Прийшли ті дні, бо мусіли прийти:
З дерев пожовкле листя спадає,
Колишеться в повітрі — з царства ясности
Так в темну нірвану схажає.
Колишеться в повітрі: — "Ясні висоти,
Пращайте! вже вас мені покидати!
По стежці предків і мені іти,
І повную правду пізнати.
Замовкли сурми й співи пестощів,
Бажань і мрій, пестливої злуди,
Борці й побід — уже нема тих днів!
Немає! — так тихо усюди!
Скінчилось! зникне ще й моє імя —
Нові по мені прийдуть покоління,
Й підуть по стежці, по котрій і я
Іду, — без знання провідіння!
Спішусь к меті! — я, стомлений борець!
О сонце! коли святійшого світа
Нема, — так сон найкрасший наш конець
— Довічне, німе благоліття"!
[Нива, вересень-жовтень 1920]
05.10.1920