В єдиній українській радянській державі.

(До ратифікації радянсько-чехословацького договору про Закарпатську Україну Національними зборами Чехословаччини)

Історична перемога Червоної Армії і всього радянського народу над лютим ворогом слов'янських народів і всього прогресивного людства — німецьким фашизмом розв'язала одно з найважливіших питань в історії українського народу. Всі українські землі об’єднані в єдиній Українській Радянській державі.

З своєю Батьківщиною з’єдналися землі українського народу, що лежать по той бік Карпатських гір — землі Закарпатської України. Закарпатська Україна — стародавня українська земля. Карпати є найстародавнішою вітчизною слов'янських народів. Закарпатські українці разом з своїми єдинокровними братами, що живуть на схід від Карпат — українцями, росіянами і білорусами, — належать до сім'ї східно-слов'янських народів. Величезні території, що простягаються від Закарпаття до Волги, а з півдня від Чорного моря на північ до моря Балтійського, в старовину були населені слов'янськими племенами — русами.

Земля Закарпаття відома під назвою Карпатської Русі. З давніх-давен предки теперішніх закарпатських українців проживали на цій території. В IX столітті з Азії насунули дикі орди, відомі в слов'янських літописах під назвою угрів. Як спустошливий вихор пронеслись ці варварські ватаги через Східну Європу. Вони були затримані більш сильними народами в Західній Європі. Угри осіли в родючій низині Панонської долини. Дикі орди угрів, поруч з німцями, стали лютими ворогами слов'янських народів. На протязі цілих століть слов'яни провадили боротьбу з уграми; особливо уперто захищалися племена Закарпатської України проти хижацького наступу угорських розбійників. В своїй споконвічній боротьбі народ Закарпатської України звертав свій погляд на Схід, до своїх державних центрів — до Києва і Новгорода. Київський князь Володимир, ведучи боротьбу за західні землі, за червенські міста, наприкінці Х-го століття об'єднав у Київській державі і землі Закарпатської України.

Пізніше Угорщина, використавши політичну слабкість феодально-роздрібненої Русі на початку ХІV-го століття, захопила Закарпатську Україну. Відтоді народ Закарпатської України зазнав тяжкого економічного і національного пригноблення. Не зважаючи на це, закарпатсько-український народ не складав зброї в боротьбі проти гнобителів. Закарпато-українці здавна бачили єдиний вихід із тяжкого становища в об'єднанні з єдинокровними братами, що жили на Сході.

На протязі всіх наступних віків закарпатсько-український народ боровся проти гнобителів. В історії Закарпатської України відомі епізоди визвольної боротьби проти мадьярських феодалів і німецьких баронів.

В 1689 році піднялось величезне повстання в районі Гумені. З XVIII століття почала укріплюватися Австрійська імперія, на чолі якої стояла реакційна монархія Габсбургів. На початку XVIII століття, починаючи з 1708 року, Закарпатська Україна на протязі восьми років провадила збройну боротьбу проти австрійської монархії за своє визволення. Вісім років закарпато-український народ стікав кров'ю у нерівній боротьбі. Повстання було придушено. Закарпатські українці зазнали тяжких соціальних і національних утисків. Селянство було приречене на вимирання і змушене було шукати виходу з свого тяжкого становища в масовій еміграції в Америку. Мадьярські феодали і буржуазія, підтримані австро-угорською монархією, ставили своїм завданням фізично і духовно знищити закарпатських українців. Всі сили державного, поліційного і військового апарату були звернені на мадьяризацію населення. Українська мова була заборонена. Мадьяри намагалися замінити слов'янський (руський) шрифт латинським і таким чином змадьяризувати українське населення. Але все було марне. Письменники і поети Закарпатської України своїми творами весь час пробуджували в народі свідомість того, що українці Закарпаття походженням, мовою і звичаями споріднені з українцями, які живуть на Сході; вони прищеплювали народові любов і вірність батьківщині.

Революція 1905 року в Росії дала поштовх до революційного піднесення на Заході. В Закарпатській Україні страйкували будівельники і друкарі. Піднеслася нова хвиля національно-визвольної боротьби, яка в Закарпатській Україні проходила під лозунгом об'єднання з Україною і Росією. Мадьяри в 1913 році організували відомий Мармарошський процес, що закінчився для них світовим скандалом. В цьому процесі мадьяри обвинувачували коло сотні закарпато-українських селян і православного священика Кобилюка в прихильності до Росії. Цей процес обернувся проти його організаторів і ще раз викрив грабіжницьку політику угорських та австрійських колонізаторів і, разом з тим, довів законність вимог закарпатських українців про приєднання Закарпатської України до великої України і Росії.

Велика Жовтнева революція мала великий вплив на політичне життя багатьох країн. Розвалилася «лоскутна» Австро-Угорська імперія. У визвольній боротьбі пролунав голос і Закарпатської України. 18-го грудня 1918 р. в Мармароші, а 12-го січня 1919 року в Хусті зібралися представники від 420 громад і урочисто проголосили возз’єднання Закарпатської України з усіма землями українського народу. Версальська угода зневажила волевиявлення закарпато-українського народу. За Сен-Жерменським договором, укладеним 10 вересня 1919 року, Закарпатська Україна ввійшла до складу Чехословацької республіки. В порівнянні з становищем, в якому перебувала Закарпатська Україна під владою Австро-Угорщини, в складі Чехословацької республіки життя закарпато-українців поліпшилось. Але основне питання не було вирішено. Не було задоволено давні мрії народу про возз'єднання з Радянською Україною.

В 1938 році для народу Закарпатської України настали найтяжчі часи. Німецько-фашистські загарбники вдерлися на територію Чехословаччини. Закарпатську Україну німецькі розбійники при допомозі жменьки українських націоналістичних авантурників намагалися перетворити на плацдарм для нападу на Радянську Україну. Але сила і міць Радянського Союзу примусила гітлерівську кліку на деякий час відмовитися від гри з українськими запроданцями-націоналістами і Закарпатська Україна була віддана мадьярам на повне пограбування і свавілля. Невимовних знущань зазнавав народ Закарпатської України в новому ярмі угорських поміщиків і буржуазії. Крім соціального поневолення, українське населення Закарпаття знов зазнало тяжкого національного гноблення. Маси втікачів з Закарпатської України рушили через кордон на Радянську Україну, рятуючись втечею від жорстоких репресій.

Народ Закарпатської України не хотів віддавати свою землю угорським загарбникам. Боротьба народу не припинялася, а набрала ще гостріших форм, коли німецькі варвари віроломно напали на Радянський Союз. Боротьба народу Закарпатської України проти німецьких поневолювачів вилилась в партизанську війну. Закарпато-український народ висунув своїх видатних керівників партизанського руху. Уславлені керівники партизанів, герої Закарпаття Олекса Борканюк, Гаврило Лагода, Михайло Сірко і багато інших загинули смертю хоробрих в боротьбі проти німецько-фашистських та мадьярських розбійницьких орд, які намагалися поневолити народ Закарпатської України.

Братню руку допомоги подала народові Закарпатської України героічна Червона Армія, яка вигнала німецьких загарбників геть за межі нашої Батьківщини. Перейшовши Карпати, Червона Армія визволила Закарпатську Україну від мадьярських окупантів, що були прислужниками і вірними псами німецького імперіалізму. Народ визволеного краю давно вже зрозумів, що його щастя і майбутня доля будуть забезпечені лише тоді, коли мати-Україна прийме його в свою сім'ю, коли він житиме в союзі і братньому єднанні з великим російських народом і всіма народами Радянського Союзу. В Закарпатській Україні піднялась нова, нечувана до того, хвиля руху за возз’єднання Закарпатської України з Україною Радянською. Цьому рухові сприяли Народні Комітети, які утворилися як органи влади на місцях після вигнання Червоною Армією мадьярських окупантів. 26 листопада 1944 року в місті Мукачеві зібрався Перший з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України. На з'їзді були присутні 663 делегати, що репрезентували людність усіх районів Закарпатської України. Перші слова делегатів з'їзду були звернені з подякою до героічної Червоної Армії, яка звільнила Закарпатську Україну, до вождя, батька і учителя нашого великого Сталіна. Делегати зверталися до | вождя і вчителя з такими словами: «Великий наш вождь Сталін! Ми твої діти, і жити нам з тобою. Гори вже не будуть більше розділяти нас. За твою любов до нашого народу ми обіцяємо, що навіки будемо вірні своїй Батьківщині. Ми хочемо від мачухи до матері».

Перший з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України постановив: «Возз'єднати Закарпатську Україну з своєю великою матір'ю Радянською Україною і вийти із складу Чехословаччини. Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».

З'їзд обрав Народну Раду Закарпатської України як єдину центральну владу, яку зобов’язав здійснити рішення з'їзду про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Дякуючи героічній Червоній Армії і великому Сталіну, настав радісний історичний день для Закарпатської України. Скинуто німецько-мадьярське ярмо. Покладено край багатовіковому пануванню мадьярських і всіх інших іноземних гнобителів. Воля закарпато-українського народу про його об’єднання з Українською Радянською Соціалістичною Республікою здійснилась. Це бажання народу Закарпатської України стверджено договором між урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і урядом Чехословаччини 29 червня 1945 року. 22 листопада цього року парламент дружньої Чехословацької республіки — Тимчасові Національні Збори Чехо-Словаччини одноголосно ратифікували цей історичний договір.

Здійснилась одвічна мрія народу Закарпатської України. Він возз’єднався з своєю батьківщиною — Радянською Україною. Вперше в своїй історії весь український народ об'єднаний в межах своєї єдиної держави. Це об'єднання України в межах своєї єдиної держави стало можливим тому, що вона є складовою і невід'ємною частиною великого Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а український народ живе в тісній дружбі і єднанні з братнім народом російським.

Мих. МАРЧЕНКО, кандидат історичних наук

Вільна Україна