антитіла були навіть ефективніші, ніж ті, які утворились у гострій стадії хвороби. Лабораторні дослідження показали, що ці запізнілі антитіла були здатні ефективніше кріпитись до поверхні вірусу й розпізнавати навіть мутовані його версії.
«Ми дуже здивувались, коли побачили, що В-клітини пам’яті увесь цей час розвивалися, – каже Нуссенцвейґ. – Це часто відбувається у випадку хронічних інфекцій, таких як ВІЛ чи гепатит, які затримуються в організмі. Але ми не очікували побачити це у випадку SARS-CoV-2, який, як вважають, покидає організм одразу після того, як він поборов інфекцію».
Реплікація вірусу SARS-CoV-2 відбувається у легенях, верхньому горлі та тонкому кишківнику. Вчені припустили, що рушійною силою виявлених мутацій можуть бути залишки вірусних частинок, які затримується у тканинах цих органів після того, як сама інфекція минула. Щоб перевірити цю гіпотезу, команда Нуссенцвейґа об’єднала зусилля з Саурабхом Механдрою, науковцем Університету Рокфеллера та лікарем госпіталю «Маунт-Синай», який досліджував біопсії тканин кишківника пацієнтів, які одужали від COVID-19.
Механдра виявив, що у 7 з 14 людей, яких він вивчав, були присутні залишки генетичного матеріалу SARS-CoV-2 та його білків у тканині, яка вистилає кишківник. Дослідники поки що не знають, чи ці частинки заразні, чи, можливо, є лише рештками мертвих вірусів.
Тепер вони хочуть дослідити набагато більше людей, щоб краще зрозуміти, яку роль цей вірусний «cховок» відіграє у виробленні імунітету.
Immune system mounts a lasting defense after recovery from COVID-19, researchers find
ScienceDaily, 21/01/2021
Зреферував Є. Л.
Оригінал дослідження:
Christian Gaebler, Zijun Wang, Julio C. C. Lorenzi, Frauke Muecksch, Shlomo Finkin, Minami Tokuyama, Alice Cho, Mila Jankovic, Dennis Schaefer-Babajew, Thiago Y. Oliveira, Melissa Cipolla, Charlotte Viant, Christopher O. Barnes, Yaron Bram, Gaëlle Breton, Thomas Hägglöf, Pilar Mendoza, Arlene Hurley, Martina Turroja, Kristie Gordon, Katrina G. Millard, Victor Ramos, Fabian Schmidt, Yiska Weisblum, Divya Jha, Michael Tankelevich, Gustavo Martinez-Delgado, Jim Yee, Roshni Patel, Juan Dizon, Cecille Unson-O’Brien, Irina Shimeliovich, Davide F. Robbiani, Zhen Zhao, Anna Gazumyan, Robert E. Schwartz, Theodora Hatziioannou, Pamela J. Bjorkman, Saurabh Mehandru, Paul D. Bieniasz, Marina Caskey, Michel C. Nussenzweig. Evolution of antibody immunity to SARS-CoV-2. Nature, 2021; DOI: 10.1038/s41586-021-03207-w
28.01.2021