Пурпурова сукня добробуту

Реаліті-шоу, яке несподівано перетворюється на сюрреалістичну кімнату жахів  ̶  десь такий драматургічний розвиток вистави угорського режисера Арпада Шиллінґа «Добробут» у Варшавському Повшехному театрі імені Зиґмунта Гюбнера.

 

 

«Добробут»  ̶  вже не перша робота Арпада Шиллінґа з акторами Повшехного, практично весь акторський склад з попередньої вистави  ̶  «Падіння» працює в новій постановці й режисер знову є співавтором сценарію. В його ж творчому доробку є Шекспір, Чехов, Бюхнер, Брехт... Опозиційний до теперішньої угорської влади Арпад Шиллінґ в 1995 році створив «Театр крейдяного кола» (угорською: Krétakör), який  2009 року переформатувався у фундацію, яка займається проектними роботами, а зараз є на паузі в Орбанській Угорщині. Про це все він розповів у 2015 році у своїй автоіронічній виставі «Лузер». Останньою його постановкою на батьківщині був «Фауст» Бенце Біро в Театрі імені Йозефа Катони. Ставить по світу. Повертається до улюблених акторів. Здається, що «Добробут» він писав з думкою про Віктора Лоґу-Скарчевського.

 

 

Глядачі сидять в масках через крісло один від одного, а на сцені Якуб і Вера зривають з себе одяг й тонуть в матраці уявного кінґсайзівського ліжка в готельному номері, вікна якого не виходять на море, як обіцяно в рекламі. Так, вони зовсім голі (лише мікрофони залишаються) й, здається, цим у польському театрі вже нікого не здивуєш. Це не є якийсь секундний wow-ефект. В цьому дуже багато правди і невдавання. Згадалось Люби Якимчук: «а потім кажу: / - давай роздягнемось. / і я знімаю із себе по черзі: / тата / бабусю / маму / сестру / а ти знімаєш із себе по черзі: / маму / брата / друга дитинства / тренера з пік-апу / і ми залишаємося зовсім-зовсім без нічого / про таких кажуть: голі». Згодом прийде відчуття, що Якуб  ̶  Віктор Лоґа-Скарчевський ніколи не зміг «зняти» з себе личину своєї матері, а Вера  ̶ Наталія Лаґєвчик, підлегла з фірми та подруга головного героя  ̶  провінційне дівоче уявлення, що може заховатись за нього та в такий спосіб закрити усі свої ґештальти. Як на мене в цьому театральному памфлеті Арпада Шиллінґа немає негативних чи позитивних персонажів, усі особистості настільки оголені, що нічого неможливо приховати, при тому й позбутися. Хоча глибин психологізму наче не сягають.

 

 

 

Загалом є відчуття певної поверховості, яка, можливо, є свідомим ходом, аби ми впізнали її на запах, як котлету для бургера, яка смажиться перед нами на сцені. Це вже одна з можливих множинних інтерпретацій, яку можу запропонувати. Мо’, карантинна щілина у роботі дає про себе знати, адже репетиційний процес «Добробуту» був на паузі через Covid. Тим не менше, у непрофесіоналізмі не звинуватиш нікого: ані режисера, ані акторів. Й на голому просторі сцени, фактично без декорацій  ̶  дуже реалістична картинка, яку ви наче підгледіли у замкову щілину, стрімко набере такого сюрреалізму, що буде моторошно, коли в кінці вистави заклеєний порожній конверт зловісним вітром занесе тобі на коліна, а яскрава у своїй ролі холоднокровної директорки умовного дорогого готелю Ева Скібінська скаже подивитись, бо, можливо, саме ти виграв вікенд у цьому ексклюзивному спа, вслід за Якубом та Верою, туди, де нудяться багатії, яких дуже органічно втілили на сцені Анна Ільчук та Аркадіуш Брикальський, прибирає химерна покоївка  ̶  Клара Бєлявка й, наче з-під землі всюди виростає обслуга, персоніфікована Міхалом Ярміцькім.

 

 

 

Можна однозначно сказати, що «Добробут» Арпада Шиллінґа непокоїть та не дає відповідей. Зрештою, як і надії. Пурпурова сукня з чужого плеча буде знаком майбутньої крові після розманіженої білизни банних халатів. Беззахисне неприкрите тіло красеня Віктора Лоґи-Скарчевського (сміливість, та можна трактувати, як величезну довіру до режисера), наче капітуляція перед світом споживацтва. Але тут немає жертв, молода жінка Вера Наталі Лаґєвчик здається достатньо емоційно та фізично сильною, аби жертвою не бути. Всі ми  ̶  відповідальні. Злітає в повітря конфеті з чіпсів, летять «листи щастя». «Welcome to the Hotel California / Such a lovely place (such a lovely place) / Such a lovely face». А що для вас є добробутом?

 

 

Фото: Анастасія Канарська

17.09.2020