Центуріон

Так-от центуріон Гай Луцій – учасник кораблетрощ

і військових походів – до землі схожої на товщ

на кам’янисті ребра – смужки зарубцьованих ран –

прибув до Кесарії дослужувати – під кипарис

й під прокураторську владу щоби вийти колись

на відпочинок з калиткою динарів і драхм

Міркував – пливучи – до далеких отих Палестин:

про кількість походів які запишуть на бронзі пластин

про пустельні вітри – червоних в пісках лисиць

які чекали на битву – вірніше на вбитих у ній

зайнявши найближчі пагорби – не шкодуючи ніг

ні голодної слини для мертвих і пташиних яєць

З часом звик у Кесарії до спеки й вигорілих будяків

порозумівся з начальством – написав кілька рядків

про службу і клімат – платню і кар’єрний ріст

промовчав – а що тут скажеш? – про брак питної води

і про купальниць в басейнах жагучих і молодих

«Бунтують – писав – місцеві по кілька разів на рік»

Корабель відпливав до Риму – й устиг передати лист

а тут зародилась чутка коли вже оливки цвіли

що ось підозрілий народець плентається за Ребе

тоді гарнізон висилали на лови отих волоцюг –

він вперше побачив гір зелений ланцюг

й Генісаретського озера великий плавник риби

Тогорічна весна коли прокуратор поїде в Єрусалим

розпочалася пожежею – але через нестачу води

в поруйнованих водогонах й непотрібної метушні

спричиненої сікаріями – підпал справа їхніх рук –

розпочалися страти – й згорілих будинків сопух

– наче пріла пшениця – звітривсь в найближчі дні

услід дорогою прянощів – Не зважаючи ні на що

в порту хилитались десятки вітрильних щогл

кишіло від римлян греків рабів – юдейських родин

реєструвались прибулі й померлі за час плавби

Для будівництва й копалень – звозилися раби

для охорони і безпеки – фортеці й канали води

Якогось спекотного дня офіцер залоги Гай Луцій

допитуваматиме юдея якого поранив лучник

про Того що йшов по воді і достиглим пшеничним полем

Поранений ствердить що слухав Його і бачив чуда

але хто Він то навіть дружина його не чула:

«а вона, – присягаю, – не збреше мені ніколи»

До палацу Антонія дісталися впору – змучені та спітнілі

Догорала в будинках з ночі налита масна олія

Біля вогнищ – прибулі На мурах – четверта сторожа

Людно в Єрусалимі й наказано – зріти в два ока

Первосвященик твердить що бунт вже під боком

«Та все ж – каже Понтію – владнати усе те можна»

Глупої ночі накажуть Гай Луцію прибути із вояками

і вони в Гетсимані спіймають кого шукали

а після усіх подій – по арешті судах і страті

прокуратор промовить: «На одного злочинця менше»

Гай Луцій подумає: «Все в цьому світі вперше

і народитись нізвідки – і невідомо де помирати»

А на верхах – як завжди – псячилися навколо і біля трону

Гай Луцій чекав на підвищення – даремно! – Центуріоном

пішов у відставку – діставши права й земельну чвертку –

вважаючи щастям службу для імператора і маєток

а коли повернувся до Риму – знайшли через місяць убитим

бо смерть твоя завжди ходить краєм іншої смерті