Поки-що це тільки сухі цифри, короткі, лаконічні тези, таблиці, пояснювальні записки. Все це старанно зберігається в папці, на якій відбито слова: «Проект п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства Львівської області в 1946–1950 рр». Але читаючи всі ці документи, де думки висловлені з математичною точністю, мимоволі переносишся в майбутнє. Відбиваються грандіозні перспективи, величезні масштаби...
У міст, як і у людей, є своя доля, своє щастя. У нашого рідного міста була теж своя доля. Гамірні, галасливі вулиці міста були вщент заповнені крамничками, де продавались «люксусові» підтяжки та позолочені цяцьки. Торгували тут всім, починаючи од запонок і кінчаючи авто «Бьюік», проте рідко щось з цих товарів було місцевого походження. На них можна було прочитати географію майже всієї Польщі, більшої частини Європи. І як би в ті часи сказати львов'янину про те, що через якихнебудь 10–12 років в його рідному місті будуть вироблятись складні сільськогосподарські машини, збиратись автомобілі, виготовлятись точні прилади, то він би здивовано розкрив очі і сказав би, що все це в кращому разі пусті мрії.
Документи п'ятирічного плану читаються як хвилююча поема, вони вражають своєю грандіозністю. Хочеться назвати тут лише одну цифру: міліард карбованців — це сума капіталовкладень в промисловість, яка передбачається п'ятирічним планом. Ця цифра досить яскраво каже сама за себе, в ній — десятки нових заводів, фабрик, підприємств, в ній весь розмах нашого радянського ладу.
Останній рік четвертої п'ятирічки буде особливо знаменним для Львова — він збігається з сімсотліттям з часу заснування міста. Ми, сучасники цих славних роковин, будемо свідками другого життя міста, його справжнього щастя і розквіту.
Хочеться уявити собі ранок нашого міста в 1950 році. Ми бачимо тисячі веселих, усміхнених людей, які поспішають до себе на заводи. По зелених вулицях рухаються сотні автомашин, які зібрані руками наших земляків, з відкритих вікон несуться звуки музики — це включені наші львівські радіоприймачі «Перемога». Зі станції один за одним відходять товарні платформи, навантажені різними сільськогосподарськими машинами. Так... Це буде чудовий, хороший ранок.
Над проектуванням п'ятирічного плану працювали досить довгий час. Він розроблений ретельно, детально, глибоко. В його основу взята постанова уряду про перетворення Львова в один із промислових центрів Радянської України. Це благородне і почесне завдання здобуло в плані своє конкретне розкриття. П'ятирічний план передбачає дальший зріст нашої промисловості, транспорту, сільського господарства, забезпечує високий життєвий рівень трудящих. Разом з цим план накреслює спеціалізацію промисловості Львова. Провідними галузями її у нас будуть — машинобудування і виробництво будівельних матеріалів.
Машинобудування буде представлено рядом великих підприємств — двома заводами точних приладів, велосипедним, радіозаводом, заводом сільськогосподарських машин, електроламповим і багатьма іншими заводами. Проект п'ятирічного плану намічає широкий розвиток виробництва будівельних матеріалів. У Львові створюється потужний скляний, цементний та інші заводи.
Індустріальний Львів буде виготовляти не тільки складні машини. Він зуміє підняти на нову ступінь місцеву промисловість, вироблятиме багаточисленні товари широкого вжитку. Це будуть: прекрасні меблі, модельне взуття, високоякісний одяг, трикотаж та інше. Сотні тисяч різних виробів будуть носити на собі почесну марку "Зроблено у Львові". Стародавнє українське місто з молодими, творчими силами вступає в друге своє життя.
Разом з величезним зростом промисловості зміниться і зовнішній вигляд Львова. Він стане ще красивішим, ще світлішим. Нещодавно нам довелось розмовляти з головним архітектором міста тов. Натальченком. Він занятий розробкою генерального плану відбудови і розвитку Львова. Ця робота однаково складна, відповідальна і почесна. Вона по-справжньому захопила архітектора. Тов. Натальченко поділився з нами деякими думками.
— Нам, скромним архітекторам Львова доведеться зробити не мало. Наше місто красиве, однак воно може бути в сто крат кращим, чудовішим.
І архітектор розповідає про споруди майбутнього Львова. В місті створюється центральна площа. Вона буде закінченим архітектурним ансамблем. Палац культури, багатоповерховий будинок трестів, центральний універмаг, нові велетенські споруди будуть збудовані тут. Центральна площа буде служити місцем масових демонстрацій, мітингів, гулянок.
Архітектор каже про другу, не менш прекрасну і величну споруду нового Львова — так званий етнографічний парк. Цей парк задуманий надзвичайно цікаво. Він буде своєрідним. Створення цього парку в свій час знайшло гаряче схвалення Микити Сергійовича Хрущова. Багаточисленні павільйони, виставки, театір будуть показувати творчість, мистецтво і побут народу Західної України. Парк займатиме величезну територію в сто гектарів. Для нього є чудове місце біля Високого Замку.
Новий театр.... Центральний стадіон… парки... сквери... красиві будови... Архітектор перелічує окремі компоненти генерального плану, які всі разом дають захоплюючу картину майбутнього Львова.
Архітектор докладно розповідає про іншу серйозну проблему, яку повинен розв'язати генеральний план. Мова йде про львівський транспорт. Центральні вулиці міста треба розвантажити від зайвого транспорту. Для цієї мети передбачається створення кільцевих магістралей, на яких буде зосереджено основний потік автомашин гужового транспорту.
...Минуть роки — гарячі, бурхливі, сповнені героікою творчої праці. П'ятирічний план буде вже не планом, а чудовою дійсністю, пройденим етапом. Наш прекрасний Львів збагатиться новими заводами, фабриками, прикраситься новими гігантськими спорудами, парками. Так буде, буде обов'язково! І кожний з нас буде гордий від того, що він був не тільки свідком, а й учасником другого народження старовинного українського рідного міста.
Вільна Україна
06.10.1945