1025-ту річницю хрещення Київської Руси мають відзначати в кожному населеному пункті України, повідомив сьогодні Президент України. Задля цієї заяви Ґарант дочасно повернувся зі Світового Економічного Форуму в Давосі.
Державно-церковне партнерство, за словами Віктора Януковича, дуже важливе. Тож до знаменної дати потрібно опорядити території та релігійні об’єкти, скликати конференції та експертні комісії. Найбільше уваги належить зосередити на християнській культурній спадщині – пам’ятках архітектури, живопису, скульптури, писемності. «Все це має бути чітко розплановано у найкоротші терміни», – наголосив Президент.
«Наскільки Президент має право ініціювати відзначення такої церковної події?» – міркує релігієзнавець з ЛНУ ім. І.Франка Андрій Васьків. За його словами, тут виникає певна проблема. Україна ж бо, згідно з Конституцією, є світською державою.
На думку пана Васьківа, цю акцію можна сприймати як піар-хід. 1025 років не є круглою датою, тому вартувало б згадати мучеників і батьків нашої Церкви, а не відбувати урочисті заходи задля політичного зиску.
Втім, відзначення ювілею навряд чи принесе Януковичу політичні дивіденди, вважає директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. «Деякі конфесії точно будуть висувати політичні гасла – тож є поле для критики влади, – зазначає експерт. – Тому у проведенні заходів немає політичної логіки – є скоріше особисте зацікавлення».
Політолог нагадує, що 1025 років тому не існувало поділу на конфесії: «Отож це спільне свято і для православних, і для католиків, і для протестантів». На заходах будуть представники всіх Церков, хоч симпатії чинного Президента належать Московському патріархатові, і саме ця конфесія відіграватиме одну з ключових ролей, прогнозує В.Кулик у коментарі «Збручеві».
Президент має право ініціювати такі святкування, бо більшість населення України – православні, стверджує політолог і громадський діяч Олександр Палій. «Релігія є тісно переплетена з національною традицією, релігія прямо впливає на мораль суспільства – знижує криміногенність і навіть продовжує життя людини на чотири роки», – каже він, коментуючи користь тієї ухвали для суспільства.
Тож не дивно, що влада намагається притулитися до чогось високого – щоб прикрити своє користолюбство: «Замість перестати красти, вона святкує». Однак відмежовуватися від участі у святкуванні не треба. «Навіть така влада не може забруднити свята», – заспокоює політолог.
Чи міг би взяти на себе отаку роль президент Польщі чи Російської Федерації? На думку Андрія Васьківа, у Польщі це неможливо – там релігійні святкування ініціює Церква, а влада лише непрямо може бути до них дотичною. Росія ж береже традицію цезаропапізму, коли держава домінує над Церквою, але християнство там є гомогенним конфесійно, тому в політизації церковних справ немає потреби.
«Західна ж Європа дуже віддалена від цих проблем, там іде процес дехристиянізації. Держава намагається повністю відійти від релігійних структур, навіть через заборону публічно носити релігійні символи, як у Франції», – зазначає пан Васьків.
А проте, у діжці дьогтю знайдеться і крапля меду. «Це свідчить, що ми декларуємо себе як християнська держава», – підсумовує релігієзнавець.
25.01.2013