Хилиталися молільники і хилиталася Стіна. На колінах писалися записки і вкладалися в глибокі тріщини,                                щоби ознайомився з ними Господь, надуті голуби і сизі горлиці.

Після кожної війни наступає період спустошення, а тоді усіх накриває велика жага пошуків задоволення, що, зрештою, зрідні забуттю...

«Бачиш, – каже мама, – яка війна?» А ви кажете: навіщо нам поезія? Може, для відчуття у грудях калатала люті?

Вороги не можуть нас знищити, оце українське зерно проростає знову і знов. Але і ми ніяк не можемо здійснити остаточний екзистенційний прорив

Так-так я часто сюди приходжу постояти перед океаном і вдивлятися у напрям батьківщини.  Наче немає батьківщини, а тільки – напрямок?

... цей метеоритний дощ звуків, ця злива голосів. Це піднесення і падіння – разом із моїм збитим диханням і спазмами в горлі.

...який хосен часто навідуватися, якщо усе носиш в пам’яті, як коробку сірників, про всяк випадок?

...то носив би ту музику за пазухою, як річку. а так: скрегіт металу, гул літаків, вереск автомобільних гальм. А що ти хотів? Це ж – осінь.  

Життя в різних країнах письменника збагачує, але з невеликою приміткою – що корені не вростають в повітря, вони вростають у ґрунт.

Щойно з друкарень надійшов перший том вибраних творів Василя Махна під назвою «Схима», де вміщено вірші 1993-2023 років. Римовані й верлібри, з незвичними строфами й римами, з цікавою структурою, ці вірші заглиблюють у світ справжньої поезії.