В суботнім числї "Червоної Руси" поміщена була статья під заголовком "Историческая правда", нїби в одвіт на звістну куренду Впреосвященного митрополита. Статья презентуєсь дуже шумно, єї тон зарозумілий, крикуньскій; зараз на вступі описала собі редакція отсю величезну, самохвальчу рекляму: "Можемъ повеличатись такимъ знаніемъ церковной исторіи, церковного устава, исторіи Руси и всемирной цивилизаціи, що сумѣѣм оборонити сказанное нами о патріарсѣ Фотіи." Цїла розправа переповнена грубими і соблазняючими инвективами супроти князя нашої церкви, — єсть се явищем безперечно дуже сумним, — але ми звернемось до самої нїби-то "исторической правды".
________
"Между Фотіемъ и св. Кирилломъ — пише "Червоная Русь" — были больше близкіи сношенія, якъ между учителемъ и ученикомъ. Извѣстный римскій писатель временъ Фотія и св. Кирилла, Анастазій Библіотекарь, говоритъ, що послѣдній былъ вѣрнѣйшимъ другомъ Фотія или, говоря собственными словами Анастазѣя, св. Кириллъ былъ fortissimas amicus Фотія."
Вже з сего першого цитату пізнаємо всю хитрість в представленю историчної правди. "Червоная Русь" вирвала кілька слів з тексту Анастазія, а замовчала властиву суть річи. Анастазій говорить виразно 1), що св. Кирил був з-разу другом Фотія, але опісля виступав остро супроти розширюваних ним "єретичних наук". Слова Анастазія не допускають нїякої двозначности, їх в иншій спосіб навіть толкувати не можна. Ернст Дімлєр, обговорюючи критично лєґенду о св. Кирилї, каже слушно про Фотія: "Von ihm meldet Anastasias, dass Соnstantin (св. Кирил) sein wärmster Freund gewesen, bis er ihn später wegen leichtfertiger Verbreitung ketzerischer Ansichten zur Rede stellen musste 2). Замічу при нагодї, що Анастазій в своїх письмах всюди як найзавзятїйше виступає проти Фотія і всюди поборює єго єретичні науки 3).
"Червоная Русь" пише дальше: "Вслѣдствіе дружбы к св. Кириллу і зная его способности, некто иный только патріархъ Фотій сдѣлалъ св. Кирилла мисѣонеромъ и выслалъ его сперва къ сараценамъ, послѣ къ хазарамъ, а наконецъ къ мораванамъ."
Одно реченє — а кілько в нїм баламутства і неправди! Між Сараценами проповідував св. Кирил (Константин філософ) ще року 851 4), отже в часї, коли Фотій не був ще патріярхом, анї не був навіть священиком!
Дата про апостолованє св. Кирила в краю Хазарів не є нам докладно знана. Хроніка Мартина з Фульди5) відносить се апостольство до р. 856, отже знов до часу, коли Фотій не був ще патріярхом. Після черноризця Храбра, писателя з IX віку, місіонерство св. Кирила в Хазарії відбутись мало перед р. 8556), значить за часів патріярха Игнатія.
Впадає в очи, що навіть апостольство св. Кирила в Моравії приписуєсь в старинній Панноньскій житєписи не иніціятиві Фотія, але самого грецкого цїсаря; здаєсь, що вже тогдї заходили непорозуміня межи Фотієм а св. Кирилом. Сам факт, що св. Кирил по відходї до Моравії не зносив ся більше з Царгородом, а лише з Римом, вказує наглядно, що не було приязних відносин між ним а патріярхом.
_____
Року 865 виправились були наші Варяги (Скандинавцї), під проводом Аскольда і Дира, морем на Царгород. Похід скінчив ся дуже нещасливо — множество кораблїв будь потунуло будь розбилось о скали, з людей лиш мало хто уратував ся. З вдячности за чудесне уратованє житя деякі Варяги приняли були тогдї христіяньску віру. Нестор о тім охрещеню навіть не згадує — дрібний той факт не мав нїяких наслїдків для исторії нашого краю. Тимчасом в "Червоній Руси" охрещенє кількох Варягів поставлене на рівни з охрещенєм народу, Фотій названий шумно "первым просвѣтителем русского народа в вѣре Христовой"!
Христіяньство в нашій земли не датує ся від Фотія, оно процвитало і розширювалось у нас з давен-давна, на кілька віків перед Фотієм, ще тогдї як предки наші звались Ґетами (Ґети занимали як-раз ті землї, що входили пізнїйше, за Ярослава Осьмомисла, в склад галицкого княжества). Фотій сам посвідчає, що старинні Ґети були Славянами: "Sclavi sive Getae, hoc enim nomine antiquitus appellati sunt" 7). Отож о тих Ґетах, наших предках, знаємо, що они вже в IV віцї исповідували віру христіяньску; их епископом був тогдї св. Никита 8).
Цїсар грецкій Константин Багрянородний (сучасник св. Ольги) посвідчає також, що межи Днїпром а Дунаєм за давнїйших часів процвитала віра Христова. Ще навіть за єго часів, посеред розвалених міст, замічались між Днїпром а Дунаєм руїни церков і камінні хрести 9).
В звязи з христіяньскою вірою у Ґетів стоїть і одно, доси так загадочне місце в "Панноньскім житю св. Кирила". Там сказано, що коли Кирил проповідував межи Хазарами в Кримі, він там найшов євангелію і псалтир писані рускими буквами, а також найшов чоловіка, що умів бесїдою тих книг говорити. Св. Кирил пізнав "силу річи" в тій бесїдї, порівнав єї з бесїдою своєю, зложив букви, якими найдені книги були писані, в окремий альфабет і помолившись Богу почав "в скорі" читати і проповідувати 10).
Зі всего видно, що Фотій не був "первым просвѣтителем русского народа в вірі Христовой" — скорше сказати можна, що за єго часів находилось христіяньство у нас в цїлковитім вже упадку.
____
"Червоная Русь" так ще славить заслуги Фотія около Руси: "Що касается отношеній Фотія спеціально къ русскому народу, то онъ былъ первый изъ греческихъ писателей, который произнесъ слово Русь."
Скорше ще, нїж Фотій, знав про Русь цїсар грецкій Теофил (панував від 829 до 842). В Annales Prudentii Trecensis 11) під роком 839 згадує ся про посольство Теофиля до Людвика Побожного. Між послами були деякі з народу Rhos: також від них довідав ся Людвик, що они походять з Шведів: "eos gentis esse Sueonum." Думаю, що не велика користь з такої Руси для нашої исторії!
Друга згадка про Русь сягає також часів перед Фотієм. Арабскій ґеоґраф Ахмед-аль-Катіба (з IX. віку) повідає, що року 844 поганцї, звані Русь, напали на Севілю і єї розграбили та сплюндрували 12).
Були і ті "Руси" очевидно не Славяне, але якісь скандинавскі отчайдухи.
Та й Русь Фотія не була славяньска. Нестор повідає, що коли Рурик заняв Новгород, два мужі єго, Аскольд і Дир, "испросистася къ Цѣсарю граду съ родомъ своимъ", — видно з того, що похід на Грецію відбував ся властиво не з Кієва, але з Новгороду. Посвідчає то і сам Фотій, бо в своїх бесїдах називає Руссів народом "з кінця землї", неосїлим і т. д. Чи-ж може мати і тота Фотієва Русь яку небудь звязь в народом нашим?
1) Mansi collect, concil XVI, 6.
2) Denkschriften der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Philosophisch-historische Classе, Wien 1870, стор. 208.
3) Cyrillus und Methodius, die Apostel der Slaven. Aus dem Russischen Sr. Eminenz des Herrn Bischofs von Riga Philaret, Mitau und Leipzig 1847, cтор. 2—3.
4) Philaret "Cyrillus und Methodius" cт. 3. — Ernst Dümmler "Die Legende vom heiligen Cyrillus" ст. 209.
5) В Eccardi corp. histor. Т. I.
6) Игн. Гануша "Монах Храбр" в Archiv für Kunde österreichischer Geschichtsquellen, Wien 1860.
7) Photii in Theophylaotum summaria в Corpus scriptorum historiae Byzantinae, Bonnae 1834, ст. 14—15.
8) Гл. Aug. Bielowski "Wstęp krytyczny"... ст. 409—410.
9) De administrando imperio, cap. 37 в Corpus scriptorum, Bonnae 1840, ст. 167.
10) E. Dümmler "Die Legende vom heiligen Cyrillus" ст. 219. (О славяньскім перекладї св. письма, довершенім в IV. віцї по Хр., говорити буду обширнїйше на иншім місци.)
11) Monumenta hist. germ., ст. 434.
12) Иловайского "Княжій період Руси" (виданє Ол. Барвіньского, т. І, ст. 28).
[Дѣло]
17.04.1891