кожного січня – одне й те саме – зелені дрозди й пурпурові – прирікають троянду на смерть випиваючи з неї клейкий мед з її тіла і крові   приймаючи їх причасників і убивць показуючи це мені – поету шепочеш тихо на вухо: корись кожна троянда зісохне колись можливо у середу   якщо знати сади медоносних троянд тобто ключ із замком у дверях то нехай буде воля Твоя

  це дрантиливе життя і з дощами Різдво я зустріну з тобою – тобто удвох при звізді при столі при пшениці зі слів в домі вдягненім в хутро колючих гірлянд у родинному колі птахів і бидлят призабутих волхвів   але перша звізда що попроситься в дім що зі Сходу на сходах зіб’ється з путі що застрягне ув оці дверного замка ти попросиш впустити: нехай увійде бо дощить бо звізда бо веде

Переможцем у номінації Дитяча книга року ВВС-2015 обрано книгу Андрія Бачинського "140 децибелів тиші".   Обидві книги випущено у львівському Видавництві Старого Лева.    

  коли риба в ріці знайде свій жолоб і коли проковтне повітряний жолудь місяця – (діамант – в оці; плавники – срібні) – ми з рибою двоюрідні – хоча співчуваю рибалкам які без улову бо сам нічого не маю; – слово   можу бути один із самотнім віршем що робити із ним – ще не вирішив бо записаний він на риб’ячім серці на тремтливій воді - на парчевій пошевці так – ні для нікого каліграфічно

  переходять хмари небо убрід наче корови: одна – загубила ріг а інші – стадо – впали на луг де ростуть конюшина будяк лопух і навіть глечики білих латать ось чому вони аж сюди летять   та безрога лиже перетинки крил хто творець її – хто її створив? і чого вона на домом моїм висить ані тіні – ні молока не просив ні дощу ні снігу – ні пір’я ні хутра може в неї така покута?  

  Я приїхав в дощ – в самотність – в Марбурґ черепиць луска – й шукати марно хто з рослин – пасльон чи пастернак? осінь – роверист на схилах замку все мабуть із запитальним знаком все мабуть лиш горілиць й навзнак   приведе тебе кудись тераса ввечері – ось служба лютеранська заспівають псалм і щось з бітлів група зі студентів замість півчих слиною і пальцем гасиш свічі

  Махно В. Дім у Бейтінґ Голлов: Оповідання. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.  

  дожився: забув перший рядок вірша – у домі – як знаєте – на сімох вітрах – півночі його шукаю півночі ллє наче з відра б’ється об стіни будинку вітряк вийшов – з петель знімаю   нащо шукаю вночі ті кілька слів? серед паперів беру їх слід наче лис який втратив здобич меншає тих кому б подзвонив мабуть рядок  цей – один із них – однини перша особа –  

  Львівський поет, музикант і автор документальних фільмів Олександр Фразе-Фразенко розповідає про свої проекти, презентовані у програмі 22 Форуму видавців у Львові та створені впродовж подорожі до США – «Дім на сімох вітрах» про Василя Махна та «Акваріум в морі» про Нью-Йоркську Групу.   В гостях у Рубчаків у Бунтоні разом з Махнами.  

  світло застрягло у дверному замку я це помітив – й відсунув ріку списаних сторінок – і хотів пропхати ключем а воно тонке – ще трохи і вже зима і нічого й нікого біля мене нема а його пучка – ось ось втече   заломилось собі під гострим кутом пахне малиною нявчить котом як допоможу – зберу його порох? протягну за струни чи за плавники може його заганяють метелики