Повідомлення ТАРС
ТАРС уповноважений передати таку оцінку авторитетних радянських кіл з приводу резолюції Ради Ліги націй від 14 грудня про "виключення" СРСР з Ліги надій.
Рада Ліга націй прийняла 14 грудня резолюцію про "виключення" СРСР з Ліги націй з засудженням "дій СРСР, спрямованих проти Фінляндської держави".
На думку радянських кіл це абсурдне рішення Ліги націй викликає іронічну усмішку і воно здатне лише оскандалити його незадачливих авторів.
Слід, насамперед, підкреслити, що правлячі кола Англії і Франції, під диктовку яких прийнята резолюція Ради Ліги націй, не мають ні морального, ні формального права говорити про "агресію" СРСР і про засудження цієї "агресії". Англія і Франція тримають у своєму підкоренні давно загарбані ними величезні території в Азії, в Африці. Вони зовсім недавно рішуче відхилили мирні пропозиції Німеччини, які хилилися до найшвидшого закінчення війни. Вони будують свою політику на продовженні війни "до побідного кінця". Уже ці обставини, які викривають агресорську політику правлячих кіл Англії і Франції, повинні були примусити їх бути скромнішими в справі визначення агресії і зрозуміти, нарешті, що правлячі кола Англії і Франції позбавили себе і морального, і формального права говорити про чиюнебудь "агресію" і тим більше про "агресію" з боку СРСР.
Слід, далі, відмітити, що відносини між Радянським Союзом і Фінляндією врегульовані Договором про взаємодопомогу і дружбу, укладеним 2 грудня цього року між Народним Урядом Фінляндської Демократичної Республіки і Урядом СРСР. Цим Договором повністю забезпечені мирні відносини між СРСР і Фінляндією дружнім чином розв'язані до задоволення обох сторін, як питання забезпечення незалежності Фінляндії і безпеки Ленінграду, так і питання розшиття території Фінляндії за рахунок території СРСР шляхом воз'єднання Карельських районів з Фінляндією.
Як відома, СРСР передає за цим Договором Фінляндії 70 тисяч квадратних кілометрів з населенням понад 100 тисяч чоловік в обмін на територію Фінляндії в розмірі 4.000 кілометрів з населенням коло 25 тисяч чоловік. Якщо захоплення чужої території і насильне підкорення населення цієї території чужій державі є основним поняттям агресії, то не можна не визнати, що Договір СРСР з Фінляндською Республікою свідчить не про агресію, а, навпаки, про мирну і дружню політику СРСР щодо Фінляндії, яка має своєю метою забезпечення незалежності Фінляндії і посилення її могутності шляхом розширення її території. Не може бути сумніву, що нинішні Англія і Франція зробили б у даному разі інакше. Тобто вони просто взяли б і загарбали територію Фінляндії, як вони загарбали у свій час території Індії, Індокитай, Марокко, або як вони загарбували в 1918—1919 роках територію Радянського Союзу.
Нарешті, слід відмітити, що Договір про взаємодопомогу і дружбу між СРСР і Фінляндською республікою цілком забезпечує мир між цими країнами.
І саме тому, що цей договір забезпечує мир і дружбу між обома країнами, СРСР не провадить і не зацікавлений провадити війну проти Фінляндії. Тільки колишні вже збанкрутілі фінляндські правителі з кліки Маннергейма не хочуть здійснення цього договору і під диктовку третіх держав нав'язують Фінляндії війну проти СРСР, всупереч справжній волі фінляндського народу. Справжній смисл рішення Ради Ліги націй полягає не в прагненні до миру і не в підтримці фінського народу, а в тому, щоб підтримати збанкрутілу кліку Маннергейма проти фінського народу і, тим самим — розпалити війну, в яку втягнутий фінляндський народ всупереч його волі і в силу провокації кліки Маннергейма.
Таким чином, замість того, щоб сприяти припиненню війни між Німеччиною і англо-французським блоком, в чому, власне, і повинна б полягати місія Ліги націй, якби вона продовжувала лишатися "інструментом миру", нинішній склад Ради Ліги націй, проголосивши політику підтримки провокаторів війни в Фінляндії — кліни Маннергейма і Таннера, став на шлях розпалювання війни також і на північному сході Європи.
Тим самим Ліга націй, по милості її нинішніх режисерів, перетворилась з деякого "інструменту миру", яким вона могла бути, у справжній інструмент англо-французського воєнного блоку по підтримці і розпалюванню війни в Європі.
При такій безславній еволюції Ліги націй стає цілком зрозумілим її рішення про "виключення" СРСР. Пани імперіалісти, які наважились перетворити Лігу націй в знаряддя своїх воєнних інтересів, вирішили причепитися до першого-ліпшого приводу, щоб позбутися СРСР, як єдиної сили, здатної протистояти їх імперіалістичним махинаціям і викрити їх агресивну політику.
Що ж, тим гірше для Ліги націй і її підірваного авторитету.
У кінцевому рахунку СРСР може тут лишитися у виграші. По перше, він позбавлений тепер обов'язку нести моральну відповідальність за безславні діла Ліги націй, при чому відповідальність за л "полишення СРСР поза Лігою націй" цілком лягає на Лігу націй і на її англо-французських режисерів. По-друге, СРСР тепер уже не зв’язаний з пактом Ліги націй і матиме віднині вільні руки. Не доводиться вже говорити, що сама обстановка, при якій підготовлювалась і приймалась резолюція Ліги націй, спрямована проти СРСР, викриває скандальні махинації, до яких вдалися англо-французські представники в Лізі націй для досягнення вказаної мети. Як відомо, Рада Ліги націй складається з 15 членів, за резолюцію ж при "виключення" СРСР було подано тільки 7 голосів з числа тих 15-ти, тобто резолюція прийнята меншістю членів Ради Ліги. Решта 8 членів Ради належать або до числа тих, що утрималися, або до числа відсутніх. Склад представників 7 держав, які голосували за "виключення" СРСР, говорить сам за себе: в число цих самих входять — Англія, Франція, Бельгія, Болівія, Егіпет, Південно-Африканський Союз, Домініканська республіка.
Таким чином, Англія і Франція, які мають всього 89 міліонів населення, спираючись на Бельгію, Болівію, Егіпет, Південно-Африканський Союз і Домініканську республіку, що мають разом всього 38 міліонів населення, прийняли рішення про "виключення" Радянського Союзу, який має 183 міліонів населення. Випадково добрані "представники" 127 міліонів населення, "виключили" СРСР з його 183 міліонами населення.
Але і для одержання цих голосів англо-французським преставникам довелося вдатися напередодні дня голосування до особливих махинацій по зміні складу членів Ради Ліги. Напередодні засідання Ради через Асамблею Ліги націй були проведені в склад членів Ради, на непостійні місця — представники Південно-Африканського союзу і Болівії (останній обраний вдруге) і на так звані тимчасові місця — представник Егіпту. Отже, з числа 7 представників, які голосували в раді Ліги за "виключення" СРСР, 3 представники були добрані спеціальним чином. Цими скандальними махінаціями представники Англії і Франції з Ліги націй остаточно підірвали всяку політичну і моральну вагу свого голосування 14 грудня.
Безсумнівно, що подібні скандальні махинації могли бути продиктовані лише цією атмосферою політичної реакції і морального занепаду, яка панує тепер у "сферах" Ліги націй.
Чого варті рішення Ліги націй, прийняті в подібній атмосфері — нетрудно зрозуміти.
[Вільна Україна]
17.12.1939