Освячення Патріаршого собору

Цього понеділка київський Патріарший собор Воскресіння Христового трьома святковими (преображення ж Господнє) літургіями повноцінно зажив життям головного храму українських греко-католиків, єднаючи усіх їх, розкиданих світами. Напередодні храм освятили, і це була справді велична довгоочікувана подія.

Патріарший собор Воскресіння Господнього розбудували на березі Русанівської протоки Дніпра

Анонсований ще у лютому, цей чин став найважливішим у низці інших, що маркують тривалий процес спорудження головного храму Української Греко-Католицької Церкви.

Зводити його почали 27 жовтня 2002 року, коли заклали наріжний камінь. Згодом, 21 серпня 2005 року, до Києва зі Львова перенесено осідок Глави УГКЦ, і так засвідчено незворотність поступу (а точніше, повернення) Церкви на терени, де вона зароджувалась.

І хоча нині храм, на який довгі роки збирали пожертви вірних УГКЦ з усього світу, ще не завершено, проте всі необхідні для його освячення складові вже на місці. Передусім це престіл. Перед тим, як його освятити, єпископи тричі вмили його — водою з милом, червоним вином, рожевою водою. Відтак у ніші на кутах престолу вклали мощі святих: апостолів Петра і Павла, Андрія Первозванного, Римських Пап Климента та Мартина, які склали свої голови у Криму, священномученика Йосафата, блаженних священномучеників ХХ століття Миколая Чарнецького та Йосафата Коциловського. Після освячення престолу свяченою водою окропили стіни собору з внутрішнього боку, довершивши чин освячення храму.

Престіл обмили тричі: спершу водою з милом, потім вином і насамкінець рожевою водою

У врочистому богослужінні взяли участь офіційні делеґації від Римо-Католицької Церкви та Східних Католицьких Церков. Римо-Католицьку Церкву представляв Папський леґат кардинал Аюдріс Юзас Бачкіс, Архиєпископ-емерит Вільнюса, єпископат Римо-Католицької Церкви з України, Канади, США, Німеччини, Польщі.

Широко представлені були Східні Католицькі Церкви: Угорська, Словацька, Грецька, Італо-Албанська, греко-католицькі єпархії й екзархати Закарпаття, Хорватії, Боснії та Герцеговини, Сербії, Чехії тощо. Були присутніми очільники греко-католиків Білорусі, Росії та Казахстану, представники численних благодійних організацій, що немало спричинились до будівництва собору.

З нагоди освячення Патріаршого собору проголосили Всеукраїнську прощу, у якій, за даними реєстрації, взяли участь близько 15 тисяч вірних з України та багатьох країн світу, аж до Параґваю та Австралії включно. З делеґаціями прибули 660 священиків та численне чернецтво.

У рамках головної події відбулось ще кілька вагомих заходів. Один з них — Всеукраїнський з'їзд спільнот «Матері в молитві». На нього прибули близько 1500 учасниць — набагато більше, ніж сподівалися й розраховували ініціатори. Головна провідниця руху, пані Віра Чмелик, хоч була приємно подивована такою активністю, проте на майбутнє просила посестер зголошуватися завчасно.

Інший захід — освітній форум «Християнські цінності в освіті. Виклики та перспективи», який серед кількасот учасників зібрав чимало титулованих і знаних в українському суспільстві осіб, таких як Лілія Гриневич, Володимир Марущенко, Юрій Решетніков та інші.

Варто додати, що обидва заходи пройшли у конференц-залах сусіднього Міжнародного виставкового центру. В одному з його величезних павільйонів відбувалися й нічні чування молоді з насиченою духовною та концертною програмою. Це часом не найкраще поєднувалося з тим, що ту саму залу було відведено для ночівлі численних прочан, серед яких були люди різного віку й витривалості. Проте охоронці центру — а вони самі сказали, що вже «всіляке бачили», — дуже терпляче й навіть привітно ставилася до прочан, які для ночівлі облюбовували найнесподіваніші куточки величезного приміщення, пригадуючи досвід попередньої співпраці з Патріаршим собором — у серпні 2007 року тут відбувався міжнародний молодіжний форум УГКЦ.  

Подія освячення збіглася в часі, а радше була приурочена (за помислом Блаженнішого Любомира) до річниці Хрещення Руси-України. Попри те, що сам ювілей не надто «округлий», а його відзначення успадкувало від попереднього, відбутого п'ять років тому з ініціативи президента Ющенка, такий самий державно-помпезний характер, — нова традиція прижилася і в Церквах, котрі гучно відзначили річницю. На відміну від православних Церков, які приурочують святкування річниці Хрещення до празника святого Володимира Великого (28 липня), Українська Греко-Католицька Церква традиційно святкує її у день Мучеників Макавейських («Маковія»), що припадає на 14 серпня.

Цього року до ювілею пряму причетність мали два заходи святкової програми. Передусім це Молебень до святого рівноапостольного князя Володимира (Володимирська гірка, 17 серпня). Приємним контрастом до липневих, широко висвітлених у ЗМІ державних заходів за участю Московського патріарха Кирила, чільників інших православних Церков, майже всього українського керівництва та лідерів інших держав, — стала відсутність міліційних кордонів: вірні молилися обабіч своїх духовних провідників. Зрештою, така сама атмосфера панувала й на молебні УПЦ Київського Патріархату під проводом Патріарха Філарета.

Іншим заходом, що відбувся вже наступного дня і дуже безпосередньо торкнувся буквально кожного, хто брав участь у літургії освячення собору, став акт відновлення хресних обітів. Увесь зібраний люд, від Патріарха й єпископів до хору й мирян надворі, обертався плечима до вівтаря й тричі гучно відрікався диявола, а відтак тричі присягав на вірність Господу. Відразу по тому було освячено дніпрові води — у протоці, на березі якої, власне, й зведено собор. Щоправда, суспільно-технічний поступ дався взнаки: якщо святий Володимир хрестив у ріці здебільшого простих міщан, то водосвяття Блаженнішого Святослава загнало у воду відео- та фотооператорів, а переважна більшість решти вдовольнилася гарною картинкою.

Завершила основний день святкувань Урочиста академія в Національному палаці мистецтв «Україна». Після вітального слова Блаженнішого Святослава та привітання від президента, яке зачитала Ганна Герман, почалась містерія «Київська Церква: Час — Події — Постаті» за постановкою Сергія Проскурні. Кожен з 23 епізодів супроводжувався сонетом і музичним твором у блискучому виконанні, зокрема, муніципального хору «Київ» та академічної чоловічої хорової капели ім. Левка Ревуцького, «Піккардійської терції», гурту «Хорея козацька», Ніни Матвієнко, Галі та Лесі Тельнюк. Як тло йшов багатий відеоряд, а на екранах обабіч сцени — двомовні підказки глядачам про суть кожної події.

На жаль, підготована й здійснена в останні дні академія стала радше збитковою для організаторів. Натомість благодійний бенкет задля збору коштів на добудову собору перевершив усі сподівання. Заохочений словами владики Йосифа (Міляна) «Якщо це НАШ собор — то МИ маємо борги», присутній на святкуванні люд активно розкупив вхідні квитки. Попри їх немалу ціну (800 гривень), у залі довелося доставляти додаткові столи, але й цих місць (разом 550) не вистачило для всіх охочих туди потрапити.

  Владика Йосиф (Мілян): «Якщо це НАШ собор — то МИ маємо борги»

Дуже зручним виявилось і те, що київські святкування безпосередньо межують з кількома іншими суспільними та релігійними заходами. Так, освячення собору завершило працю чергової сесії Синоду єпископів УГКЦ — головного, поряд з Патріархом, керівного органу цієї Церкви, який відбуває свої зібрання раз на рік. Цього року Синод працював у Києві 12–18 серпня, був присвячений головно питанню нової євангелізації й видався, зі слів учасників — усіх чинних єпископів УГКЦ з України та діаспори, дуже плідним й успішним.

Натомість одразу після освячення, 20–22 серпня у Львові проходитиме Х Світовий Конґрес Українців — збори провідного координаційного об'єднання українських організацій з усіх країн світу.

Відтак, 23–34 серпня, відбудеться Четвертий міжнародний конґрес «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», що його організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Обидва конґреси пройдуть у стінах цього вищу.

Отже, українські гості з далекого закордоння мають можливість взяти участь у всіх цих заходах, максимально наситивши програму свого перебування в Україні.

Фото автора