95 років тому, 29 квітня 1918 року, припинила своє існування Українська Народна Республіка.

Не бійсь ножа, а бійся вилки: один удар – чотири дірки. Дитяча така приказка, та в наших найвищих політичних колах, виявляється, вона й досі актуальна. Наприкінці минулого тижня в парламенті, саме тоді, коли виникла нова загроза його блокування, сталася одна дрібна і ніким до пуття не проаналізована подія. А ця подія, тим часом, зробила одразу 4 дірки в без того не надто щільній аурі опозиційних сил.  

Про квітневу презентацію книги «Три дороги. Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара з журналістами»* вже йшлося в ЗМІ. Здебільшого це були короткі інформаційні повідомлення. Про що ж говорив у київській книгарні «Є» Блаженніший Любомир Гузар, архиєпископ-емерит УГКЦ?     Про свободу як можливість творити добро  

Менеджерський талант Арсенія Яценюка високо оцінили, коли він працював в банківській бранжі. У статусі спікера Верховної Ради Арсеній Петрович був вже не таким ефективним. Тепер, як одному з лідерів опозиції, йому доводиться знаходити консенсус з досить поважними людьми, що можуть геть зіпсувати реноме людини, яка майже вирішила йти на вибори у 2015 році.

Попри запевнення Юрія Луценка, що він не збирається ставати «четвертим, десятим чи першим лідером опозиції» і не планує «нічого очолювати», вже за перший тиждень свого вільного життя він достатньо наговорив, щоб змішати карти в опозиційному таборі.   Луценко, Філенко, Стецьків. Польові командири Майдану знову при ділі  

Воля президента — закон. Воля для Юлії Тимошенко — це теж воля президента. За останні два місяці Віктор Янукович — можливо, й мимоволі — вжив досить заходів на підтвердження обидвох сентенцій.   Доки стоїть Янукович, Юлія Володимирівна сидить...      

Давним-давно, ще коли у Грузії трапилася “Революція троянд” (кінець 2003 року), один із майбутніх стратегів-політтехнологів Майдану-2004 спитав мене: хто такий Саакашвілі? Аналог якого українського політика? На кого з українських політиків він типологічно схожий? Я, не довго думавши, відповів: Саакашвілі — це грузинський Луценко. У нас ще були свіжі спогади про акцію “Україна без Кучми!” Мій співрозмовник зі мною не погодився, можливо, не погодитеся й ви...

  Радість від дострокового звільнення Луценка у розважливих прихильників опозиції затьмарює усвідомлення і розуміння підступної сутті української влади. Повірити в раптове перевтілення Віктора Януковича з автократа з амбіціями узурпатора в демократа з добрим серцем може лише наївний. Попри привітальні овації, належить передбачати ймовірні наслідки такого «великодушного» кроку влади.

Киян у масі своїй справді не цікавлять ні вибори мера, ні місцевих депутатів. Їх цікавить щось набагато важливіше - відсторонення янучар від влади у всій країні. Опозиція, на жаль, не донесла головного месиджа: Звільнимо Київ - звільнимо Україну. Це доведеться повторювати ще багато разів... А щодо сніжків - то це лише початок. Якщо так буде й далі - полетить і каміння. Люди просто не бачать іншого виходу й вдаються до спонтанної агресії. Не тому, що вони не вміють діяти інакше, а тому що не вірять у дієвість мирних мітингів...