Цвів ранок весняний.

 

Присвячую І. Р.

 

Цвів ранок весняний. Невтомні соловії

Докінчували вже свій цілонічний спів.

Під мертвий дім Франка, по вулиці Софії,

Підповзував трамвай і, повзучи, сопів.

 

Покинувши трамвай, крізь хвірточку залізну,

Я увійшов у сад. — О, неповторна мить!

Чому іще тепер, хоч виють вітри грізно,

Мене картина ця, як те вино, п'янить?

 

Росте в садку дубок, росте з руки Поета,

Нагадуючи нам, що Він колись тут жив,

Що з дому Він яснів нам, мов комета,

Хоч сам ішов життям самотній, нещаслив.

 

Тут ми зустрілися, як Ви квітки садили,

З бегоній творячи «І. Ф.» на фоні трав.

Які ж бо Ви тоді були незмірно милі.

І хто мені тоді душевний спокій вкрав?

 

Не довелось мені удруге тут бувати,

Із Вами чарівний продовжувати сон.

І мабуть дух Франка теж вистрашили з хати,

Бо в спальні Генія маніжиться гарсон*).

 

*) Радянська влада в 1939 р. створила в домі Ів. Франка музей. Заступник першого німецького губернатора Львова викинув з дому Франка музей і помістив у ньому свою прислугу.

 

[Вільна Україна, 29.08.1944]

 

29.08.1944