Зимовий сезон заньківчан.

Після відпустки, з новими свіжими силами та енергією наш колектив почав підготовчу роботу до наступного зимового сезону. Цей сезон за своїми завданнями і перспективами складніший і відповідальніший, ніж попередній.

Перший рік роботи заньківчан у Львові пройшов у налагодженні творчих звязків і взаємодії з громадськістю, з колами письменників, критиків, у шуканні контакту з широкими верствами глядача, і, зокрема, з місцевою інтелігенцією. Цей період позначався, так би мовити, процесом освоєння нового місця роботи.

За допомогою громадськості міста, театр міцніше став на ноги й виробив чіткішу та яскравіше окреслену лінію своїх завдань по всіх галузях творчої діяльності.

Театр знайшов друзів, відчув їхнє піклування й товариську допомогу. Окрилений теплою зустріччю, колектив заньківчан ще з більшою енергією приступає до реалізації своїх творчих планів, бажань і намірів.

Новий сезон ми відкриваємо комедією Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Цей один з найкращих творів української класичної драматургії ми присвячуємо 100-річчю з дня народження його автора-корифея українського театру Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого).

З нових творів радянських драматургів ми передбачаємо поставити комедію Корнійчука «Приїздіть у Дзвонкове», драматичну поему Кочерги «Ярослав Мудрий» і п’єсу Смілянського «Мужицький посол».

Літературний варіант п'єси «Приїздіть у Дзвонкове» та критичні матеріали на цей твір досить широко популяризовані на сторінках нашої періодичної преси. Художня цінність та ідейне спрямовання комедії зазнали високої оцінки і театр охоче приступає до її сценічного втілення.

Драматична поема Кочерги «Ярослав Мудрий» — це мистецька симфонія про славне минуле нашого краю, про безсмертну Русь, про витязів її хоробрих, про боротьбу за міць і незалежність свого народу, своєї держави.

На характеристиці нашої роботи по підготовці п'єси Смілянського «Мужицький посол» слід зупинитися окремо, бо творчий процес над цим твором молодого радянського драматурга має свої особливості. Над цією п'єсою ми працюємо вже півроку. В цій роботі нас цікавили три моменти: 1) Дати виставу на місцевому матеріалі про великого каменяра українського народу Івана Франка, образ якого вперше показується в театрі. 2) Сприяти зростанню та творчому зміцненню молодого талановитого драматурга й 3) спираючись на критичних зауваженнях місцевих літературних кіл і сучасників та друзів І. Франка, побільше надбати матеріалів, як допоміжних засобів у створенні вистави.

Ділова критика п'єси на зборах в творчому кабінеті театру з боку письменників Галана, Козланюка, Пархоменка, Рудницького, Яцківа, значна практична допомога найстарішого львівського літератора Лукіяновича, поглиблена робота режисера-постановника та колективу вкупі з автором, — внесли кардинальні зміни у перші варіанти п'єси, в наслідок чого викристалізувалась остаточна редакція сценічного твору, який ми й подаємо зараз у своїй постановці. Глибоке бажання колективу вперше в театрі відтворити образ Ів. Франка, стимулювало нас до кропіткої та складної роботи над п'єсою Л. Смілянського.

В багаторічній творчій практиці театр ім. Зацьковецької приділяє велику увагу драматургії братнього російського народу. З його величезної культурної скарбниці театр черпає видатні твори, здійснюючи їх на своїй сцені. П'єси Горького, Островського, Сухово-Кобиліна завжди прикрашали наш репертуар.

Здійснюючи цю лінію, ми в цьому році покажемо львов'янам одну з кращих п'єс А. Чехова «Три сестри». Як п'єси Чехова взагалі, так і «Три сестри» ще не йшли на українській сцені ні в дореволюційному, ні в радянському українському театрі. Тому колектив з особливим творчим трепетом працює над цією перлиною російської драматургічної спадщини.

Не менш значне місце в нашій творчій діяльності цього сезону займе здійснення творів світової класики — трагедій Шекспіра «Король Лір» та «Отелло». «Король Лір» готує до постановки режисер заслужений артист УРСР о. Харченко й вистава піде в кінці поточного року. «Отелло» піде в лютому місяці наступного року.

Слід підкреслити, що «Отелло» вперше на українській сцені здійснено в нашому театрі в 1926 році в постановці корифея українського театру Панаса Саксаганського. У цій постановці вистава йшла до 1932 року. Цього ж року ще молодий тоді талановитий режисер І. Чабаненко, з тим же складом виконавців, зробив новий постановочний варіант вистави, який тримався у нас в репертуарі в наступні чотири роки. У 1936 році режисер В.І. Харченко утретє відновив виставу у своїй режисерській інтерпретації. Таким чином продовж 20 років колектив в міру своїх скромних сил невпинно працює над вдосконаленням своєї вправності та сценічної майстерності в реалізації визначного шекспірівського твору. 6 лютого 1946 року театр відзначить 20-річчя своєї творчої праці над трагедією «Отелло», показавши її львівському глядачеві.

Такий наш новий репертуарний план. Поруч з роботою над новими постановками, театр відновить вже знайомі львов'янам п'єси минулого сезону: «Платон Кречет», «В степах України», «Партизани в степах України», «Місія містера Перкінса в країну більшовиків», «На Вкраїні милій», «Олеко Дундіч», «Назар Стодоля», «Лісова пісня», «Дай серцю волю заведе в неволю», «Без вини винуваті» і інші.

Важливе місце в нашій роботі займає проблема кадрів, питання виховання молоді. Цій справі значною мірою сприяє утворена при театрі студія сценічного мистецтва.

Вже перший рік роботи студії дав плідні результати. Молодь в навчанні вже виявила свою обдарованість і нахил до володіння складною кваліфікацією актора.

Ще зарано звичайно визначати ступінь придатності кожного студійця до майбутньої роботи в театрі, але вже й тепер можна сказати, що відбір до студії зроблено досить вдало і в свій час ми матимемо поповнення театру здібними кадрами, які складаються в основному з місцевих молодих сил.

З великим натхненням ми приступаємо до роботи в новому сезоні. Грандіозні плани четвертої п'ятирічки по відбудові народного господарства, зруйнованого війною, ставлять і перед культурним фронтом, зокрема перед мистецтвом, великі й складні завдання. Й тому найбільшою радістю і задоволенням буде для нас, радянських митців, всіма силами та умінням служити великій справі розвитку соціалістичної культури в епоху нечуваної могутності і величі нашої радянської Батьківщини.

Б. Романицький, народний артист Союзу художній керівник театру ім. М. Заньковецької

Вільна Україна