В бараках.

Чи тобі не жаль, молодче,

Чи тобі не жаль,

Що твій ворог землю топче

Що сажень, що цаль?

Що в хороми б'ють гармати.

Що лиш попіл з твої хати,

Чи тобі не жаль?

Чи тобі не жаль, леґіню,

Чи тобі не жаль,

Що раненько у неділю

Сестру взяв Москаль —

Румяную, як калину,

А невинну, як дитину,

Чи тобі не жаль?

Чи тобі не жаль, козаче,

Чи тобі не жаль,

Що в день, в ночі мати плаче,

Ридання шле в даль —

Що рве з болю сивий волос!

Чи ти чуєш її голос, —

Чи тобі не жаль?

Що мені з жалю та скуки,

Що мені з жалю?

Мати вмерла із розпуки,

Батько на гілю...

І без попа і без свічі!...

А я сиджу тут на прічі —

Що мені з жалю?!

Бараки у Ґмінді 1917.

[Воля, 06.11.1920]